НА ЧАСІ

Урядове рішення дало поштовх реформуванню стратегічної галузі

Законодавчо приватизація об'єктів енергетичної галузі була розпочата в Україні ще на початку 90-х - мова йде про теплові енергогенеруючі компанії та обленерго (продавати АЕС, ГЕС, магістральні електромережі і теплоелектроцентралі було заборонено). На практиці до торгів приступили аж у 1997 році, кілька разів міняючи стратегію й проводячи тендер з одним учасником. Але вже влітку 1998-го процес було загальмовано. Майже весь 1999 рік керівництво галузі провело у боротьбі з уже приватизованими обленерго, намагаючись реалізувати концепцію повернення до монопольної державної енергетичної компанії.

Дії "команди реформаторів" Прем'єр-міністра Віктора Ющенка на початку нового тисячоліття внесли ще більше хаосу на енергетичний ринок. Економічне крило уряду на чолі з віце-прем'єр-міністром Юрієм Єхануровим та головою Фонду державного майна Олександром Бондарем, спираючись на указ Президента Леоніда Кучми, було за приватизацію галузі. Їх підтримували міжнародні фінансові організації - насамперед Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Але віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу Юлія Тимошенко виступила за деприватизацію та передачу державних компаній в управління комерційним структурам у рамках надзвичайного стану в галузі. Зрештою, в квітні 2001 року публічно й з великою помпою були продані контрольні пакети шести обласних розподільчих енергетичних компаній.

Пройшло десятиліття. Результати його можна констатувати вслід за байкарем: а віз і нині там. Точніше, "віз" цей був "там" - у підкилимовій боротьбі, в якій правили бал не стратегічні державні інтереси, а запити певних кіл, коли приватизація то заборонялася в судовому порядку, то оголошувалася Кабінетом Міністрів Юлії Тимошенко "до переможного кінця" - без збереження державою за собою контрольного пакета акцій. Минулого року цей "віз" з усім тягарем накопичених за десять років проблем зрушив з місця.

Кабінет Міністрів - інвесторам: на старт

На одну з причин приватизаційного зволікання в галузі ще в квітні 2005 року звертав увагу тодішній перший віце-прем'єр-міністр Юрій Єхануров: "Що кажуть потенційні інвестори? Вони зауважуть: "Може, ви краще конкурс перенесете?" Неформально просять. Чому? Бо сумніваються: "Ви приймете постанову уряду, а наші аналітики вважають, що вже наступний уряд може відмінити всі рішення цього уряду". Це процедурою передбачено? Передбачено. Себто на нижньому рівні все зрозуміло, але коли йде узагальнення в цілому по обленерго, то виникають проблеми. І таких проблем інвестори нарахували дев'ятнадцять. По кожній ми повинні давати письмову гарантію. Але ви станете давати гроші людині, котра невідомо де буде завтра? Є питання політичних ризиків..."

Нова влада була зобов'язана взятися за приватизацію об'єктів енергогенерації і енергопостачання, оскільки це вагома складова обіцяних економічних реформ. Але перш ніж оголошувати приватизацію, слід було довести серйозним потенційним інвесторам, що віднині питання політичних ризиків "помножене на нуль". Здається, 2010 рік довів це навіть непримиренним політичним опонентам. У минулому ж році було відмінено судове рішення щодо заборони приватизації енергопостачальних та енергогенеруючих компаній.

Постановою N 162 від 23 лютого цього року Уряд виключив 20 обленерго й 4 енергогенеруючі компанії ("Дніпроенерго", "Західенерго", "Центренерго" і "Донбасенерго") із переліку підприємств, що мають стратегічне значення. 11 квітня 2011-го - рівно через десять років після останньої великої приватизації в галузі - Кабінет Міністрів своїм розпорядженням N 310-р дав старт роздержавленню вже в нинішньому році енергогенеруючих компаній "Дніпроенерго" і "Західенерго", а також семи обласних енергопостачальних компаній - "Вінницяобленерго", "Дніпрообленерго", "Закарпаттяобленерго", "Донецькобленерго", "Тернопільобленерго", "Чернівціобленерго" та "Черкасиобленерго".

За словами міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, перший конкурс буде оголошено у середині 2011 року. Уряд постановив, що плани розміщення акцій енергокомпаній і умови продажу державних пакетів акцій цих підприємств узгоджуються з Кабінетом Міністрів.

Експерти: необхідність приватизації перезріла

Звичайно, таке, без перебільшення, революційне рішення спричинило бурхливу реакцію на ринках. Першим відреагував фондовий - зростанням акцій компаній, що згадувалися. Ринок потенційних інвесторів розпочав експертизу.

Аналітик інвестиційної компанії Concorde Capіtal Єгор Самусенко зауважив, що урядове рішення слід реалізувати якомога швидше, адже в держави немає грошей на модернізацію енергетичних блоків. Справді, зношеність основних фондів генеруючих компаній нині сягає 50 - 80 відсотків. У державному бюджеті коштів на модернізацію немає. І продажу в приватні руки за умови масштабного переведення цього виробництва на сучасні технологічні рейки альтернативи немає також. Деякі скептики, правда, вказують, що за умови виставлення на торги компаній із застарілим обладнанням їх ціна буде заниженою.

Але існуюча структура попиту на електроенергію ТЕС свідчить, що вкладені в модернізацію кошти швидко окупляться. А відсутність політичних ризиків для приватного капіталу є гарантією, що бізнес за таких умов не буде в збитках. Чи не наштовхнеться на збитки держава? Аналітик інвесткомпанії "Ренесанс Капітал" Віталій Шушковський, наприклад, вважає, що компанії енергетичної генерації будуть придбані за ринковою ціною. При цьому він позитивно оцінює урядове рішення зберегти за собою контрольний пакет акцій (25% плюс 1 акція) як генерацій, так і обленерго.

- Уряд отримує прийнятний результат від приватизації, зберігаючи за собою частину акцій, - пояснює експерт. - У перспективі, - в разі реалізації пенсійної реформи - за ці пакети зможуть конкурувати новий мажоритарний і портфельні інвестори.

Керівник аналітичного відділу інвесткомпанії Phoenіx Capіtal Сергій Петренко переконаний, що урядова ініціатива зацікавить у першу чергу тих інвесторів, у яких набагато більше, ніж сьогодні у держави, можливостей для модернізації зношеного обладнання. На кону - рентабельність виробництва, в якій зацікавлені і держава, й інвестор. "Тому цю приватизацію слід проводити якомога швидше, - наголошує експерт. - Її необхідність вже перезріла". Що ж, у нашому випадку навіть пізніше - краще, ніж ніколи.

За словами аналітика Phoenіx Capіtal, закріпивши за державою контрольний пакет акцій, Кабмін зробив неможливим внесення змін в статути компаній новими власниками з метою збільшення статутного капіталу для "розмивання" державних пакетів й виводу майна на іншу юридичну особу. "Крім того, це дасть змогу отримати додатковий прибуток при продажі 25% акцій вже після того, як пройдуть реформи, - зауважує Сергій Петренко. - Держава може розраховувати на дивіденди, а спостережні ради генерацій, можливо, стануть переговорним майданчиком між приватним власником і державою".

Закріплення за державою блокуючих пакетів акцій енергетичних підприємств дозволить їй призначати представників до наглядових рад. Участь урядових представників у наглядових радах дозволить контролювати виконання інвестором його зобов'язань щодо розвитку енергетичних підприємств та дотримання соціальних гарантій для працівників. Наглядові ради повинні стати переговорними майданчиками, в яких держава та її приватний партнер мають узгоджувати роботу окремих підприємств із загальнодержавною стратегією енергетичного розвитку країни.

Що скажуть інвестори?

Як уже зауважувалось вище, перший показник для інвестора - фондовий ринок - уже відреагував на ініціативу Кабінету Міністрів. За даними інвестиційної групи "Сократ", зокрема акції "Дніпроенерго" за результати торгів на Українській біржі на третій день після урядового рішення зросли на 1,36%, акції "Західенерго" - на 2,8%, "Крименерго" - на 10%. Себто можна очікувати, що ті інвестори, котрі сподівались придбати ці активи дешевше, ніж ринкова ціна, розчаруються.

Проголошена приватизація свідчить про бажання держави нарешті перейти від слів до діла в царині реформування ринку електроенергетики й змінювати його в бік прийнятої в Європейському Союзі моделі. Не без прямого й миттєвого зиску для держави. Так, в інвестгрупі "Сократ" оцінюють надходження від продажу 25% акцій "Дніпроенерго" в $205 -225 млн.; 45,1% акцій "Західенерго" - у $275 - 295 млн. А сума в $480-520 млн - це той обсяг, який дорівнює планові приватизаційних надходжень за підсумками 2010 року.

Тепер важливо - хто купить відповідні активи. Адже від інвесторів залежатиме не тільки модернізація виробництва, а й ліквідація проблеми української енергетики - дефіциту потужностей як для експорту електроенергії (зокрема в країни Євросоюзу), так і забезпечення потреб вітчизняного ринку, котрий після подолання кризових явищ в економіці відроджує виробництво й, відповідно, збільшує енергоспоживання.

Своїм рішенням уряд чітко дав зрозуміти, що розпочинає приватизацію в галузі не для "галочки" у звіті про проведення реформ. Це - не передвиборна маніпуляція, не намір швиденько заробити грошенят до державного бюджету, не приватизація заради приватизації і не мотив для перерозподілу енергетичного ринку, навіть з огляду на допущені там у минулому неринкові рішення.

Україні потрібно розширення енергетичних потужностей, вихід на ринок Європейського Союзу. Отже, слід очікувати, що пріоритет буде надано саме тим компаніям, котрі мають досвід просування державних інтересів на європейському енергетичному плацдармі, які сприятимуть входженню України в європейську Енергетичну спільноту.

Зрештою, міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко вже дав прозорий сигнал: "Ключовим питанням до інвестора, зацікавленого в придбанні компанії, буде сума, яку він може направити на модернізацію, щоб реалізувати заходи в енергетиці, що їх Україна зобов`язалася виконати, вступаючи в міжнародне Енергетичне співтовариство".