СУЧАСНЕ РАБСТВО
Торговці людьми обирають віддалені села
Коли людина, доброзичливо усміхаючись, обіцяє золоті гори, важко їй не повірити. От і Андрій піддався спокусі: у селі роботи немає, у місто щодня їздити не з руки - більшу частину заробітку "з'їдає" дорога. А тут раптом удача. Приязна жіночка підійшла просто до двору: "Ви хотіли б попрацювати на фермі у великому господарстві за кордоном? Там усе автоматизовано. Господар добрий, не зобидить. Жити будете як на курорті, триразове харчування матимете, - щебетала. - Проїзд, оформлення документів - коштом наймача".
Гаманець для дірки від бублика
Чоловік пошкріб потилицю: пропозиція спокуслива, тільки як дружину з крихітним дитям саму на господарстві залишити? Корова, теля, птиця, поросята, город потребують щоденної важкої праці. Та коли незнайомка озвучила заробіток, сумніви відпали. Заради таких грошей можна перетерпіти всі незручності: вдома по господарству батьки допоможуть. А він за півроку повернеться з пристойними коштами, полагодить стареньку вантажівку, власним бізнесом займеться.
Питання, чому на такі хороші умови порядного фермера не знайшлося працівників із числа його співгромадян, якось не виникло. Як і завбачливого бажання поглянути на документи симпатичної посередниці та довідатися щось про господарство наймача офіційним шляхом. Тож коли новоявлений "остарбайтер" разом з такими ж, як він, наївними шукачами високого заробітку потрапив у справжнє трудове рабство, нарікати міг тільки на власну необачність.
Їх привезли у брудний барак, завчасно під приводом загадкового "узгодження" відібравши паспорти. Реальні трудові будні відрізнялися від обіцяних: тяжка праця упродовж усього світлового дня на скупо відміряних харчах, практично без відпочинку і вихідних. Андрій терпів: у кінці обумовленого терміну мають заплатити. Але виданої суми ледве вистачало на дорогу додому...
Пощастить - не пощастить...
- Такі випадки не поодинокі, - розповів старший оперуповноважений відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми УМВС України в Чернігівській області майор міліції Володимир Олійник. - Торік, приміром, ми вийшли на організовану злочинну групу, котра відправляла людей на тяжкі дармові роботи до Російської Федерації. Часто потрапляють у халепу й дівчата, котрі їдуть за кордон працювати офіціантками або танцівницями, а опиняються в європейських чи азійських борделях.
Що можна порадити тим людям, котрі збираються на заробітки за кордон? Адже декому з них справді щастить і вони повертаються із обіцяними коштами╔ Володимир Олійник порадив, що найкраще шукати роботу офіційно - через фірми, котрі мають ліцензію на працевлаштування співгромадян, юридичну адресу, надають координати своїх керівників. У Чернігові діють три такі фірми, вони цілком надійні. Якщо ж аналогічні послуги пропонують незнайомці, слід звернутися хоча б до дільничного міліціонера, котрий повідомить належним службам про нелегальних вербувальників.
Виїжджаючи на роботу за кордон, треба взяти із собою координати еміграційної служби та українського посольства. Саме до них і звертатися, якщо вдасться втекти з місця примусового утримання. При цьому не варто турбувати місцеві правоохоронні органи, бо справа може завершитися поверненням робітника-іноземця туди, звідки він утік. Не завадить приховати в особистих речах кілька ксерокопій паспорта та мобільний телефон.
Багато хто, повернувшись додому, соромиться розповідати про пережите, не замислюючись, що таким чином діє на руку своєму кривднику. Зараз, коли починається новий сільськогосподарський сезон, будь-яка інформація допоможе відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, убезпечити громадян від загрози потрапити в сучасне рабство.