Парламенту пропонують внести зміни щодо забезпечення права на захист та участь у судовому процесі для осіб, які беруть участь в антитерористичній операції та бойових діях, щоб суди мали законні підстави призупиняти провадження у справах.
Як зазначає автор законопроекту народний депутат Семен Семенченко, нині, якщо стосовно мобілізованої особи подали позов до суду або вона вже перебувала в судовому процесі на момент її мобілізації, закон фактично позбавляє людину права брати безпосередню участь у розгляді справи. Тож поки мобілізовані беруть участь в антитерористичній операції, проти них тривають судові процеси й виносять рішення. Зокрема є позови, які подають через кредити. Крім того, можуть бути спори, пов’язані з будь-якими іншими питаннями, крім фінансових.
«Верховна Рада України внесла зміни до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які передбачають, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками, і фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховують. Але ніщо не заважає банкам вимагати стягнення тіла кредиту в судовому порядку навіть протягом особливого періоду», — йдеться у пояснювальній записці.
.jpg)
На думку автора документа, в українському законодавстві є визначення, яке мало б зупиняти будь-які судові процеси за участю мобілізованих на період АТО. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 202 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у разі перебування позивача або відповідача у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. Іншими словами, зупинення провадження у справі можливе лише за умови воєнного стану, який вводиться указом Президента України.
Оскільки ж воєнного стану в країні не введено, суди приймають рішення на власний розсуд. Адже і вони фактично поставлені в незручне становище. Тому що чинне законодавство зобов’язує їх ухвалювати рішення, через це клопотання мобілізованих про зупинення провадження залишаються без задоволення.
У такій ситуації залишається сподіватися на лояльність банків і людяність суддів, які під власну відповідальність виносять ухвали про зупинення провадження у справах, неправильно застосовуючи норму п. 1 ч. 1 ст. 202 ЦПК України. Проте такі ухвали здебільшого підлягають скасуванню в апеляційній інстанції.
Щоб розірвати це замкнене коло, і було запропоновано надати суддям право на своєрідну відстрочку в прийнятті рішень. І якщо нині суди можуть зупинити провадження тільки за умови, що сторона у справі проходить строкову військову службу, то запропонованою редакцією законопроекту таке обмеження знімається. Тепер питання лише за депутатами та їхнім бажанням розглянути цей документ, не відкладаючи його надовго.