ТРАДИЦІЇ
Про льодовий храм на Водохреще в гуцульському селі Соколівка знають і в Америці
У цьому селі біля Косова на Івано-Франківщині, на перехресті карпатських рік Рибниця та Річка, 19 січня, на свято Господнього Богоявлення освячують Малу воду - криничну в дерев'яних бочках - і Велику - річкову. З її льодових брил, добутих сокирою та бензопилою, зводять Водохрещенське храмове містечко з каплицею, дзвіницею, хрестами, фігурами ангелів та Матері Божої. Закладають його (якщо трапляється рік без хрещенських морозів, лід замінюють березою) вже не всім селом, як на початках, кілька десятиліть тому, а присілками. Їх у понад двотисячній Соколівці, де мешкають відомі на Гуцульщині різьбярі та будівничі, двадцять, тож є кому і з ким конкурувати.
Льодове містечко освячує місцевий парох. Після Йорданської служби Божої в храмі процесія прямує до льодових каплиць дорогою, вистеленою сосновими вінками і паперовими квітами. Люди йдуть сюди до молитви - Богослужіння проводяться вранці та ввечері 19 січня, а в наступні дні - просто побути наодинці з матінкою-природою. Містечко це щороку має спонсорів, які купують прикраси, гірлянди, інструменти, оплачують транспортування будматеріалу. Ікони для крижаного храму приносять з дому, вишивки, як на виставку, готує відома соколівська майстриня Галина Петричук.
Як зазначив сільський голова Соколівки Василь Стефурак, цю хрещенську традицію активно утверджують члени сільської громади та церковного братства Юрій Стефурак, брати Юрій та Василь Дійчуки. Незмінним головним консультантом залишається місцевий самодіяльний художник Олександр Мисюк: вболіваючи за свій присілок Горби, він не відмовляє в порадах іншим, щоб зуміли правильно викласти льодові споруди й належно презентували їх сотням гостей.
Слава про соколівську традицію Водохреща давно розійшлася Прикарпаттям та Україною. Крижані споруди з іконами, прикрашеними рушниками та гірляндами ламп, відвідують і туристи з-за кордону.
В освяченій ополонці, вирізаній у формі хреста, на місці, де сходяться Річка і Рибниця, після її освячення купаються з десяток місцевих загартованих 30-річних сміливців. Серед "чужих моржів" є й 70-річні, які не бояться карпатських хрещенських морозів, а соколівська ополонка - благодатний для них екстрім.
Гості з Франції й Канади зізналися: тут особливо цікавий обряд Водохреща, бо "увібрав багато гуцульщини" - від звичаю йти пішою процесією до храму в народному строї, оповіщати про свято трембітами та ріжками, співати старовинних і сучасних колядок, які можна почути тільки тут.
20 січня - день Івана Предтечі. Про нього в народі кажуть: "Приходить Предтеча - бере всі празники на плечі". А селяни продовжують ходити на молитву до свого льодяного храму, який відчинений і вдень, і вночі, доки не розтане для вмилостивлення Великої весняної води. Пора до праці, яку соколівці вміють знаходити в усі пори року: чи не кожен має своє ремесло, патент майстра і вміє перетворити у храм для душі лід, дерево й камінь.
КОЛЯДКА
Ой на річці, на Йордані - Золотий хрест вишиваний.
Ізлетілись ангелочки,
Взяли Хреста на крилочки,
Понесли го' до церквочки,
Понесли го' до церковці,
Поставили на престольці.
Вони стали та й думати,
Яке йому ім'я дати?
Дали йому святий Іван -Мати цього не злюбила,
Від престолу відступила.
Дали йому Святий Петро,
Мати й цього не злюбила,
Від престолу відступила.
Дали йому Ісус Христос,
Мати його полюбила,
До престолу приступила.