Останнім часом мережа супермаркетів розвивається настільки швидко, що споживач іноді ламає голову: який з них обрати.  Щоправда, тут не треба питати чиєїсь поради. Варто подивитися уважніше на продукцію, скуштувати її, оцінити якість і можна прийняти рішення — це торговельна точка твоєї родини чи ні.

А якщо в ній бувають знижки на певні товари, тоді нізащо не захочеться зрадити у своєму виборі. Саме знижками у більшості випадків і «прив’язують» нас  до себе торговельники. Ними, на жаль, і принижують.

Днями стала свідком  інциденту, як над клієнтом збиткувалася касирка, коли той розраховувався за товар. Старенький подає чек тижневої давності й каже, що має право на знижку — 5%. Такою акцією начебто користується не перший раз. Касирка, взявши папірець, стала кричати.

— На чекові має бути не менше 120 гривень, а у вас до цієї суми 3 копійки не вистачає.

Попередня касирка повинна була до фіскального чека додати ще один, службовий, де написано, що «перед наступною покупкою віддати купон касиру, адже знижка починає діяти з наступного дня після здійснення покупки на 120 грн», підказала одна з покупців.

— Шкода, але про ті 3 копійки мене не попередили, — зніяковіло каже дідусь.

Власне, пенсіонер не наполягав на знижці 5%, бо діяла пенсійна — 3%. Але касирка репетувала. Вона жбурнула старий чек кудись під ноги, заволала ще голосніше, мовляв, такі-сякі тут ходять і щось вимагають. Де й узявся наглядач чи охоронець, який вже націлив підозрілим оком на товар пенсіонера, начебто той його украв.

Старенький, розрахувавшись, перелякано глянув на амбала й намагався обійти, але чоловік стовпом став на дорозі, нібито питаючи дозволу касирки: випускати його чи ні? Та жінці було не до того, вона так голосно кидала услід лайливі слівця, що чутно було до самісінького виходу. Обслуговуватися у неї одразу перехотілося.  Пішла до іншої каси, хоч там було більше людей. Із зіпсованим  настроєм вийшла з супермаркету, подумки викресливши його зі списку  улюблених торговельних точок. Думаю, він утратив не одного клієнта, адже чули сварливу касирку й інші покупці.

Чомусь пригадалося обслуговування у подібних торговельних точках за кордоном. Там з кожним клієнтом персонал вітається, а при виході запрошує прийти ще, незалежно від того, купив ти щось чи ні. А усмішка не зникає з обличчя, й мимоволі усміхаєшся ти. Магазин справді хочеться відвідати  знову.

Обслуговування по-людськи у торговельних центрах багатьох країн є нормою. Тактовність, увага, повага, культура відчуваються у всьому. І сервіс ненав’язливий. Бо там борються за кожного покупця і працюють під гаслом: клієнт завжди має рацію. У нас можуть не тільки облаяти, а й нагодувати таким непотребом, що люди опиняються на лікарняних ліжках цілими сім’ями. Про це свідчить нещодавній випадок з курми гриль. Тож дотримуватися євростандартів маємо не тільки у сфері обслуговування. На жаль, цими проблемами ми мало переймаємося. Байдужіємо. На все заплющуємо очі. Не хочемо помічати того, що трапляється з іншими. А якщо завтра подібне станеться з тобою?