Мабуть, ще ніколи в історії Україна не бачила такого жахливого, як нині, поєднання водночас брехні й правди, відвертої зради інтересів держави її продажною верхівкою та проявів небаченої самоорганізації, патріотизму й консолідації суспільства, кинутого напризволяще. Напевне, ще ніколи не було й такого ганебного масового дезертирства працівників силових структур та вражаючого героїзму і самопожертви на Донбасі в боях з терористами та російськими найманцями тисяч бійців Нацгвардії, добровольчих батальйонів, воїнів-десантників.
Якби у нас була по-європейськи реформована і дієва правоохоронна система і більшість її працівників становили патріоти і професіонали, не було б проблем ні з Кримом, ні в Луганській і Донецькій областях. Не було б штучно створеного тут російськими спецслужбами сепаратизму. Це один з головних висновків, якого дійшли днями учасники «круглого столу» в «Урядовому кур’єрі» — політики і фахівці в галузі правознавства та судочинства.
Приводом для обговорення цих проблем стала постанова Кабінету Міністрів про розроблення Концепції реформування правоохоронних органів.
— Це, по-моєму, вже четверта спроба докорінно реформувати органи кримінальної юстиції. Спочатку лунали пропозиції взяти за взірець структуру побудови поліції Великої Британії, нині активно пропонують використати досвід сусідньої Польщі чи Грузії. Якою, на вашу думку, має бути правоохоронна система України?
В. ШАКУН: Для того, щоб уникнути чергової помилки, передусім необхідно провести грунтовний комплексний аналіз стану злочинності в Україні. До речі, такий аналіз жодного разу не проводився. Те, що інколи видають за аналіз, — не більше, як маніпуляція статистичними даними, до того ж сумнівного характеру. Наведу лише один приклад. Торік до правоохоронних органів із заявами про правопорушення звернулось понад 4 млн громадян, а кримінальних проваджень зареєстровано трохи більше ніж 500 тисяч. Наступним кроком має бути детальна ревізія державних функцій, які повинні адмініструвати органи кримінальної юстиції. Адже нині в країні склалася ситуація, коли одні й ті самі функції адмініструють різні органи кримінальної юстиції. Потім слід приступити до розробки концепції, яка повинна визначити основні параметри нових Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів. Враховуючи завдання, які будуть визначені зазначеними законодавчими актами, лише тоді приступити до реформи органів кримінальної юстиції. Але уже є нагальна необхідність терміново переглянути чимало положень Кримінального процесуального кодексу України, реалізація яких фактично паралізувала роботу досудового слідства та й міліції загалом.
Г. МОСКАЛЬ: Я підготував конкретні пропозиції з внесення відповідних змін до КПК, які днями ухвалила Верховна Рада. А щодо досвіду Грузії, то його, переконаний, треба обов’язково використати. Я туди їздив, спілкувався з фахівцями, простими людьми, привіз десятки законів, які підписував Саакашвілі й які прекрасно працюють донині. Ніхто їх не скасовував. Коли я адаптував їх до українського законодавства і запропонував до розгляду, в нашому парламенті залунали вигуки: що ви нам пропонуєте — це ж гірше за Сталіна, гірше за Берію! З ким же тоді займатися реформуванням МВС, прокуратури та СБУ? Якщо це добре працює у Грузії, дає чудові результати, особливо після кардинальних змін у системі ДАІ (там уже давно забули про хабарі, побори), то чому не може працювати в Україні?! Але для цього треба змінювати державні підходи, саму систему. Не може цілковито корумповане МВС боротися з корупцією — це абсурд.
Герой Михайла Булгакова казав: «Розруха не в клозетах, розруха в головах». Вихід? Тільки політична воля Президента і щире прагнення вищого політичного керівництва. Ми цього жодного разу не бачили за 23 роки незалежності. Тому за весь цей час не відбулося реформ ні в кримінальній юстиції, ні у правоохоронній системі.
— Капітан Жеглов із фільму «Місце зустрічі змінити не можна» ефективність роботи правоохоронної системи оцінив коротко і ясно: злочинець повинен сидіти у в’язниці. А невинна людина, зрозуміло, не повинна туди потрапити. Це головний принцип правосуддя. Чому в наших СІЗО сидять місяцями, а то й роками без вироків сотні людей? Чимало невинних потрапляє і в колонії.
С. МІЩЕНКО: Кримінальна юстиція — це своєрідна піраміда, як у всіх цивілізованих країнах. Вона грунтується на таких принципах: той, хто ловить злочинців, не розслідує кримінальних справ, не судить, не висуває обвинувачень, не захищає. Той, хто розслідує справу, не ловить злочинців, не висуває обвинувачень і не судить. Той, хто висуває обвинувачення від імені держави, як у нас прокуратура, не розслідує кримінальних справ, не ловить злочинців і не судить. А той, хто судить, лише судить і не займається всім іншим. Оце основний принцип кримінальної юстиції. Все повинно бути, як кажуть, розкладено по полицях, відокремлено одне від одного, кожен повинен займатися суто своєю справою. А коли один і другий орган займаються тим самим, їхні функції перетинаються — це безлад. Він давно процвітає в Україні. (І всіх це влаштовує, крім пересічного громадянина. — «УК»). Бо кожний тягне ковдру на себе, один одному допомагає, один одного прикриває і відбілює за потреби, тим більше, коли працюють в одній структурі, скажімо, в МВС.
— І який же вихід?
С. МІЩЕНКО: Просто говорити про реформування, скорочення штатів — марна справа. Повинна бути відповідна законодавча база. Треба розробити нові закони про міліцію, про Службу безпеки, про прокуратуру, про Національне бюро розслідувань. Проект закону про прокуратуру вже є, він відповідає європейським вимогам, пройшов у парламенті в першому читанні. Але його чомусь не ставлять на остаточний розгляд і затвердження. Всі ці закони слід приймати пакетом, одночасно, а не окремо.
А поки все це буде прийнято пакетом, треба просто виконувати вимоги Конституції України. Цю думку висловлювали майже всі учасники «круглого столу», з кожним з яких пощастило зустрітися й ексклюзивно подискутувати про проблеми реформування органів кримінальної юстиції. Прокуратура одна з головних у цій системі. Вона, як відомо, завжди виконувала і виконує досі функції слідства. Це явно не відповідає вимогам статті 121 Основного Закону країни, якою на прокуратуру покладено:
♦ підтримання державного обвинувачення в суді;
♦ представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
♦ нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
♦ нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах...
Тобто наш головний закон, на якому повинні грунтуватися всі інші, — Конституція України, ухвалена у 1997 році, і яку ще ніхто не скасовував, повноважень щодо безпосереднього ведення слідчих дій структурами ГПУ не надавав. У новому законі про прокуратуру, який адаптований до європейських вимог і підтриманий Верховною Радою у першому читанні, цю норму, як і функцію загального нагляду, вилучено. Чи не в цьому криється причина тривалого зволікання з остаточним ухваленням цього закону? А може, й тому, що в парламенті на сьогодні немає навіть законопроекту про Національне бюро розслідувань, яке планують нібито зробити головним незалежним слідчим органом країни, позбавивши цих функцій і ГПУ, й СБУ, й МВС. Національне бюро розслідувань має боротися з корупцією у вищих ешелонах влади. Чи не тому роками гальмується процес створення такої структури? Тішить добра новина, яка пролунала з вуст Петра Порошенка на установчому засіданні Національної ради реформ, про готовність Адміністрації Президента і Кабінету Міністрів найближчим часом подати до Верховної Ради законопроекти про антикорупційну стратегію і антикорупційне бюро.
— Про масові дезертирство та зрадництво працівників МВС та СБУ на Донбасі вже в перші дні розгортання добре спланованих дій щодо створення так званих «ДНР» та «ЛНР» говорили і писали чимало. На бік сепаратистів переходили цілі райвідділи, віддавши без спротиву зброю і боєприпаси. Давно лунають заклики створити воєнні суди, трибунали, судити перевертнів за законами воєнного стану. Чи готова наша судова система і кримінальна юстиція до цього?
Я. РОМАНЮК: Однозначно, — ні. Необхідно вносити поправки і в Конституцію України, і у відповідні закони. У статті 125 Конституції чітко сказано: «Створення надзвичайних та особливих судів не допускається». У статті 26 Закону «Про правовий режим воєнного стану» ця норма дублюється і деталізується: «Правосуддя на території, де введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України». Тобто воєнні трибунали не передбачені. Понад те, цим законом заборонено «скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства».
— Ярославе Михайловичу, а з якими труднощами зіштовхнулися суди у східних регіонах України, де триває відверта російська агресія, де йдуть бої не з терористами, а, по суті, із загарбниками?
Я. РОМАНЮК: Наша судова система будувалася для роботи в мирний час. Законодавство, як бачите, навіть не передбачало, що те, що відбувається, може статися. Забороняються відповідно якісь спрощення процедури розгляду справ щодо військового злочинства. Скажу більше: позатримували, наприклад, сепаратистів, тих, хто виступав за «Новоросію», проти територіальної цілісності України, проведено досудове розслідування, слідство готове направити справу до розгляду в суді. Наше законодавство каже: справу має розглядати той суд, на чиїй території було скоєно злочин. Злочин було скоєно у Слов’янську. Тобто на той час справу треба було направити до Слов’янського суду. Як таку справу направляти в цей суд?! Суд спалять, суддів постріляють, справу знищать, сепаратиста звільнять.
— А закон не дозволяє передати цю справу на розгляд іншого суду...
Я. РОМАНЮК: Потрібна поправка до статті 34 Кримінального кодексу України. Ми виступили з ініціативою, подали до Верховної Ради законопроект №4973. Його не прийняли, бо в сесійній залі не було достатньої кількості депутатів. Подали інший законопроект — №4141А, але днями народні депутати знову не змогли зібрати належної кількості голосів для його ухвалення.
Дуже прикро, що наш законодавець неповороткий, недалекоглядний, зайнятий напередодні виборів популізмом, а не тими конкретними вкрай важливими справами, які в наш воєнний час треба вирішувати оперативно і ефективно.
— Дозвольте поставити вам ще одне запитання. Днями Президент України підкреслив, що «судова реформа повинна стати першою і головною». Знаю, що в контексті реформування судової системи Верховний суд вже спрямував пропозиції до Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради, яка готує законопроект про внесення змін до Конституції України. Чи не могли б ви назвати найістотніші пропозиції?
Я. РОМАНЮК: По-перше, Верховний суд вважає, що пріоритетом реформування судової системи країни має бути утвердження європейської моделі судочинства, адже забезпечення принципу верховенства права є одним із головних постулатів у будь-якій демократичній державі. З огляду на євроінтеграційні прагнення нашої країни оновлення Конституції має відбуватися на основі міжнародних стандартів у галузі судочинства, прав та свобод людини.
А щодо конкретних пропозицій… Передусім пропонуємо змінити назву розділу VIII «Правосуддя» на «Судова влада». Це відповідатиме конституційному принципу поділу державної влади. До складу судової влади мають входити суди загальної юрисдикції й Конституційний суд України. Ми пропонуємо відновити в країні триланкову систему судів загальної юрисдикції, до якої входитимуть Верховний суд, апеляційні та місцеві суди. Багаторічний досвід функціонування триланкової судової системи (до 2010 року) довів, що вона дієвіша й ефективніша, а також зрозуміліша й доступніша для учасників судового процесу. Тож положення про вищі спеціалізовані суди та положення щодо побудови системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації необхідно вилучити з Основного Закону України. На посаду судді, за нашою пропозицією, Вища рада юстиції може рекомендувати громадянина України, не молодшого за 30 років (нині 25 років. — «УК»), який має стаж роботи у галузі права не менш як п’ять років (тепер цей термін обмежено трьома роками. — «УК»).
У пропозиціях Верховного Суду України Тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради чимало не менш істотних доповнень, поправок і змін до Конституції, які вважаються пріоритетними. Оновлення Основного Закону України з їх урахуванням буде, за словами Ярослава Романюка, одним із вагомих кроків до відновлення довіри громадян до суду та підвищення авторитету судової гілки влади.
В. ШАКУН: Повернення до триланкової системи судів загальної юрисдикції заощадить, звичайно, чимало не тільки бюджетних коштів, а й коштів учасників судових процесів, які нині вони витрачають на багаторазові поїздки до обласних центрів, де розташовано господарські, касаційні та інші спеціалізовані суди. Можливо, нам треба уважніше придивитися й до досвіду Білорусі, яка істотно розвантажила місцеві суди за рахунок проведення реформи нотаріату. Всі однозначні питання, пов’язані з кредитами, депозитами, платою за житлово-комунальні послуги, заборгованістю із зарплати, орендними платежами, — все це там передано нотаріусам. Якщо звернутися до статистичних даних Верховного суду України, то в нас приблизно третина справ, які розглядають за правилами цивільно-господарського судочинства, — це саме така категорія. Якщо не згодний з рішенням нотаріуса, оскаржуй у суді, це відповідає європейським стандартам. До речі, у нас лише відсотків 12—15 виконавчих приписів нотаріусів оскаржують у судах, решту просто виконують.
Г. МОСКАЛЬ: Підійдімо ближче до теми «круглого столу» — реформування кримінальної юстиції. Василь Іванович згадував про заощадження бюджетних коштів. Поки що ми їх здебільшого транжиримо. Маємо, скажімо, в одній державі одразу три розвідки. Це служба зовнішньої розвідки, Головне розвідувальне управління Міністерства оборони і розвідувальне управління Державної прикордонної служби. І ніхто нічого не знає. Ми про все дізнаємося за фактом. Треба об’єднати всі розвідувальні органи, а СБУ перетворити на класичну європейську контррозвідку, щоб Україна не була таким собі прохідним двором.
Звідки взялися ті «зелені чоловічки»? Половину з них давно закинуто сюди, вони одружувалися, жили собі, чекаючи часу Х, зброя і форма були заховані. В один момент вони виросли в Криму як гриби. Така сама ситуація була і з терористами та сепаратистами в Донбасі, і ми не знаємо, де ще подібне нас чекає. Не знаємо, хто сьогодні організовує і проплачує пікетування військкоматів з вимогами припинити мобілізацію, не знаємо дійсних провокаторів, що підбурюють людей виступати проти підвищення житлово-комунальних послуг, проти очищення Майдану від усякого криміналу, пройдисвітів.
СБУ чомусь завжди орієнтувалася не на боротьбу із зовнішнім ворогом, а з опозиційними партіями. А хто запобігатиме злочинам? За Януковича 90% її співробітників працювали проти опозиції. Якименко втік, а всі, хто виконував накази безпосередньо ще за Кучми, Ющенка, залишилися.
В. ШАКУН: Також необхідно реально підпорядкувати МВС Державну прикордонну службу. Нині вона не спроможна самостійно одночасно контролювати перетин кордону через КПП і тримати на замку сотні кілометрів зеленої ділянки кордону. Події на сході показали, що через кордон можна ходити кому заманеться назад-уперед, перетинати безперешкодно цілими колонами, завозити контрабанду, озброєння. Звідки взялися на Донбасі сотні складів із гранатометами, кулеметами, автоматами, горами амуніції? Це ж не голка в сіні. Все це готувалося заздалегідь. Невже цього не бачили дільничні міліціонери, працівники спецслужб?
Г. МОСКАЛЬ: КПП має бути у підпорядкуванні прикордонної міліції, щоб там не тільки дивилися, що фотографія на паспорті ледь-ледь схожа з обличчям того, хто перетинає кордон. Щоб жорстко та ефективно боротися з контрабандою, наркотиками, незаконною міграцією, уважніше дивитися, хто везе товар, а хто повітря, і повертає в Україну мільярдні суми ПДВ, ситуацію на кордоні треба докорінно змінювати.
Я працював головою Луганської облдержадміністрації, все це бачив, тож знаю, про що кажу. На кордонах хабарі та корупція шалені.
С. МІЩЕНКО: Ніхто за копійки не працюватиме. Зарплата має бути достойна, жорстким має бути і контроль. У даішників Грузії в кожній машині відеокамера, яка все фіксує, у всіх кабінетах чиновників теж відеоспостереження. Бо постав на корупційну схему будь-кого, навіть тих, хто має зарплату в десятки тисяч доларів або більше за всіх кричить із трибун, він не встоїть перед спокусою брати хабара, мати відкати, чорний нал. Риба гниє з голови. Не братимуть у Кабміні, Адміністрації Президента, судах, Верховній Раді, Генеральній прокуратурі — не братимуть нижче. Не збиратимуть гроші в селах і не нестимуть до райцентру, а звідти — до обласного центру, а далі, вже в більших сумах, — до високих кабінетів у Києві. Зніміть депутатську недоторканність — і в парламент бізнесмени не підуть. Ідуть, щоб більше красти і щоб був мандат недоторканності.
Г. МОСКАЛЬ: І нікого не спіймали, не провели показового судового процесу. Всіх все це влаштовує. У в’язницях здебільшого сидять ті, хто не бажав ділитися, хто не хотів бути у загальній корупційній системі. Якщо тут, нагорі, в Києві, чиновник не братиме гроші, то він стежитиме і контролюватиме весь ланцюжок аж донизу.
В. ШАКУН: На Петра Порошенка сьогодні величезна надія, виборці дали йому небачений мандат довіри і повноважень навести нарешті в державі порядок. Якщо він не використає своїх можливостей упровадити твердою рукою разом з урядом довгоочікувані реформи, приборкати корупцію — розчарування буде неймовірне. І річ не лише у Президентові, а в його команді. Чи зможе він її сформувати з порядних, розумних, морально чистих та ефективних менеджерів? Щоб вони працювали на державу, а не заробляли гроші на себе, мали з посади особисту вигоду.
С. МІЩЕНКО: Поки не встановиться потужна і чітка вертикаль влади, а нові керівники з команди Президента не захочуть зробити і очолити нові корупційні схеми і справді візьмуться за реальні реформи — процес не піде. Скоріше б із війною на сході закінчити, встановився мир і спокій.
— Багато, звичайно, часу і енергії, колосальні фінансові ресурси забирають події на сході країни, агресія Росії… Страшний опір бізнес-структур (та їхніх депутатів), які мають податкові преференції, ховають «у тіні» мільярдні потоки. А де брати кришталево чесних і порядних професіоналів, які боротимуться з цим? Арсен Аваков днями сказав, що для заміни на Донбасі дискредитованих міліціонерів та дезертирів потрібно майже 20 тисяч осіб. Де їх шукати?
С. МІЩЕНКО: Не всі з тих 17 тисяч міліціонерів, які перейшли з Донецького та Луганського обласних УМВС на бік терористів (частину з них, певне, до цього спонукало їхнє безпосереднє начальство), — негідники. Повинна бути переатестація, там є порядні й розумні фахівці, вони й становитимуть кістяк нової міліції. Переатестація повинна бути незалежна, прозора, до складу таких комісій треба залучити і представників громадських організацій.
Я. РОМАНЮК: В антитерористичних операціях на Донбасі з ліквідації агресора, визволення регіону від російських найманців чудово себе проявили добровольчі батальйони, бійці Національної гвардії, десантно-мобільних бригад. Ось де резерв кадрів (не тільки для МВС). Справжніх патріотів, сміливих, мужніх, відданих українському народові, загартованих в боях. Інша річ, що вони повинні пройти ще спеціальне навчання. Не кожен із рядових чи молодших командирів, хто достойно пройшов АТО, професійно володіє зброєю, може одразу очолити навіть невеликий правоохоронний підрозділ.
— Ще донедавна Україна тримала міліцію, в 2,5 раза більшу, ніж прийнято у цивілізованому світі. В одному із законопроектів щодо реформування МВС та структур Генеральної прокуратури автори пропонують удвічі скоротити їхню чисельність.
В. ШАКУН: Тут справді ми попереду всієї планети. У нас налічується 350 тисяч працівників міліції. Тобто приблизно 780 на 100 тисяч населення. Загальносвітовий показник — 300 поліцейських. ООН рекомендує 222 поліцейські (міліціонери) на 100 тисяч жителів країни. У Фінляндії та Норвегії — 146 — 160 поліцейських, у Німеччині — 321. Під час реформування органів поліції у Грузії кількість її працівників зменшили із 70 до 16 тисяч, і тепер там 355 поліцейських на 100 тисяч населення. За рахунок такого скорочення заробітну плату силовикам там підняли у кілька разів. Наприклад, чи потрібна Україні така кількість обласних управлінь органів внутрішніх справ, прокуратур тощо? Можна обійтися всього 7-8 регіональними органами, а основною ланкою має бути район, мікрорайон, територіальна громада. Одне слово, у нас є що реформувати, що приводити у відповідність до світових та європейських стандартів.
Г. МОСКАЛЬ: Зокрема й у системі Генеральної прокуратури. Нині у нас 27 прокурорів на 100 тисяч населення. А скільки їх у США та Німеччині? Відповідно 7 і 5. Випереджає нас за цим показником лише Росія: 32 прокурори на 100 тисяч населення. А щодо, до речі, кількості поліцейських, то навіть у Китаї та Індії цей показник у чотири рази нижчий, ніж в Україні: відповідно 120 і 130. Обійшли нас Росія й Білорусь: там, за різними даними, 976—1400 стражів правопорядку на 100 тисяч населення.
— Такий відвертий мілітаризм — це, певне, спадок радянського минулого?
В. ШАКУН: Це далеко не так. Порахуймо разом. Перед розвалом СРСР у радянській міліції (ми з Геннадієм Геннадійовичем, до речі, з неї починали) служило майже 630 тисяч людей. А населення було понад 293 мільйони. Тобто на 100 тисяч припадало 214 міліціонерів. Майже в 3,5 раза менше, ніж нині в Україні.
— Тому питання з питань: чи спроможна правоохоронна система сама себе скоротити, провести справжні, ефективні реформи?
С. МІЩЕНКО: Ліпшого часу, ніж зараз, це зробити — жорстко і швидко, виважено і безкомпромісно — саме Президентові України, який має небачену довіру більшості громадян, вже ніколи не буде.
Як учасники «круглого столу» ставляться до ідеї створення тимчасових позавідомчих агентств із упровадження реформ, про що йшлося на вже згадуваному установчому засіданні Національної ради реформ, дізнатися не вдалося. Це засідання відбулося пізніше за наше цікаве і продуктивне спілкування. За повідомленнями ЗМІ, Петро Порошенко, який брав участь у цьому засіданні, підтримав таку ідею, «оскільки жодна система не в змозі сама себе змінити. Вона може прилаштуватися до нових умов, мімікрувати, але при цьому вмикає механізм самозбереження».
Матеріали «круглого столу» підготував Станіслав ПРОКОПЧУК, «Урядовий кур’єр»
P.S. Чимало пропозицій щодо дійсного й ефективного реформування правоохоронних органів учасники «круглого столу» вже подали до Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради, яка готує законопроект про внесення змін до Конституції України. Тепер головне, щоб цей законопроект грунтувався на державних, а не вузьковідомчих, корпоративних інтересах.
ДОСЬЄ «УК»
Василь ШАКУН.
Відомий вчений-правознавець, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, генерал-майор міліції, автор майже 100 наукових праць, серед яких «Урбанізація і злочинність», «Влада і злочинність», «Суспільство і злочинність». Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії імені Ярослава Мудрого.
Геннадій МОСКАЛЬ.
Український політик, генерал-лейтенант міліції у відставці, народний депутат України шостого та сьомого скликань, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, автор та співавтор кількох десятків ухвалених у парламенті законопроектів. Кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України.
Сергій МІЩЕНКО.
Народний депутат України 5—7 скликань, фахівець із питань правової політики, зокрема кримінального права та кримінології, державний радник юстиції 3-го класу. Працював прокурором Подільського району міста Києва, прокурором Київської області, старшим помічником Генерального прокурора України.
Ярослав РОМАНЮК.
Голова Верховного суду України. Закінчив юридичний факультет Львівського держуніверситету імені Івана Франка. Працював на посадах помічника прокурора, слідчого прокуратури, судді Бродівського районного суду та судді Апеляційного суду Львівської області. 17 травня 2013-го на пленумі Верховного суду України його обрано головою ВСУ. Кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.
Ми в Google+