Національний банк України відповідною постановою затвердив вимоги до розкриття фінустановами різної інформації для своїх клієнтів на сайті та в рекламі. Це стосується насамперед чесного й неупередженого висвітлення на порталах і в рекламі банків усіх тонкощів щодо продуктів — депозитів і кредитів.

Регулятор для виправлення такого становища дає фінансовим установам три місяці на внесення змін до сайтів і шість — щодо реклами.

«Урядовий кур’єр» намагався з’ясувати, що нового позитивного це рішення Нацбанку дасть пересічним клієнтам.

Чесні комісії від третіх осіб

Які саме умови й тонкощі у своїх продуктах не вказують споживачам банківських послуг фінустанови? Нацбанк усе чітко з цього приводу розписав у постанові від 28 листопада 2019 року №141 «Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг».

Передовсім банки часто не вказують повної вартості своїх послуг. Звісно, для людей, які тримають у фінустановах депозити чи коли-небудь брали кредити, це не таємницею. Таке відбувається майже скрізь.

Приміром, чимало банків не кажуть чесно не лише на сайтах, а й під час особистого спілкування потенційного клієнта у відділеннях фінустанов про комісії, які потім дивним чином нараховують на основні платежі чи відсотки споживачеві. Що ж це за комісії чи платежів? Це фактично гроші, які клієнти повинні віддати, як кажуть, не самому банку, а третім особам. Приміром, платежі страховим компаніям, державному реєстраторові, нотаріусові або оцінювачеві.

Часто банки нечітко описують на сайтах і навіть в угодах періодичність погашення кредиту та умови дострокового повернення грошей (приміром, під час кредитування). Буває, що розпливчасто і незрозуміло вказують розміри та умови стягнення штрафів і пені, наприклад за прострочення погашення тіла кредиту.

«Це рішення правильне та вчасне. Точніше, це треба було зробити давно. Адже банки — не закриті структури, і фізична особа має право знати всю чесну інформацію без усяких таємниць. Знаю чимало прикладів, коли на сайті вказують одні відсотки за кредитом, під час оформлення договору між клієнтом та банком такі самі, а потім після певного терміну їхні розміри дивним чином збільшуються. А умов збільшення або не прописано зовсім, або дуже дрібним шрифтом наприкінці останньої сторінки договору. Звісно, таке не личить сучасним українським банкам та їхнім господарям, адже вони втрачають репутацію й довіру клієнтів», — зазначає «Урядовому кур’єру» економіст Андрій Новак.

У нас є проблеми, але… ми невинуваті

Звісно, самі банки не мають великого бажання коментувати це. Усі фахівці фінустанов, до яких звертався автор із проханням бодай щось розповісти про ставлення до нового документа Нацбанку, фактично нічого не відповіли. Дехто зазначав, що постанова регулятора цілком правильна, проте там ідеться не про їхній банк, мовляв, у їхній фінустанові вся інформація про продукти відкрита і начебто клієнти не скаржаться на закритість.

Від імені банків відповіла виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова: «У цій сфері справді є проблеми, й це засвідчило нещодавнє дослідження американського проєкту USAID. Буває, що неточно вказують розмір реальної відсоткової ставки кредиту в попередній інформації та бракує згадування про страховку, а це обов’язкова умова для отримання такої позики».

Експерт зазначила, що деяких вимог Нацбанку щодо інформації на сайтах і в рекламі банки виконати не можуть. Щоправда, вона не вказує, яких саме.

Немає незалежної каральної інституції

Чи робитимуть це банки? Є експерти, які кажуть, що так. А є й сповнені песимізму. Один із близьких до банків аналітиків зазначив «Урядовому кур’єру», що фінансові установи такого не робитимуть, а управління Нацбанку яке відповідає за споживчий ринок, не працюватиме як слід: «У нас, в Україні, немає незалежної структури, яка б відстежувала всі порушення банків щодо їхніх споживачів і карала за це. Такі інституції є в усіх високорозвинених державах, і банки їх дуже бояться, бо такі структури виписують чималі штрафи за порушення законодавства щодо споживачів фінансових послуг».

Справді, такої структури в Україні немає. Нацбанк — і регулятор, і контролюючий, і каральний орган. Звісно, такого не може бути, і «Урядовий кур’єр» про це вже неодноразово писав.

Проте здається, що багатьом учасникам ринку — і регулятору, і тим більше банкам — створення такого органу не до вподоби. Якби він діяв, то банкам довелося б не лише штрафувати клієнтів за прострочення термінів погашення кредитів, а й самим сплачувати відсоткові штрафні суми за затягування виплат за користування депозитами їхніх клієнтів, невчасне їх повернення тощо. І суми там могли бути значними.

Нині важко сказати, чи виконуватимуть фінансові установи за три і шість місяців усі пункти постанови Нацбанку. Тож варто зачекати. Цього вже давно чекають клієнти фінансових установ.