Правду кажуть, що перед Різдвом нечисть особливо старається капость якусь зробити. Ось і мене, мабуть, нечистий намовив у Свят-вечір зазирнути у поштову скриньку: а ну-ж бо, якась листівочка чи щось інше приємне. Та замість вітань отримав купу рахунків. І «увєдомлєніє» від фірми «Цифрал-Сервіс», яка обслуговує наш домофон. А «увідомляв» мене «Сервіс» про те, що я начебто заборгував йому 20 гривень. І через цей борг буде мені відключено домофонну трубку. Увімкнуть її знову лише після сплати боргу і за це ще двадцятку стягнуть.
Стою я з цим «увєдомлєнієм» перед накритим святковим столом і відчуваю, що свято вже закінчилося. Бо тепер аж до початку робочого тижня думатиму, звідки цей борг узявся, шукатиму квитанції за весь 2012-й (бо «цифрали» не повідомили, за який період борг), думатиму, чи потраплять до мене друзі, які збиралися колядувати.
Квитанції всі наступного дня знайшов, залізши, згадуючи всіх чортів, за ялинку, яка за браком місця у кімнаті на свята перекрила доступ до «архівної» тумбочки. Дивлюсь у квитанції й бачу, що все заплачено. Тож чого ці «цифрали» хочуть? Але поставити це запитання зміг лише 8 січня вранці, після півгодинного сидіння з телефонною трубкою в руках. Спочатку усі три контактні телефони «Сервісу» були зайняті, а коли я нарешті «пробився», то ще довгенько чекав з’єднання з оператором, слухаючи тим часом про широкий спектр «цифралівських» послуг. Добре, що хоч не з мобільного здогадався їм подзвонити.
Нарешті оператор на зв’язку. Борг у вас, каже, за четвертий квартал. «Чому так вирішили?» — Ми копії квитанції не отримали. І ви тепер крайній. І як хочете довести, що ви, голубчику, заплатили, то шліть, каже, копію вашої квитанції нам. «А хто платитиме, — цікавлюся, — за ксерокс, конверт, послуги пошти?» Та ви ж, відповідає оператор, і платитимете, а як є з цього приводу запитання, то звертайтеся до нашого керівництва.
Отак! «Цифрал» з Ощадбанком, через який я зазвичай сплачую всю «комуналку» (і з яким у «Цифрала» є спеціальна угода), розібратися не зміг. А мені півдня тепер доводити, що я не верблюд! І витрачений на стояння у чергах до ксерокса й до віконечка прийому рекомендованих листів (навчений, простими листами документи не шлю) час, як і гроші, ніхто мені не поверне.
А ще тепер думай, як заплатити за перший квартал цього року тому-таки «Цифралу» — він борг, якого не існує, в нову квитанцію вписав! Диспетчер мені: можете зараз не платити, ми вам у квітні, коли квитанцію на сплату за другий квартал надсилатимемо, графу «борг за перший квартал» додамо — усе відразу і заплатите. Це не страшно.
Ого, не страшно: за четвертий квартал 2012-го он який лемент влаштували — «відключимо трубку»! Ні, кажу, дорогі мої «цифрові» хлопці й дівчата, щось інше запропонуйте.
Пропонують: шукайте касу чи термінал такого-то (не Ощадного) банку. Або платіть через Інтернет. І не цікавить «сервісів» ні те, що технічної можливості для сплати через Інтернет у мене немає, ні те, що терміналів «такого-то» банку поблизу мого будинку теж не розміщено. Та й не у захваті я від якості роботи отого «такого-то» банку. Так само, як і від «Цифрал-Сервісу», що працює, за моїми оцінками, «на трієчку» (за п’ятибальною шкалою).
Ось така історія. І такі вітання у Різдвяний вечір — зі знаком мінус.
А висновок з історії? А ось: дорогі мої обрані мною народні депутати! Чи не стомилися ви відпочивати? Може, нарешті почнете писати закони, яких нам так не вистачає? Зокрема якісне антитрестівське, антимонопольне законодавство. Щоб отакий «Сервіс» (наскільки мені відомо, «Цифрал» — фактично домофонний монополіст у Києві) змушений був конкурувати з іншими надавачами послуг. І щоб й усі інші «королі» всіх інших ринків — і послуг, і товарів — поважали мене як споживача й боролися за мої гроші й за мою прихильність.