Переконаних опонентів купівлі-продажу орної землі лишилося небагато, широкий загал схиляється до думки, що ринку землі у якомусь вигляді нам не уникнути. Питання, у якому саме: як зробити, щоб землю отримали ті, хто її обробляє, не допустити концентрації землі в руках новітніх латифундистів?

Про це йшлося на Всеукраїнському земельному форумі у Києві, організованому Всеукраїнською аграрною радою (ВАР). У ньому взяли участь майже 500 аграріїв — представників малих та середніх господарств.  Голова ВАР Андрій Дикун на самому початку заходу зауважив: існує шалений тиск із боку закордонних фінансових структур, щоб змусити нас якомога скоріше відкрити нерегульований земельний ринок без будь-яких законодавчих запобіжників.

Зрозуміло, хто в цьому зацікавлений: великі транснаціональні корпорації, які мають достатньо грошей, щоб скупити всі лани України. Вони мають в Україні прислужників, зокрема з-поміж експертів, економістів, навіть народних обранців. Їхнім інтересам, що не мають нічого спільного з національними, аграрії мусять протиставити власну зважену думку.

Перед вибором

Чотири можливих варіанти запровадження ринку землі запропонував на розгляд аграрної спільноти заступник голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Олександр Бакуменко. Чому аж чотири, пояснив його колега з комітету народний депутат Іван Мірошниченко: у самому комітеті не було згоди, яким бути майбутньому ринку, адже деякі народні обранці стоять на боці латифундистів.

Отже, перший варіант, названий «Регульований ринок», мають здійснювати у три етапи. Перші три роки набувати землю у власність можуть лише фізичні особи — громадяни України: для створення сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи — до 20 га, для створення або розширення фермерського господарства зі статусом юридичної особи — до 200 га. При цьому один громадянин може бути засновником лише одного фермерського господарства.

На другому етапі (наступні чотири роки) право на купівлю землі отримують юридичні особи, засновані виключно громадянами України, які є сільгоспвиробниками, площа придбаної ними землі не може перевищувати 500 га. І на останньому етапі юридичні особи, знову-таки, засновані громадянами України, отримують право на придбання до 20 тисяч га. Щоправда, тут можна вбачати ознаки дискримінації прав юридичних осіб.

Другий варіант передбачає одночасне відкриття ринку для фізичних та юридичних осіб спеціальної організаційно-правової форми, заснованих виключно громадянами України, без права відчуження землі на користь іноземців, площа купленої землі — не більш як 200 га. Ось тільки що таке спеціальна організаційно-правова форма, ніхто не знає.

Третій варіант пропонує одночасно на перші три роки надати право фізичним особам купувати землю на тих самих умовах, що і в першому варіанті, але водночас дозволити придбавати до 500 га юридичним особам. На четвертий рік юридичні особи набувають право придбавати більше землі, але з умовою, що загальна площа, яка перебуває в їхній власності та користуванні, не перевищує 20 тисяч га. Умова щодо обов’язковості українського громадянства зберігається. Тут заувага: фізичні особи в ролі покупців не можуть конкурувати з юридичними, бо останні мають більше грошей.

І четвертий варіант: одразу дозволити всім громадянам України та заснованим ними юридичним особам купувати землі хто скільки зможе і засновувати на ній необмежену кількість фермерських господарств. Очевидно, людей, які зможуть скористатися таким правом, набереться небагато, а кількість землі, що опиниться у їхній власності, може бути дуже значною. У всіх варіантах зберігається загальна вимога: землі державної та комунальної власності можна продавати тільки на відкритих аукціонах.

Утім, зауважили депутати — члени комітету, останнє слово за аграріями. Вони мають обговорити надані пропозиції у громадах, об’єднати їх і надіслати законодавцям остаточно напрацьований проект свого бачення ринку землі.

Як уникнути спекуляцій

Щоправда, залишається відкритим питання, чи треба висувати до покупця землі вимогу обов’язково мати аграрну освіту або досвід роботи на землі. У багатьох розвинених країнах ця вимога існує, в Україні є опоненти такого обмеження. Ми ж вважаємо його обґрунтованим: це може бути запобіжником проти спекулянтів, які придбаватимуть землю лише для перепродажу.

Є ще два дієвих способи боротьби зі спекуляціями орною землею. Перший — підвищена ставка податку на перепродаж землі раніше за визначений термін (орієнтовно три роки). Крім того, пропонують в разі купівлі земель сільськогосподарського призначення підтвердити легальність набуття коштів на цю покупку.

До речі, колишній міністр сільського господарства, а нині заступник голови Комітету сільських справ сейму Литовської Республіки Казіс Старкявічюс розповів присутнім на форумі про досвід запровадження ринку землі у його країні й зокрема вказав на допущені помилки. Не було одразу введено обмеження на кількість землі в одних руках, натомість до ринку було одразу допущено юридичні особи, і не відстежували, хто їх власники.

Цим скористалися спритники, які створювали на самих себе десятки і сотні фермерських господарств і від кожного з них купували землю. Один накопичив так близько 30 тисяч га, а всієї орної землі у Литві — 3 мільйони га! Вочевидь, такої помилки ми не можемо повторити.

Де взяти гроші?

Ще одна істотна  проблема — кошти. Як уже увійшло в традицію на заходах, що влаштовує ВАР, присутні могли відповідати на запитання, які ставить ведучий, за допомогою електронних пристроїв. Так-от, більшість аграріїв (81,5%) виявили бажання купити землю, але лише 7% мають на це достатньо грошей, решта сподівається на банківські кредити. Але якщо врахувати, які відсотки за кредитами беруть комерційні банки, виходить, що землю вигідніше орендувати — розмір орендної плати, яку сплачують власникам паїв, виходить менший за ті відсотки.

Вихід може бути один: запровадження спеціальної державної програми пільгового кредитування купівлі землі. Тільки так вона може дістатися тим, хто на ній працює, але чи буде створено таку програму і як вона діятиме, не відомо. Щоправда, в.о. міністра аграрної політики Ольга Трофімцева на тому-таки заході повідомила, що її відомство спільно зі Світовим банком розробило якийсь проект фінансування сільгоспвиробників для купівлі землі, але який вигляд він матиме — знову-таки, поки що не знаємо.

Тому всі політики, присутні на заході, закликали хліборобів не втрачати пильності, уважно стежити за розглядом цього питання і, коли треба, стати на захист рідних ланів від загребущих рук. У цьому представники різних, навіть протилежних за поглядами політичних сил, одностайно обіцяли сільським трударям всіляку підтримку.