— Рік тому ми з вами записували інтерв'ю для РБК-Україна, як раз у розпалі був перший локдаун. Тоді ви стверджували, що пандемія дасть можливість створити сотні тисяч робочих місць, повернути українців із заробітків і так далі. Але, за офіційними даними, безробіття в Україні зростає. Чому не вийшло виконати обіцянку?
— Я кожен день маю дані від Служби зайнятості. Станом на 6 травня 2021 року, статус безробітного мала 401 тисяча осіб. Загалом протягом цього карантинного року, згідно з офіційними даними, 1 млн людей отримали статус безробітного. Відповідно було працевлаштовано за цей період 665 тисяч людей.
Ще орієнтовно 500 тисяч робочих місць вдалося зберегти завдяки підтримці бізнесу, програмі «5-7-9», завдяки програмам підтримки людей — виплати по 8 тисяч гривень, виплати для підприємств на відшкодування двох третин заробітної плати.
Крім цього, ще були непрямі важелі економічного впливу, коли ми виділяли кошти, наприклад, на інфраструктурні проекти. За оцінками експертів, більше ніж 50 тисяч робочих місць було створено в галузі дорожнього будівництва. І це також дає свій мультиплікативний ефект.
За нашими розрахунками, ці вкладення в інфраструктуру безпосередньо дали змогу зберегти і створити в сумі близько 160 тисяч робочих місць. Це можна віднести до тих 600 тисяч працевлаштованих — це нові робочі місця. Це так званий непрямий важіль створення робочих місць, коли держава інвестує і розкручує економіку.
Крім того, ми не дали обвалитися економіці України. Ми вийшли з одним з найкращих результатом в регіоні — трохи більше 4% втрати ВВП. При тому, що, за оцінками всіх наших міжнародних партнерів, на початку кризи нам пророкували від 11 до 8,5% втрати ВВП. Вже в IV кварталі ми фактично вийшли на докризовий рівень, зараз ми зростаємо. І це теж той фактор, який дав нам змогу цей рік пройти більш м'яко.
— Тобто десь на 20% виконана обіцянка про 500 тисяч нових робочих місць?
— Ні. Працевлаштовано близько 600 тисяч людей. 160 тисяч — це лише в галузі дорожнього і будівництва загалом. Це те, що в одній з галузей ми можемо порахувати.
— У тому ж інтерв'ю ви казали, що COVID і карантин — це унікальний шанс відбілити економіку України. На вашу думку, відбілювання спрацювало?
— Треба подивитись знову на об'єктивні цифри — наповнення бюджету, аналіз, оцінки та прогнози аналітиків і міжнародних партнерів.
Бюджет минулого року, наприклад по податковій, ми виконали вже у листопаді. Загалом по року перевиконання бюджету склало більше 110%. Це практично 50 млрд додаткових коштів в бюджет. Це якраз показник відбілювання економіки, позбавлення можливості робити «скрутки» податків.
Тут ми теж робили свідомі кроки — наприклад законопроект по зміні ПДВ до 14% для сільгоспвиробників. Ці кроки приводили до конкретних результатів, коли зменшувалась кількість сірих або темних операцій в економіці України.
— Щодо ковідного фонду. На вашу думку, чи були все ж таки повністю правильними пріоритети його витрачання? Чи варто було на медичні потреби пустити більше грошей?
— Все, що потрібно було закрити з медичної точки зору, минулого року було закрито. Тобто все, на що просила гроші українська медицина в частині боротьби з COVID, було задоволено. Лікарні мали ліки, всі контракти були підписані, лікарі отримували по 300% доплат.
Стосовно виділення коштів на закупівлю вакцини, на закупівлю обладнання — також всі платежі були виконані. Навіть якась частина коштів була неосвоєна, був перехідний залишок, який цього року використовується на закупівлю вакцин і додаткового обладнання. Тому стосовно медичної частини ковідного фонду, наскільки це було необхідно і можливо, він був використаний коректно і правильно.
В частині використання на підтримку економіки — якби не було цих інвестицій, ми не мали б збудованих доріг і мостів, ми не мали б того економічного ефекту, який отримали. Тому моя оцінка — баланс був дотриманий. З економічної точки зору Україна пройшла першу-другу хвилю COVID за помірним сценарієм.
— Чи планує уряд розширяти державні програми зайнятості в майбутньому?
— Ключова задача уряду — створити таку економічну політику в державі, яка дасть змогу бізнесу створювати робочі місця і інтенсифікувати розвиток економіки. Створення робочих місць є одним з пріоритетів.
— В минулому інтерв'ю ви робили прогноз, що історія з карантинами мінімум на два роки. Як ви вважаєте зараз?
— Прогноз не міняється. Ми прожили рік з COVID, мій прогноз, що ще рік має піти на завершення боротьби. Є нові дані — це значні мутації цього вірусу. Вони викликають занепокоєння в усіх країн. І питання широкої вакцинації сьогодні є виходом з цієї пандемії.
Але до кінця цього року ми плануємо вакцинувати більшість дорослого населення України. І в наступному році ми плануємо закінчити процес вакцинації 70 і більше відсотків дорослого населення, що дає можливість формувати колективний імунітет.
— Але президент Володимир Зеленський казав, що більшість українців має бути вакцинована до Дня незалежності.
— До Дня незалежності ми маємо амбітні плани провакцинувати велику кількість населення, щоб мати змогу дійсно запросити гостей і його відсвяткувати. І ми докладемо до цього всіх зусиль. Поки що підписані контракти на поставку вакцин і дати поставок свідчать, що доволі велику кількість людей ми зможемо провакцинувати. Але суттєва кількість поставок вакцин припадає на IV квартал.
Звичайно, ми зараз докладаємо максимум зусиль, щоб трохи посунути ці терміни. Тому День незалежності — це етап номер один по максимальній вакцинації. Кінець року — це вже контрольний етап, коли ми маємо сказати українському суспільству, що більшість людей в Україні провакциновані.
— Одна з ключових проблем вакцинації — це «антивакцинатори», люди, які відмовляються вакцинуватися. Який відсоток таких людей в Україні зараз? І чи не ставить це під загрозу ваші плани?
— Я почну з прикладів. Ми нещодавно говорили з прем'єр-міністром Грузії. За їхніми даними, 40% мешканців Грузії готові вакцинуватись. Вхідна соціологія України була такою самою — 43% людей були готові вакцинуватися.
Є нова соціологія, буквально тижневої давності, — за даними ЮНІСЕФ, 63% людей готові вакцинуватися на сьогодні.
Я говорив з тимчасовою повіреною Сполучених Штатів в Україні Крістіною Квін, у них в США на сьогодні 95% населення готові вакцинуватись і вакцинуються. Я запитав, як вийшло, що ви отримали 95% бажаючих? Відповідь була такою — вихідні дані приблизно у всіх були однакові. Менше половини населення в усіх країнах на початку готові вакцинуватись, друга половина не готова.
Але поступово, коли вакцинація набирає обертів, люди бачать своїх рідних, сусідів, що вони провакцинувались, вони почувають себе впевненіше. І це стає тим фактором, який суттєво впливає на кількість прихильників вакцинації.
Є приклад Ізраїлю, який провакцинував майже всіх своїх мешканців. Там так само більше 98% готових вакцинуватися. Я думаю, що в Україні, коли громадяни будуть бачити, що навколо більшість знайомих, родичів зробили щеплення і все пройшло вдало і спокійно, теж соціологія зміниться.
— Голова профільного комітету парламенту Михайло Радуцький прогнозує, що вакцинація проти COVID буде відбуватися кожен рік. З огляду на це, чи вже ведуться перемовини для закупівлі вакцини на наступний рік?
— Насправді науково обґрунтованої відповіді поки що нема. Тривають дослідження. У разі, якщо вакцинація буде потребувати регулярності, наприклад, як вакцинація від грипу, яка має відбуватись щороку, звичайно, Україна буде продовжувати перемовини.
У нас на сьогодні є відкриті домовленості, контракти з шістьма виробниками вакцин. Нас цікавлять вакцини, які зареєстровані ВООЗ, які мають відповідний рівень надійності та ефективності, і які визнаються у світі, щоб українці мали змогу подорожувати по світу і не мати обмежень. Отже, якщо буде необхідне продовження, звичайно, ми такі контракти з такими виробниками і постачальниками вакцин будемо продовжувати.
— Скільки грошей ви хочете забюджетувати на ці цілі?
— Загалом на вакцини цього року МОЗ просило близько 15 млрд гривень. Зараз ми робили зміни до бюджету, щоб закрити повністю потребу цього року, додатково виділивши 6,5 млрд. Цього достатньо на потреби поточного року.
Потреби наступного року формуються зараз. Мінфін формує бюджетну декларацію, відповідно за поданням МОЗ вони рахують, скільки треба грошей для завершення вакцинації. Можливо, якийсь резервний пул вакцин, які мають бути закуплені наступного року, якщо треба буде почати повторну вакцинацію, також буде закладений. Тобто цей процес планомірний, міністерства над цим працюють, і я не бачу причин для хвилювання.
— В ЄС зараз зареєстровано чотири вакцини — Pfizer, Moderna, Johnson& Johnson та AstraZeneca. В Україні зараз вакцинують вакциною AstraZeneca південнокорейською, до того був індійський Covishield, згадок про який в європейських документах немає, також є вакцина китайської компанії Sinovac. Чи зможуть люди, які вакциновані Covishield, Sinovac та NovaVax, які зараз не зареєстровані у Європі, подорожувати до ЄС?
— Перше. Важливо, що й Astrazeneca, і Pfizer схвалені ВООЗ. Sinovac може бути схвалений найближчим часом і вже зараз його схвалили багато передових країн. Питання їхньої реєстрації в ЄС — на порядку денному. І Covishield, і Sinovac розглядаються, документи прийняті та будуть розглядатися Європейським союзом.
Впевнений, що всі ті вакцини, які схвалені ВООЗ, будуть схвалені також і всіма цивілізованими країнами. Тим більше, що ними вакцинується і частина людей в європейських країнах. Угорщина, наприклад. Тому це питання часу і технічних та бюрократичних процедур. Переконаний, ці вакцини будуть зареєстровані, давайте почекаємо.
— Той самий набір вакцин у Грузії, майже той самий набір в Угорщині. Чи є якісь двосторонні контакти з урядами окремих країн щодо відкриття кордонів? Як, наприклад, робили Ізраїль та Греція. Чи ви комунікуєте з урядами в Будапешті чи в Тбілісі на цю тему?
— Вважаю, що поки ще не настав час. Поки ми маємо 1,6 млн доз вакцин, в травні привеземо ще близько 2 млн і далі вакцинація буде розгортатися. В пріоритеті стоять перемовини з ЄС щодо уніфікації так званого паспорта вакцинації, і ми їх ведемо дуже серйозно.
Вести сьогодні переговори з окремими країнами щодо взаємного допуску вважаю недоцільним. Весь світ сьогодні говорить про уніфікацію і про недискримінацію. Неможливо, щоб дві країни домовилися, а всі решта лишилися десь за бортом. Три туристичні країни, наприклад, відкрили свої двері для всіх туристів, для українців зокрема. Якісь країни ще не відкрилися, тому що у них своя стратегія. Але загалом ми в щоденному форматі ведемо перемовини щодо запровадження єдиного паспорта вакцинації.
Більш того, ми готові запровадити будь-яку з моделей паспорта вакцинації, яка можлива в Європі, — цифрову з QR-кодом, формалізовану довідку про вакцинацію міжнародного стандарту, яка на сьогодні діє в усьому світі. Всі люди, що отримали вакцину, зареєстровані в електронній системі eHealth. Тому, технологічно це не складно, щоб всім вакцинованим особам видати паспорт вакцинації, який буде затверджений в будь-якій міжнародній формі.
— На що ви виходите в цих перемовинах з ЄС? Вже є якась конкретика?
— ЄС обіцяє в червні дати модель цього паспорта вакцинації. Там дуже складна дискусія щодо недискримінації, стоїть питання — це обмеження, чи це дозвіл. Ми схиляємося до того, що це щось, що дає дозвіл, а не обмежує когось.
— Наприклад, голова МОЗ Максим Степанов заявив про те, що певні бонуси українцям ці ковідні сертифікати будуть давати. Що це за бонуси?
— Це можливість подорожувати, працювати.
— Чи будуть якісь бонуси всередині країни? Умовно кажучи, людина з ковідним сертифікатом в перукарню зможе піти, а без нього — не зможе?
— Дійсно, міністерство опрацьовує це питання, є різні моменти. Одна з ідей, наприклад, полягала в тому, що у нас є міста і містечка, які можуть провакцинувати своє населення. Особливо це стосується курортних міст. Якщо провакцинуються всі мешканці цього містечка і всі працівники курортних закладів, в такому містечку може бути створена так звана «зелена зона», куди можуть їхати туристи. Звичайно, з певними обмеженнями, якщо вони не вакциновані. Але місто зможе працювати у звичайному нормальному режимі.
Це один з можливих бонусів. Ми хочемо такі речі спробувати, щось в пілотному режимі пройти. Є вже такі ініціативи від місцевої влади і громад. Ми будемо рухатися в цьому напрямку.
— Зараз вже усі регіони залишили «червону» зону…
— Вийшли всі. Але «помаранчева» і «жовта» зона — це все одно обмеження. Бо народ думає так: з «червоної» вийшли — все.
— Та й «червона» зона, відверто кажучи, мало кого напружувала.
— Але ви бачите, що воно діє, ми реально хвилями пройшли.
— Тут спірне питання, чи воно діє, чи люди просто перехворіли.
— Що ви маєте на увазі?
— Що люди перехворіли і не завжди були відображені в статистиці.
— Є закони епідеміології, які доводять — при введенні низки обмежень хвиля природним чином закінчується, тому що люди сформовані в соціальні групи.
Обмеження покликані створити умови для не перетинання соціальних груп, бо інакше ця хвиля не закінчується. Вона росте і стається приблизна така катастрофа, яка сталася в Індії. Там не було обмежень і, напевне, це другий шокуючий приклад, після перших хвиль в Італії та Іспанії. Тепер ми маємо приклад реальної гуманітарної катастрофи. Приклад, що буде, якщо не запроваджувати обмежень.
Наші обмеження діють. Це пандемія, від неї страждає цілий світ, всі країни. Не треба думати, що Україна буде унікальною — ми закриємо країну на локдаун на два тижні, і все пройшло. Це складний механізм, який, на жаль, б'є по людях і по економіці, призводить до людських жертв.
— Дисципліна також залишає бажати кращого, і мало хто цих обмежень дотримується. За вашими прогнозами, чи очікувати нових локдаунів цього року? Якщо так, то чи планується якась більш жорстка відповідальність за порушення?
— Ви питали про мій прогноз щодо COVID на два роки, я його підтверджую. Але водночас я кажу, що в Україні діє адаптивний карантин, він дає свої результати. Зараз він продовжений до 30 червня, як мінімум. Ми, очевидно, будемо продовжувати його до серпня. Якщо нам вдасться до Дня незалежності провакцинувати більшість людей, звичайно, ми будемо шукати варіанти його пом'якшення.
Але з іншого боку ця адаптивна модель дає можливості: починають зростати показники — автоматично запроваджуються обмеження. Не ростуть показники — ми живемо в «зеленій» зоні. Побачимо, що ми побороли епідемію, — взагалі знімаємо всі питання і забули про карантин.
Тому будуть чи не будуть нові локдауни, залежить від дисципліни, вакцинації та від того, як буде розвиватися ця пандемія взагалі у світі, будуть або не будуть з'являтися нові штами. Це основні показники, я думаю, що інших показників, які вплинуть на адаптивну модель карантину, немає.
Локдауну держави ми не плануємо. Закривати окремі області у разі необхідності, звичайно, ми будемо. І це буде відбуватися так, як ми щойно це пройшли.
— Перейдемо до інших питань. Постійно з'являються розмови про якісь кадрові зміни в уряді. Чи зараз варто їх очікувати найближчим часом?
— Уряд сформований. За рік роботи уряду ми зараз маємо ситуацію, коли в нас немає вакансій, коли не маємо виконуючих обов'язки, всі міністри на місцях. Це покладає певну відповідальність на кожного міністра, на уряд загалом, на мене. Я завжди казав і кажу: нема недоторканих урядів, міністрів та прем'єрів. Кожен має відповідати за результати своєї роботи і бути абсолютно готовим залишити свою посаду у разі неефективної або некоректної роботи.
Недоторканих немає і ротації в уряді можливі. Конкретних кандидатур на сьогодні у мене на розгляді немає. Але ми розуміємо, що є певна незадоволеність окремими міністрами в Верховній раді, в комітетах. Ми ведемо діалог, тут треба також дивитися на реакції суспільства. У разі необхідності прийняття кадрових рішень, такі рішення будуть прийматися.
— Хто зараз в топі невдоволеності у Верховній раді та, можливо, в Офісі президента?
— У Верховній раді зібрані підписи, фактично є постанова щодо звільнення міністра охорони здоров’я Максима Степанова. Це поки що єдина точка напруги, яка існує по відношенню до міністрів.
— Якщо відставка Степанова буде проголосована, чи є вже у вас кандидатура на його заміну?
— Некоректно зараз з моєї сторони про це говорити.
— Кадрові зміни в «Нафтогазі». Те, що сталося зі звільненням Андрія Коболєва, призначенням Юрія Вітренка. Які підстави для таких рішень, політичні і юридичні?
— Є і політичні підстави, і юридичні, а є і фінансові. «Нафтогаз» затверджував свій фінансовий план з 11,5 млрд гривень прибутків і минулого тижня показав 19 млрд гривень збитків.
Дуже важливий момент, який спричинив таку жорстку і дуже швидку реакцію. Затвердження фінансового плану відбувалося в грудні, в кінці року, коли були очевидно зрозумілі результати 2020 року. Минулий рік «Нафтогаз» працював абсолютно без додаткових соціальних навантажень. І подавати такі звіти зі збитками…
«Нафтогаз», до речі, це політичне питання, при збитках 19 млрд гривень, показав понад 600 млн гривень виплачених премій. Це ледь не вдвічі більше ніж було в 2019 році. По процедурах, напевно, все дотримано правильно, але суспільство ставить питання і уряду зокрема. Також, є питання по зменшенню видобутку українського газу.
Далі ми, звичайно, приймаємо рішення щодо наглядової ради компанії. Відповідно, поки немає наглядової ради, уряд призначає керівника, звільняє керівника. І далі, в межах корпоративної реформи, поки відбувається конкурс на призначення нової наглядової ради, діюча виконує обов'язки, що уряд також визначив постановою.
Ми не мали і не маємо наміру зупиняти чи ламати корпоративну реформу. Уряд представляє державу Україна, яка є акціонером НАК «Нафтогаз». Відповідно, як представник акціонера — народу України, уряд вживає заходів, щоб підприємство було ефективним. І це все в межах діючого законодавства. Я впевнений в тому, що це були коректні рішення.
Звичайно, з цього приводу ми говорили з нашими партнерами, які допомагали нам реалізовувати корпоративну та інші реформи, які інвестували в це свої капітали, щоб Україна рухалася вперед. Наприклад, під час зустрічі з очільником Держдепу США, на зустрічах з окремими послами держав G7 ми обговорювали продовження реформи. Ключові меседжі — прізвища керівників не грають ролі, роль грає дотримання законодавства, процедур і продовження корпоративної реформи. Ці вектори взагалі збігаються у нас на 100%.
— Ви змогли переконати міжнародних партнерів, що звільнили Коболєва в рамках законодавства і корпоративної реформи?
— Ми не зобов'язані переконувати наших партнерів в законності наших рішень. Якщо в когось є сумніви в законності, для цього є суд. Звичайно, ми розуміємо, що діємо в рамках законів. Тому юридична чистота ані в мене, ані в тих, хто приймав рішення, хто за нього голосував, не викликає сумнівів.
— Чи має це рішення наслідки для перемовин с кредиторами?
— Не має. Вплив на кредиторів і наших партнерів можуть мати рішення, які будуть ламати принципи корпоративної реформи, як і інших реформ, які реалізовуються в Україні. Жоден принцип корпоративної реформи ми ламати не збиралися і не збираємося.
Стосовно реалізації реформ, наших партнерів більше хвилює продовження і завершення реформи правосуддя, антикорупційної системи — НАБУ, НАЗК та інше антикорупційне законодавство. Я думаю, що десь третій-четвертий пріоритет — це розвиток реформи корпоративного управління, але в комплексі з великою приватизацією та іншими реформами.
І Коболєв, і Вітренко сприймаються західними партнерами як топ-менеджери-реформатори. Дослівна фраза наших партнерів: прізвище не грає ролі.
— Як зараз просуваються перемовини з МВФ? Чи буде уряд просити нову програму, чи проситиме про перегляд термінів та обсягу нинішньої програми? Які будуть дії уряду?
— Ми працюємо з МВФ майже в щотижневому режимі. Під час останнього спілкування пару тижнів тому ключовими питаннями залишались антикорупція, НАБУ, НАЗК і Вища рада правосуддя. Інших питань нема. Інші питання технічні по типу макропоказників на 2022-2023 роки, бюджетна декларація. Ще було питання реформи СБУ в частині передачі повноважень щодо економічних злочинів в Бюро економічної безпеки. Закон про БЕБ прийнятий, закон про реформу СБУ прийнято в першому читанні.
Був ще один момент про розблокування великої приватизації — закон прийнято, велика приватизація розблокована. Закон про НАБУ в тій редакції, яка сьогодні знаходиться в парламенті, повністю задовольняє наших партнерів, будемо його приймати — з фракцією вже говорили. Закон про ВРП — отримали висновки Венеційської комісії, всіх задовольняє, будемо приймати. І закон про НАЗК, про посилення кримінальної відповідальності, також наших партнерів, в тій редакції, яка вже є, задовольняє.
Ще був прийнятий закон щодо земельної реформи, зараз буде на розгляді ще один. Це теж два ключові закони для макрофіну і для МВФ. Тобто щодо всіх законодавчих питань ми показали поступ і просунулися вперед.
Як тільки будуть в другому читанні прийняті ці закони, ми виходимо на перемовини щодо тексту меморандуму на продовження співпраці і отримання траншу.
— Все ж таки нова програма?
— Ми не починали з МВФ перемовини про нову програму. У нас поки що триває діюча програма, фактично у нас попереду два транші.
— Чи долучений уряд до анонсованого президентом закону про олігархів? Ви якось уявляєте собі цю законодавчу ініціативу?
— Я коротко прокоментую. Над цим законопроектом працює Офіс президента, це ініціатива президента. Думаю, буде коректно, коли президент або Офіс президента будуть анонсувати власне наповнення законопроекту. Я розумію, яким має бути таке законодавство, воно присутнє в багатьох цивілізованих країнах світу. Навіть США проходили також своєрідну деолігархізацію, там була прийнята низка антитрастових законів.
— Правда, років сто тому.
— Всі ці речі країни переживали. Україна за свої 30 років проходить той шлях, які інші проходили за сотні років. Тому, звичайно, ми зараз маємо також адаптувати своє законодавство до тих реалій, які ми маємо. Тому давайте дочекаймося презентації цього законопроекту, він буде відповідати цивілізованим нормам впорядкування ситуації на монопольних ринках і в монопольних становищах.
— На мою думку, законопроект про олігархів має починатися з термінології. Дайте своє визначення олігархів.
— Зараз це поняття не має офіційного визначення. В сучасному світі, олігарх — це особа, яка володіє бізнесом, який має домінуюче положення в одній з галузей. І здійснює безпосередній вплив на інститути влади, зокрема й через значні власні медіаресурси. Який це вплив — параметри можна уточнювати. І не факт, що законопроект буде аж таким прямолінійним. Тому давайте дочекаймося.
— Чи задоволені ви як прем'єр-міністр борговою політикою Міністерства фінансів? Ставками, під які вони розміщують державні облігації.
— Зараз найкращі ставки, порівняйте 2018 рік — там запозичення по євробондах були під 9,75%. Ми позичили 1,25 млрд доларів в жовтні 2018 під 9,75% і 6,875% на 1,25 млрд доларів минулого тижня. Три відсотки різниці. Чому так? Не треба забувати, що Україна — це держава, де триває війна, повноцінна збройна агресія.
— Україна переплачує за ризики?
— Це очевидно, але тут важливий момент. Переплата за ризики два роки тому була на 3% більшою ніж сьогодні, при тих самих параметрах запозичень. Навіть зараз параметри ще кращі — ми 8-річні облігації розміщуємо під 6,875%. Раніше інвестори довше ніж на три роки не хотіли заходити, тому що це зависокий ризик.
Умови стають кращими і управління державним боргом сьогодні передбачає, по-перше, зменшення зовнішніх запозичень. Це наша стратегія і я над цим працюю разом з міністром, разом з уповноваженим з державного боргу. Ми зменшуємо зовнішні запозичення, замінюємо їх більш дешевими.
Плюс ми хочемо замінити структуру державного боргу — іноземні і внутрішні запозичення. Хочемо змінити її в іншу сторону: внутрішніх більше, бо вони без курсових впливів, а зовнішніх менше, але вони будуть довшими і дешевшими. Це наша стратегія.
— Підготовка до запуску ринку землі. Чи все йде за планом і наскільки стрімко може зрости ціна на українську землю до кінця року?
— Все йде за планом, дякую Верховній раді, надзвичайно складно прийнятий законопроект 2194, очікуємо прийняття законопроекту 2195, який розкриє можливість електронних торгів землею. Ми дивимося на аналогію щодо запровадження ринку землі серед наших країн-сусідів. Протягом 5-10 років вартість землі може зростати від 2 до 5 разів.
Це дуже добре, тому що це капіталізує нашу державу і землю українців, якою вони володіють. Українці отримають право, а не обов'язок продавати свою землю. А право дає можливість приймати рішення. Подорожчала земля — продай її дорого за ринковою ціною без корупційного податку, який накладали чиновники, коли не було ринку землі.
Тому я впевнений, що з 1 липня ми зобов'язані відкрити ринок і вчитися жити в ньому. Це точно збагатить нашу державу, економіку і наших людей.
— Чи плануєте ви підвищення податків? Якщо так, то для кого саме? Чи очікувати податку для багатих?
— Ми зараз працюємо над бюджетною декларацією з Мінфіном. Загальнодержавні податки ми збільшувати не плануємо — ті, що сплачує кожен громадянин чи кожне підприємство. Стосовно перегляду окремих акцизів, екологічних платежів, якихось зборів — зараз всередині Міністерства фінансів і профільних міністерств йдуть розрахунки та дискусії.
Можуть бути зміни для того, щоб наповнити бюджет, змінити ситуацію в окремих галузях — медицині, освіті та інших соціальних напрямках. Але це буде стосуватися не простих людей, не малого і не середнього бізнесу. Це дійсно буде стосуватися окремих напрямків, які мають високу маржинальність і мають сплачувати більше, як це є в інших цивілізованих країнах світу.
— Яким має бути впровадження другого рівня накопичувальної пенсійної системи? В уряду є одне бачення, у Верховній раді був інший законопроект, його відправили на доопрацювання. Чи встигнете ви ухвалити закон цього року?
— Дуже сподіваюсь. Це критично важливо. Я переконаний прихильник запровадження накопичувальної пенсійної системи. Це єдиний шлях, коли ми можемо забезпечити українцям достойну пенсію. Іншого шляху у нас немає.
На сьогодні у комітету Верховної ради та Міністерства соціальної політики практично немає розбіжностей. Провели декілька нарад, узгодили основні моменти, в тому числі на рівні Офісу президента. Практично всі дискусійні питання зняті і я переконаний, що найближчим часом буде узгоджений законопроект. Між першим і другим читанням можна буде вносити якісь коригуючі правки, щоб цього року запровадити другий рівень.
Я на цьому наполягатиму і буду просити Верховну раду і президента підтримати.
— Параметри цього компромісу можете назвати?
— Там непринципові речі, вони стосувалися назв і параметрів того, як має називатися пенсійне казначейство, чи це має бути державне казначейство, чи це має бути інша державна структура. Були дискусії, якими мають бути ці структури, як вони мають бути прогарантовані, хто має бути регулятором — Національний банк чи Пенсійний фонд несе відповідальність.
Чому тривають такі дискусії? Для того, щоб ця система була надзвичайно високогарантованою. І держава має взяти на себе 100% гарантій перед вкладниками, які накопичують свою пенсію. У разі якихось форс-мажорів людина має отримати 100%-у компенсацію повністю накопичуваного платежу. Ось це ключовий момент. Розбіжностей у тому, що необхідно запровадити накопичувальну пенсійну систему немає.
Сергій ЩЕРБИНА,
РБК-Україна