Шкода категоричних. Вони впевнені: так не буває - ніколи, ніяк, ніде. І цитують народні прислів'я та приказки: мовляв, перевірено віками. Та недавно юна американка, якій батьки не купили коня, стала вершницею на корові й успішно долає на ній іподромні перешкоди. Ось тобі й маєш - "як корові сідло". Не здивуюся, якщо ця мудра тварина незабаром немов "язиком злиже" із фразеологізмів про себе й кепкувальне "як корова на льоду".

У мого улюбленого Марка Шагала на полотнах мешкає майже череда благородної великої рогатої худоби, з-поміж якої - елегантна "Корова з парасолькою". Іронію із приказки "буває, що й корова літає" знаменитий на увесь світ художник давно здмухнув, як пилюку з рами: його "Корови над Вітебськом" таки ширяють у небесах зі скрипкою та віолончеллю.

Шагал напророчив. Бо ці інструменти й усі інші з симфонічного оркестру спочатку призвичаювали корів, знімаючи з них стрес, до найсучасніших комп'ютеризованих тваринницьких комплексів, яких в Україні з десяток, а тепер класична музика лунає там у записах упродовж кожного доїння. На Волині корови слухають Баха, у Вінницькій області найчастіше в репертуарі для них Моцарт і Бетховен, на Сумщині - твори Чайковського, Вівальді, Прокоф'єва.

Отож до господарки музика долучається економічно, підвищуючи надої, а в ній самій став героєм симфонічного прелюду Клода Дебюссі "Післяполудневий відпочинок фавна" бог-опікун скотарства. Сюїту "Матінка-гуска" Моріса Равеля можна вважати ще й звуковим гербом свійських пернатих.

Коли в Парижі 22 грудня 1894 року вперше прозвучав згаданий твір Дебюссі, його проголосили маніфестом музичного імпресіонізму, автора, зранку вже знаменитого, -засновником цього нового напрямку. А символіст Стефан Малларме, чия поезія надихнула Дебюссі на прелюд, надіслав композитору захопленого листа: "Ваша ілюстрація "Фавна" не лише не дисонує з моїм текстом, навпаки, вона перевищує його ностальгією, дивовижною чуттєвістю, мрійливістю і багатством". Послідовник імпресіоністичних традицій Дебюссі Моріс Равель, котрий зберіг у душі щось дитяче назавжди і все життя колекціонував іграшки, назвав свою сюїту "Матінка-гуска" за персонажем однієї французької казки, а використав сюжети кількох. Та попри казковість, партитура його твору і досі з-поміж найскладніших у виконанні.

Проте за 20 років до цього подібний шарм особистісних відчуттів у живописців, які переступили через традиційний академізм, викликав у критиків тільки зневагу й глум. Імпресіонізм виник у мистецтвознавчому лексиконі 1874 року, після виставки творів К. Піссаро, О. Ренуара, Е. Дега, А.Сіслея, К.Моне. Власне, саме картина Клода Моне "Враження. Схід сонця" наштовхнула на цей термін одного критика, який відгукнувся про неї так: "Я бачу одні враження". А другий свою статтю в гумористичному виданні назвав "Виставка імпресіоністів": бо враження французькою мовою - імпресіон.

Після симфонії N 40 соль мінор Моцарта недавно слухали з колегою "Післяполудневий відпочинок фавна" Дебюссі та "Матінку-гуску" Равеля в Будинку звукозапису Українського радіо, в одній із найкращих і найбільших у Європі концертній студії. Директору цього закладу, художньому керівнику і головному диригенту Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України Володимиру Шейку, напевне, було незвично споглядати свій колектив з першого ряду. Бо цього разу прекрасно керував ним на сцені відомий гість, швейцарський диригент Сільвіо Вайлер. Звісно, ми дуже відрізнялися від пана Шейка-глядача: не маючи освітнього запасу навіть музичної школи, насолоджувалися концертом імпресіоністично, лише за власними враженнями й відчуттями. Далеко було нам і до меломанів-корів із найсучасніших українських ферм, які перебувають в атмосфері класичної музики повсякчас, тричі на день, коли їх доять. Та дякувати Богу, що знайшлися зацікавлені в музичних корівниках. А згодом, може, народяться й такі українці, які рівнятимуться на Європу та інше далеке зарубіжжя і за симфонічними концертними залами, яких в Україні - мов кіт наплакав.