ТЕЛЕШОК
Чому голубий екран дедалі частіше виступає в ролі шпарини для підглядування
Про те, що не слід пхати носа до чужого проса ми знаємо ще з дитинства. А як щодо гречки?
«Підглядати за приватними справами інших людей — протизаконно. Зрештою — це гидко і підло!» — вихлюпнув зливу емоцій знайомий дідусь Гриша, коли при нагоді запитала чи цікаво йому було б подивитися «живе кіно». Зате його 14-річний онук зовсім протилежної думки: реаліті-шоу — це, мовляв, круто. Там усе справжнє.
Страшніше за «страшилки»
Справді, нині нарікання на те, що вулиця псує дітей і підлітків, дещо застаріли: пияцтву, курінню, матюкам і розпусті сьогодні можна навчитися, не виходячи з дому і навіть не встаючи з дивана. «Вікно у світ» з блакитним екраном часто перетворюється на шпарину, крізь яку завзято демонструється і цинічно коментується те, що при здоровому глузді виносити на люди було б просто неприйнятно.
«Та краще б вони «страшилки» дивилися — може, хоча б боялися вечорами у пошуках пригод вештатися!» — в серцях якось вигукнула моя подруга - мама двох синів, яких застукала за переглядом відвертих сцен. Спочатку подумала, що неповнолітні шалапути десь порнодиском розжилися. Збиралася вже відеоплеєр реквізувати, аж ні: то була телепередача. Хлопці дивилися на ТЕТ «Теорію зради».
«Як можна таке показувати в денний час?! — обурювалася жінка. — На фільми хоч різнокольорові знаки ставлять: це можна дітям дивитися, інше — протипоказано. А передач це ніби й не стосується!».
Мені аж цікаво стало: що могло так вивести із себе мою завжди врівноважену подругу? Тож знайшла цикл передач на сайті і навздогад навела курсор на першу-ліпшу.
Ревнощі на увесь загал
Ви всерйоз вважаєте, що стіни власної оселі є надійним захистом від втручання сторонніх персон у ваші особисті справи? Яка наївність! Досить якомусь ревнивцю чи ревнивиці запідозрити постійного чи тимчасового супутника життя (не обов’язково в законному шлюбі, співмешканці теж підійдуть!) у зраді, і команда телепередачі візьметься за розслідування, як ви теж можете опинитися під прицілом: вистачить випадкової зустрічі із «підозрюваним» (саме так називають об’єкта слідства). А якщо ще й кількома фразами на кшталт «Привіт! Як ся маєш?» — «Та все як завжди!» обміняєтеся, то вам можуть запросто причепити ярлик коханця, а ваш дім охрестити «лігвищем зрадників» і навіть встановити у ньому приховану камеру.
На моє глибоке переконання, такі дії абсолютно незаконні навіть по відношенню до подружжя, не кажучи вже про сторонніх людей. Заявник, до речі, підписує якусь угоду, однак у будь-якому разі він не може підписатися замість об’єкта слідства. Втім, для команди «теледетективів» це не є перешкодою. В одній з передач (задля об’єктивності я подивилася три) довго, смакуючи, крутять інтимні сцени, підглядаючи за дівчиною і хлопцем, котрі не мають жодного стосунку до розслідуваної потенційної зради. Напевне, не було чим передачу доточити — не пропадати ж «добру»...
Звісно, дійство завуалювали, «розмивши» обличчя і навісивши чорні квадратики замість «фігових листків». Але продемонстровані принципи моралі у цьому випадку говорять самі за себе.
До речі, ведучий передачі називає сам процес встановлення прихованих камер «маленьким злочином», навіть хвалиться, що ніколи не знає наперед, яку легенду розповість співробітник, аби обдурити господарів квартири і навісити засоби слідства. «Байдуже! Аби був результат!» — вигукує задоволено.
Особливо вразив випадок, коли підозрюваного у зраді юнака, увірвавшись до квартири, де він перебував тривалий час, застали у компанії молодих людей, котрі просто… читали книги релігійного спрямування. І що ви думаєте, хтось вибачився? Навпаки, присутні були зухвало облаяні і облиті брудом.
Ні, подруга права: «страшилки» — кращі. Від них не так моторошно, як від деяких життєвих реалій, які, до того ж, тиражуються на багатомільйонну глядацьку аудиторію.
Зруйнувати — найлегше
Якщо говорити про сімейні стосунки, то кожен з нас знає безліч прикладів, коли в одних вони складаються зразу і надовго, інші тривалий час перебувають у пошуку ідеалу. Хтось, зрештою, його знаходить, хтось — ні. Зараз багато молодих випробовує серйозність почуттів у громадянському шлюбі — мовляв, не так болісно буде розбігтися, якщо не склеїться. У будь-якому разі з’ясування: має пара спільне майбутнє чи розпадеться — справа двох. Встановлювати ж істину за допомогою сторонніх осіб, котрі до того ж не страждають на делікатність, і виносити це на широкий загал — демонструвати, насамперед, власну ницість. «Зраджувати — підло!» — запально повторюють герої передач. У відповідь напрошується: а слідкувати за супутником життя — не підло?
Глядачі, серед яких чимало приваблених пікантними кадрами підлітків із несформованими цінностями, мають перед собою багатосерійний практичний посібник зі стрибків у гречку, який пропагує «супутні товари»: цинізм, нахабство і вседозволеність. При цьому зруйновані з «громом і блискавками» сім’ї сприймаються як належне. «Це все — на краще!» — втішають замовника шоу насамкінець. А якщо ні? А, може, варто було б з’ясувати, чого саме не вистачає, аби сім’я могла відбутися?
На жаль, у цьому випадку телебачення обрало найлегший шлях — руйнівний. Побудувати стосунки набагато складніше. Та й скільки глядачів відпаде, якщо не буде підглянутих у шпаринку інтимних сцен…