Серед пріоритетів на рік прийдешній вітчизняні журналісти називають необхідність змістовного навчання колективів реформованих видань ефективного менеджменту. Потреба цього була очевидною ще навіть до роздержавлення друкованих ЗМІ. А тепер і поготів.

Випробування виборами і поштою

Трирічний термін, відведений на реформування вітчизняних ЗМІ, завершився ще 1 січня 2019-го. До цієї дати державні та місцеві органи влади мали б вийти зі складу засновників видань, а самі видання — отримати нові свідоцтва про реєстрацію. Ще один рік після роздержавлення державних і комунальних газет, за висловом самих журналістів, пішов на спроби «розпроблемлення», тобто розв’язання різноманітних супутніх проблем.

Отож виникає закономірне запитання: чи вдалося внаслідок медійної реформи обмежити прямий вплив владних структур на друковані ЗМІ? Чи виконує нарешті незалежна українська преса свою головну функцію, відповідаючи давній назві «сторожовий пес демократії»?

Одне з істотних зрушень — те, що вже реформовані вітчизняні видання торік із честю витримали випробування президентськими та парламентськими виборами, зазначає головний редактор газети «Обрії Ізюмщини», секретар Національної спілки журналістів України Костянтин Григоренко. Адже вперше за багато років більшість журналістських колективів відмовилася від передвиборчої джинси чи чорного піару.

«Можна пишатися, що в Харківській та інших областях ми консолідовано виступили проти того, щоб друкувати на своїх сторінках звичну для передвиборчих перегонів чорнуху. Звісно, газети втратили фінансово, але зуміли зберегти свою репутацію», — підкреслив редактор.

Колеги наводять приклади, коли зберігається залежність уже реформованих газет від бюджетних коштів. Закон про реформування ЗМІ передбачає пріоритетне право таких друкованих видань на укладення угод про висвітлення діяльності районної влади та керівників об’єднаних територіальних громад. Проте не всі місцеві чиновники поспішають укладати такі угоди, буває, що громади випускають бюлетені, не зареєстровані як ЗМІ, з панегіриками на честь голови від першої до останньої сторінки. Тобто влада на місцях виявилася не готовою працювати з незалежною пресою.

Газетярі звертають увагу і на інші цікаві моменти під час торішніх виборів. Уперше за роки незалежності ЦВК не виконала передбачену законодавством про вибори народних депутатів норму — не передбачила коштів обласним і територіальним комісіям для публікації в регіональних ЗМІ списків виборчих дільниць та їхніх меж. Через це місцеві газети не отримали очікуваних коштів за публікацію.

Так само не виконаною виявилася ще одна норма закону про реформування: надання одноразової фінансової допомоги кожному реформованому виданню. Передбачали, що газети отримають по 50 тисяч гривень як стартовий капітал. Гроші не захмарні, але і їх не знайшлося в бюджеті. Хоч, наприклад, на Львівщині обласна влада виплатила допомогу роздержавленим виданням за рахунок обласного бюджету.

Процес роздержавлення проходив із перешкодами, створеними, з одного боку, недосконалим законодавством, з іншого — свавіллям деяких чиновників і депутатів на місцях. Наприклад, через прогалини в законодавстві так і не змогли реформуватися три комунальні газети на Донеччині — в Авдіївці, Мар’їнці й Торецьку. Річ у тім, що в цих населених пунктах замість місцевих рад діють військово-цивільні адміністрації, які не були засновниками газет і не могли прийняти рішення про вихід зі складу засновників. Газетярі зареєстрували нові видання і працюють далі, але редакційне майно передати новоствореним газетам неможливо.

Траплялися і випадки відвертого перешкоджання реформуванню газет на місцях. Із різних причин депутати відмовлялися виносити на сесії питання про вихід зі складу засновників газети, гальмували передачу майна і приміщення редакціям, навіть реєстрували видання під аналогічними назвами. Так трапилося на Херсонщині, де керівниця однієї з депутатських фракцій у міській раді Каховки зареєструвала десяток видань, схожих із назвою газети «Каховська зоря».

Протягом трьох років Національна спілка журналістів України складала антирейтинг «Вороги реформування преси», до якого щороку потрапляли 13—15 посадовців, які найбільше перешкоджали журналістам. І такий моральний тиск став результативним: вдалося врегулювати кілька складних конфліктів, і газетярі отримали незалежність.

Проте одна перешкода виявилася нездоланною: постійне підвищення тарифів на передплату і доставку газет від АТ «Укрпошта». Як зазначали журналісти з майже всіх областей на останньому розширеному засіданні правління НСЖУ, генерального директора поштового відомства Ігоря Смілянського торік справедливо було внесено до списку «Ворогів реформування».

Перелік досягнень очолюваного ним підприємства вражає: масштабне скорочення поштових відділень, від чого потерпає доставка газет і журналів, агресивне і нічим не обґрунтоване підвищення тарифів на доставку читачам друкованих ЗМІ, невиконання угод та несвоєчасні розрахунки з редакціями газет за передплатну кампанію, небажання вести партнерський діалог з видавцями та конфліктність.

На думку газетярів — і колишніх комунальних редакцій, і приватних видань — лише пряме втручання керівництва уряду в ситуацію з Укрпоштою може зберегти для українського читача українську пресу.

«Передплата на друковані видання неухильно і катастрофічно падає, пошта безплатно користується нашими передплатними грішми, а ми не маємо жодної змоги вплинути на Укрпошту, крім як через владу», — обурюється редактор популярної львівської газети «Високий Замок» Степан Курпіль.

«Сторожовий пес демократії» не спить на посту сам по собі?

Ці проблеми, безперечно, істотно позначаються на роботі реформованих ЗМІ. А як змінився зміст цих газет? І чи змінився?

Відповідь можна пошукати в підсумках моніторингу регіональних роздержавлених друкованих ЗМІ та їхніх сайтів, проведеного торік у квітні Інститутом демократії імені Пилипа Орлика. Фахівці інституту взялися вивчити якість матеріалів, тематику і спосіб висвітлення передвиборчих подій у вже реформованих місцевих виданнях восьми областей: Донецької, Івано-Франківської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Херсонської і Чернігівської.

Аналіз засвідчує, що більшість роздержавлених місцевих медіа без ентузіазму беруться за висвітлення соціально важливих проблем та пропозицій з пошуку шляхів їх розв’язання. На сторінках видань малувато матеріалів, завдяки яким читачі змогли б об’єктивно оцінити роботу місцевої влади. І що найбільше дивує і насторожує: на жаль, місцеві медіа чомусь мало уваги приділяють темі гібридної війни Росії проти України, тобто операції об’єднаних сил, лікуванню та реабілітації учасників бойових дій, ушануванню загиблих, проблемам переселенців з окупованих територій Донбасу. Дуже прикро, та факт залишається фактом: матеріалів на ці теми майже немає навіть на сторінках ЗМІ прифронтових Донецької та Луганської областей.

«Не побачили жодного повноцінного проблемного матеріалу на цю вкрай актуальну для регіону тематику в газетах «Зоря» (Лиман) та «Вісті» (Слов’янськ), що представляють північ Донеччини, — територію, визволену від агресора ще у 2014 році. Принаймні в цьому моніторинговому періоді не опубліковано жодного матеріалу», — засвідчує експерт Олена Самойленко.

Щоправда, позитивом фахівці називають те, що на сторінках газет майже немає проросійських неправдивих матеріалів та пропаганди, які могли б становити загрозу вітчизняній інформаційній безпеці.

А ще місцеві газети навіть після роздержавлення, зауважують експерти, так і не позбулися паркетності: велика кількість протокольних матеріалів — свідчення того, що ЗМІ демонструють готовність інформаційно обслуговувати владу.

Певна річ, називати всі негативні моменти в роботі ЗМІ підсумком роздержавлення було б великим перебільшенням і просто неправдою. Понад те, процеси реформування вітчизняних видань, як засвідчує практика, потребують більше часу, ніж відведений для цього термін. Наші колеги, опинившись перед новими викликами, не приховують бажання вчитися працювати значно якісніше й ефективніше, а тому є сподівання, що негатив у роботі роздержавлених ЗМІ — ознака перехідного періоду.

ПРЯМА МОВА

Галина ЛИТОВЧЕНКО,
редактор ТОВ «Редакція газети «Нові рубежі»,
Криничанський район Дніпропетровської області:

— Вийшовши із числа засновників у 2016 році, органи влади, як і раніше, користувалися послугами газети, не укладаючи договору на висвітлення діяльності, хоч колектив неодноразово порушував це питання. Нині такі угоди чинні тільки з ОТГ, а всі інші органи влади, її структурні підрозділи (пенсійний, рятувальники-пожежники, правоохоронні органи тощо) хочуть друкуватися безплатно. І ми йдемо на це, бо розуміємо, що читачам потрібна така інформація.

Закон про роздержавлення ЗМІ передбачав фінансову підтримку реформованих видань. Уже п’ятий рік чекаємо на неї. Навпаки — забрали в нас і те, що було. Наприклад, коли реформували колгоспи, людям дали майнові земельні паї, а редакційні колективи залишилися з тим, що самі собі придбали для роботи (кілька комп’ютерів і фотоапарат). Ми втратили право на приміщення редакції й тепер його орендуємо.

Змінюватиметься влада, завершиться процес децентралізації, а місцеві ЗМІ повинні бути. Але чому приміщення, які десятки років належали редакційним колективам, тепер не їхні? На щастя, маємо вдячних постійних читачів, які нас підтримують і готові платити гроші за рекламу чи вітання для близьких. Але часом опускаються руки, коли вся наша робота зводиться нанівець недолугими послугами від Укрпошти.

ТІЛЬКИ ЦИФРИ

За даними Держкомтелерадіо, всього в Україні реформовано 650 видань — 96% загальної кількості тих, які виходили наприкінці 2018 року. Серед них 569 комунальних (97%), 46 державних (91). Втрати, тобто видання, які не реформувалися і перестали існувати, — 3%.