23 листопада ворог випустив по Україні близько 70 крилатих ракет, з яких 51 збили сили ППО. Та навіть того, що долетіло, виявилося достатньо, щоб вивести з ладу об’єкти критичної та цивільної інфраструктури майже у всій країні. Усі області було переведено на режим екстрених відключень електроенергії щонайменше на добу. Тобто фактично вся країна вимкнулася, і навіть ті регіони, яких не обстрілювали. Виходить, що наша енергетична система надто вразлива?
Про ворожі ракетні удари, українську енергетику, можливості її захисту і не тільки Укрінформ поговорив з експертом з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом ГОНЧАРОМ.
— Ворожі ракети пробилися в кілька областей, але в темінь поринула вся Україна. Як це могло статися, пане Михайле?
— Будь-яка енергосистема вразлива, оскільки вона багатоелементна і складно організована. У цьому її перевага і недолік одночасно. Що складніше організована система, то більша її гнучкість, але водночас більша і вразливість. Але як показують події, Об’єднана енергетична система (ОЕС) України має великий запас міцності. Однак він не безкінечний. Побічно зауважу, що сумніваюся, що будь-яка національна енергосистема у країнах ЄС витримала б бодай одну з таких масованих атак.
Спочатку дозвольте зробити ретроспективу. Після того як сценарій «взять Кієв за трі дня» наші Збройні сили рашистам успішно провалили, вони розпочали нищення критичної енергетичної інфраструктури України. Просто на початковому етапі це стосувалося передусім системи постачання пального, щоб знизити мобільність ЗСУ та ускладнити логістику в масштабах країни. Ракетними ударами поступово було знищено 28 нафтобаз фактично в усіх регіонах країни, завдано ударів не тільки по НПЗ у Кременчуці, який працював, і зупиненому Шебелинському ГПЗ, а також і по НПЗ в Лисичанську та Одесі, які давно не працювали. Електроенергетичну та газову інфраструктуру було залишено на потім, коли розпочнеться зимовий сезон.
Ураження української ОЕС розпочалися не 21 листопада. Для створення локальних енергодефіцитів російські війська ще під час весняної кампанії знищили або критично пошкодили теплові електростанції та теплоцентралі в Чернігові, Охтирці, Маріуполі, Сіверськодонецьку, Лисичанську, Світлодарську, Кременчуці, Харкові, Змієві, Чугуєві...
— Масовані дії проти об’єктів ОЕС України розпочалися в символічний день 11 вересня — роковини терактів у США 2001 року.
— Усе правильно. Це відверта демонстрація того, що вони не мають наміру обирати засоби. Саме незадовго до цього дня, а саме 6 вересня, американський президент повідомив, що його адміністрація, попри прийняті в Конгресі США резолюції, не визнаватиме росію країною-спонсором тероризму. Це і послужило і слугує досі стимулом для кремля бити по цивільній інфраструктурі. Вони відчули безкарність.
Цілями 11 вересня стали Харківська ТЕЦ-5, а також ТЕЦ та підстанції у Змієві й Чугуєві. Це був пробний масований удар з відносно невеликим числом ракет у залпі — 12. У подальшому вони стали практикувати більш масовані пуски, наскільки їм дозволяє кількість носіїв, злагодженість і координація різнорідних сил. Основні загальні дані масованих повітряних ударів по критичній енергетичній інфраструктурі України представлено у таблиці «Динаміка та показники російських атак на критичну енергетичну інфраструктуру України», яку я склав.
Важливі уточнення: таблицю складено на основі даних з відкритих джерел, тож можливі деякі неточності, які не впливають на загальну картину. Вжиті скорочення: КЕІ — критична енергетична інфраструктура, КР — крилата ракета, БР — балістична ракета, БПЛА — безпілотний літальний апарат, ЗРК — зенітно-ракетний комплекс.
Як бачимо з таблиці, коефіцієнт захищеності КЕІ, який визначається ефективністю знищення ворожих повітряних засобів ураження, зріс з понад 1/2 у жовтні до майже 3/4 в листопаді після отримання додаткових і більш ефективних засобів ППО — американо-норвезьких NASAMS та німецьких IRIS-T, а також протидронових засобів. Але їх замало. На жаль, наші західні партнери довго зволікали з їх наданням, хоча їх просили про це ще з весни.
Однак потрібно розуміти, що 100-відсоткової ППО не існує. Навіть якщо коефіцієнт знищення рашистських засобів ураження буде 95%, решта 5%, що прорвуть ППО, зроблять свою справу. Питання в часі й додатковій кількості ракет, що буде випущено. Тому росія й намагається отримати додаткові засоби ураження — іранські БПЛА та балістичні ракети. Останні знищити значно складніше, ніж дозвукові крилаті ракети типу «Калібр» чи «Х».
— І що робити? Бачив порівняння з тим, що було наприкінці весни з бензином: ворог знищив наші нафтобази, і з пальним були великі проблеми. Однак ми пристосувалися, децентралізували поставки бензину — відновили постачання пального у всій країні. А з електрикою можна повторити цей приклад?
— Порівняння з логістикою нафтопродуктів некоректне. Електроенергію цистернами не перевезеш. Звісно, є сучасні високотехнологічні й доволі потужні енергонакопичувачі (такі собі павербанки промислового масштабу, проте дуже компактні), але вони страшенно дорогі навіть на тлі шалених європейських цін і їх потрібно спочатку виготовити. Тому електроенергію можна доставити тільки по ЛЕП через відповідну інфраструктуру доставки від місць генерації (АЕС, ТЕС, ГЕС, СЕС, ВЕС тощо) до кінцевого споживача.
Децентралізована енергетика — це перспектива майбутнього для нашої країни, але не кількох місяців чи навіть років. Вона, безперечно, буде. Уже зараз не лише десь в Данії чи Німеччині, а й в Україні є чимало домогосподарств, які самі себе забезпечують енергією, встановивши сонячні панелі, теплові насоси. Це коштує певних грошей, які нашому не дуже багатому пересічному домогосподарству все ще не по кишені. Однак процес пішов.
|
Дата атак |
Загальна кількість пусків (КР+БР+БПЛА) |
Число знищених повітряних цілей [коефіцієнт захищеності КЕІ, %] |
Примітки щодо застосованих росією засобів ураження наземних цілей на території України |
|
11.09.2022 |
12 |
9 [75%] |
6 КР морського базування «Калібр» (2 збито); 6 КР повітряного базування Х-101 (5 збито) |
|
10.10.2022 |
84 |
43 [51%] |
Х-101, Х-555, «Калібр», «Іскандер»; БПЛА: 24 (з них 13 «Shahed-136») |
|
31.10.2022 |
78 |
44 [56%] |
55 КР Х-101 та 1 Х-59; 22 ракети від ЗРК С-300; 5 БПЛА різних типів |
|
15.11.2022 |
102 |
75 [73%] |
70 КР Х-101, Х-555, Х-59); 20 КР «Калібр»; 10 БПЛА «Shahed-136/131», 1 «Оріон», 1 «Орлан-10» (усі дрони було знищено) |
|
23.11.2022 |
77 |
56 [73%] |
67 КР Х-101 та КР «Калібр» 10 БПЛА «Ланцет» (5 знищено) |
— То які ваші очікування?
— З енергозабезпеченням буде так, як є зараз, і це ще не найгірший варіант в умовах, коли ворог продовжує завдавати і готувати нові масовані атаки з ураження критичної енергетичної інфраструктури. Отже, наші працівники АЕС, ТЕС, ГЕС, диспетчери ОЕС, персонал Укренерго та обленерго роблять дива на тлі вже завданих енергосистемі уражень. Та попри всю майстерність, самовідданість і відвагу, вони не чарівники.
На жаль, не все було зроблено з точки зору фізичного захисту критично важливих елементів трансформаторних підстанцій. Далеко не всі трансформатори було обкладено багатотонним кількашаровим захистом, подібно до того, як це було зроблено з пам’ятниками в містах.
У всього є запас міцності. Резерви запасного обладнання, комплектуючих і запчастин теж не безкінечні. Те, що створювалось роками і десятиліттями, не можна відновити протягом днів, тижнів чи місяців. Тому коли кажу про дива, які творять наші енергетики, ідеться про те, що вони створюють тимчасові схеми перемикання і переспрямування потоків енергії та режимів роботи генеруючих потужностей в межах ОЕС, щоб споживачі отримали електроенергію. Ці тимчасові схеми не є добрими для роботи ОЕС — через перевантаження може згоріти те, що вціліло від ураження. Але оскільки головне завдання — дати електрику в кожну оселю, підприємствам, логістичним хабам, торговельним мережам, пекарням, лікарням, то вони наш порятунок.
— Мабуть, найважливіше питання: чи здатна рф настільки уразити нашу енергетичну систему, що її неможливо буде підняти, наприклад, до весни?
— Так, може. І тут жодна ППО не допоможе. Тому 23 листопада й відбувся блекаут. Це не результат ударів того дня, це накопичений ефект усіх уражень, що їх зазнала ОЕС у жовтні-листопаді.
Те, що могло б кардинально змінити становище, — це операція НАТО (чи групи окремих країн-членів) з гуманітарною метою захисту цивільного населення із закриття неба над західною частиною України — від Волині до Одещини, де розміщена наша вціліла критична енергетична інфраструктура. Також рашисти поводилися б по-іншому, якби кораблі-носії «Калібрів» чф у Чорному морі, з яких періодично завдають ударів по цивільній інфраструктурі, були уражені як законні цілі з тою самою гуманітарною метою захисту цивільного населення. Але, на жаль, наші друзі у цьому плані слабкодухі й не до кінця уявляють наслідки своєї неквапливості в осмисленні того, що росія створює гуманітарну катастрофу не тільки в масштабі України, а й в масштабі Європи.
Якщо хтось вважає, що нам потрібно було більше засобів ППО перекинути для захисту об’єктів критичної інфраструктури, то це хибне уявлення. Головнокомандування ЗСУ не може собі дозволити оголити фронт і створити передумову для його прориву діями авіації ворога на підсилення наземних угруповань чмобіків.
Зараз ми розплачуємося за роки бездіяльності після 2014-го зі створення далекобійних засобів ураження. Маю на увазі ракети середнього і малого радіусу дії (РСМД), на можливість створення яких, беручи до уваги нашу ракетно-космічну галузь, косо дивилися не тільки вороги, а й наші гібридні друзі.
— Багато уже говорили про те, що якби в нас були ракетні комплекси середнього радіусу дії, то...
— То ми мали б змогу накрити критичну інфраструктуру ворога до уралу. Чи хоч до волги. Певен, що рашисти спершу б сім разів подумали, чи варто завдавати ударів по нашій інфраструктурі. Вони дуже добре зрозуміли б принцип «нафтобаза за нафтобазу, підстанція за підстанцію, ТЕЦ за ТЕЦ». Та й літаки з екіпажами на базі російської стратегічної авіації «енгельс» біля волги не почувалися б безкарно.
Показовий приклад у цьому сенсі — Тайвань. Не звертаючи уваги ні на кого, там розробили власну ракету середнього радіусу дії, що дає змогу в разі агресії ракетними ударами накрити 2/3 території Китаю, зокрема військові бази НВАК, промислові агломерації, критичну енергетичну інфраструктуру континентального Китаю. Тому в Пекіні дуже добре думатимуть, перш ніж вдатися до агресії проти острівної республіки.
Якщо екстраполювати тайванські можливості ураження КНР на Україну, то це еквівалентно наявності в нас ракети середнього радіусу, яка була б здатна вражати цілі поблизу ямалу, уралу, алтаю, тобто накривати всю основну наявну критичну та військову інфраструктуру рф. Певно, на майбутнє уряду варто випустити облігації для залучення коштів громадян з цільовою метою створення українського меча — ракетного комплексу хоч би з радіусом дії до 1000 км. Звісно, це швидко не робиться. А нам потрібно не просто вижити, а знищити ворога на нашій землі. Без створення загрози їхній оперативній та стратегічній глибині, критичній інфраструктурі нашим ЗС буде дуже важко їх нищити.
Насамкінець. Формула руйнації рашистського сценарію холодомору — синергія дій ППО в небі, енергетиків-чарівників і мерів-орговиків на землі, європейської енергетичної солідарності з Україною. На останнє можна сподіватися, але хата в селі із дровами — надійніше. Тому продовжуємо допомагати ЗСУ! Кожен зекономлений кіловат електроенергії — це вам в карму і додаткова енергія на цвяхи у труну рашизму.
Мирослав ЛІСКОВИЧ,
Укрінформ