«Війна нового типу», «гібридна», «комбінована»… Усі ці поняття мають однакове значення: війна, що порушує усі уявлення про війну, котрі мав сучасний цивілізований світ.
Явище має кілька характерних ознак. Насамперед війну не оголошують. «Інвазія» ворожої держави відбувається поступово, під прикриттям нібито «місцевих ополченців» та «добровольців». Це дає змогу державі-завойовнику не нести жодної відповідальності та позиціонувати себе як «третю сторону» на переговорах «воюючих сторін».
Насправді за часів Радянського Союзу такі війни за допомогою «маріонеткових» режимів у різних куточках світу вже відбувалися. Так, формально радянські війська не воювали в Кореї та В’єтнамі. На відміну від США, СРСР офіційно не визнав себе воюючою стороною в корейській та в’єтнамській війнах. Допомога зброєю й військовими спеціалістами з СРСР надходила у великих масштабах, однак її ретельно приховували та замовчували.
Наприклад, у Кореї льотчики радянських ВПС здійснювали бойові вильоти на Міг-15 із китайськими розпізнавальними знаками. У В’єтнамі всі радянські військові експерти повинні були носити лише цивільний одяг, їхні документи зберігались у посольстві СРСР, про призначення своєї поїздки вони дізнавалися в останню хвилину. Вимоги секретності тривали аж до виведення радянських військ із країни. Точна кількість та імена учасників не відомі широкому загалу дотепер.
США знали про участь армії СРСР у бойових діях у Кореї та В’єтнамі. Однак щоб запобігти третій — ядерній — світовій війні, офіційно ці війни як американсько-радянські не було визнано.
Друга ознака «гібридної» війни: гуманітарна складова — соціальні технології стають повноправною частиною бойових операцій. Маніпулювання свідомістю широких верств населення, агресивна пропаганда та контрпропаганда, насамперед через засоби масової інформації, набувають характеру збройних засобів. Методи та тактичні засоби ведення «нової війни» — це не тільки вогнепальна, а й ментальна та інформаційна зброя.
Часто лунає думка, що технології «промивання мізків» уже використовував Гітлер під час Другої світової війни. Дійсно, лідери фашистської Німеччини надавали великого значення пропаганді. Але в сучасному світі покриття пропагандистської машини, можливість миттєвої реакції на події та нові методи впливу на свідомість людей створюють зовсім інші умови для керування громадською думкою в світовому масштабі.
Є яскрава ілюстрація відмінностей часів 30-х років минулого сторіччя та сьогодення. Коли Німеччина вирішила порушити міжнародні домовленості, почала озброюватися та готуватися до війни, вона в жовтні 1933 року демонстративно вийшла з Ліги націй.
Натомість Росія сьогодні намагається маніпулювати усім світом та ООН зокрема, щоб отримати схвалення своїх дій. Чому? Тому що світ змінився. В сучасному світі, де є міжнародне право, більшість країн мають демократичний внутрішній устрій, є глобальний інформаційний простір, поважають права людини. Неможливо виграти війну, якщо світова громадська думка не схвалюватиме твої дії або, тим більше, буде вороже налаштована до тебе.
Доктор соціологічних наук, професор Харківського національного університету внутрішніх справ Ігор Рущенко дуже слушно визначив війну нового типу як «модифіковану відповідно до нової епохи».
Сучасна війна — це бойові дії у віртуальній реальності за допомогою засобів масової комунікації. Соціальні інженери та технологи за допомогою ЗМІ й Інтернету створюють віртуальну реальність, яка є «оперативним простором» для ведення бойових дій. Яскравим прикладом віртуальної війни є В’єтнам. Армія США вигравала бій за боєм, але в підсумку програла усю битву.
Це стало можливим насамперед через провал інформаційно-комунікаційного супроводження кампанії. В’єтнамська війна набула іміджу несправедливої, і весь світ, у тому числі американські громадяни, виніс свій вердикт не на основі реальних військових подій, а виключно на їхньому емоційному сприйнятті.
— Ви не завдали нам жодної поразки, — говорить американський полковник.
— Може, й так, — відповідає полковник Північного В’єтнаму, — але це нічого не змінює».
(Ларрі Бейнхарт, «Американський герой»).
У середовищі політтехнологів дуже популярний фільм «Хвіст крутить собакою». Мало хто знає, що сценарій картини створено за мотивами книги Ларрі Бейнхарта «Американський герой». У тексті цього сатиричного твору є такі слова: «Ми ще не зрозуміли те, що війна в сучасних умовах відбувається в першу чергу в засобах масової інформації». «Тепер мусимо перемагати не тільки на полі бою, а й на екранах телевізорів», — пише Бейнхарт.
Цю книгу було написано в 1993 році. Зараз війну доведеться вести ще й на моніторах комп’ютерів, у соціальних мережах. Зіткнення на полі бою в реальному світі, незалежно від того, чим воно закінчилося — перемогою чи поразкою, стає лише приводом для створення чергового медійного міфу. Ваш штучно створений міфічний світ має бути переконливішим, ніж міфи вашого ворога. Тоді — і лише тоді — ви досягнете перемоги.
Наталя ІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»