Наприкінці липня у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №7605 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації деяких питань примусового відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану».

Чи на часі він? Які передумови появи та чи буде його ухвалено? Із цими запитаннями «Урядовий кур’єр» звернувся до юристів.

Створено спрощену процедуру

Законопроєкт покликаний удосконалити та пришвидшити процедуру примусового відчуження та вилучення саме того майна, яке в умовах воєнного стану використовують чи можна використовувати для цілей діяльності оборонно-промислового комплексу і стосовно якого «існує ризик переривання функціонування». Під чинність закону підпадає рухоме й нерухоме майно.

Передбачено, що таке майно після відчуження / вилучення передаватимуть до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

«Важливо, що для обладнання, яке підходить для використання в оборонно-промисловому комплексі, цим законопроєктом створюється спрощена про­цедура відчуження чи вилучення. За нинішнім законом, щоб примусово відчужити чи вилучити таке майно, необхідне рішення військового командування, погоджене відповідно з обласною, районною, Київською чи Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконавчим органом відповідної місцевої ради», — зазначає заступник голови правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва Вікторія Тютюнникова. 

За її словами, відмінність цього законопроєкту полягає в тому, що примусове вилучення або відчуження обладнання здійснюватимуть на підставі рішення РНБО за пропозицією військової (місцевої) адміністрації, яку необхідно погодити ще з обласною військовою адміністрацією.

В умовах дефіциту зброї та боєприпасів і з огляду на те, що знищення підприємств оборонно-промислового комплексу або їх захоплення — пряма мета російського агресора, варто наголосити, що такий законопроєкт справді дуже актуальний.

«Вилучене / відчужене устаткування можна задіяти в кооперації підприємств оборонно-промислового комплексу під час виробництва певного озброєння, що дасть змогу якнайшвидше задовольнити нагальні потреби в тій чи тій зброї. Крім того, механізм, описаний у законопроєкті, допоможе налагодити забезпечення наших Збройних сил необхідним озброєнням та амуніцією без надмірних витрат», — додає пані Тютюнникова.

Це вже є у старому законі

Дмитро Груба, адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» зазначає, що варто розуміти: можливість відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану існує давно та передбачена Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», який було ухвалено ще у травні 2012 року, й відтоді цей документ кілька разів зазнавав певних змін.

«Чергові зміни, які пропонує новий законопроєкт, звучать справді гучно, проте ця мета, мабуть, декларативна, адже самі положення документа 7605 не покликані її реалізувати. Отже, можна припустити, що передумовою підготовки такого законопроєкту стала певна конкретна ситуація, яку він покликаний врегулювати, а не необхідність у згаданих «вдосконаленні, оптимізації і пришвидшенні», — додає він.

Можливо, остання теза юриста не позбавлена сенсу. Вікторія Тютюнникова вважає, що передумовою до написання законопроєкту стало те, що понад тиждень тому Верховна Рада ухвалила постанову №7566 «Про деякі питання примусового відчуження майна в умовах правового режиму військового стану». Цим документом парламент вирішив передати майно Новокраматорського машинобудівного заводу в державну власність через ризики, що його може захопити ворог.

Приватним особам мають відшкодувати

 Чи можна згідно з цим документом вилучити майно фізичних осіб або приватних підприємців?

Як вважають в Асоціації малого та середнього бізнесу міста Києва, можемо припускати, що під вилучення підлягатимуть: добувна, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв’язку. Тобто положення цього законопроєкту не стосуються майна фізичних осіб, зокрема й фізичних осіб-підприємців.

Однак Дмитро Груба так не вважає і додає, що таке цілком може бути, хоч, за його словами, законопроєкт окремо це питання не регулює. Такої самої думки дотримується і Віктор Кобилянський, керівник Центру земельного права Вищої школи адвокатури.

«Але це не новела  законопроєкту — таке передбачено Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», ухваленими ще в 2012 році. Хоч якщо бути точним, для приватних власників правильно говорити не про вилучення, а про викуп», — додає юрист.

Тут треба додати ще одну важливу деталь: вилучення відрізняється від відчуження. Вилучення — це тільки позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

На думку Дмитра Груби, примусове  відчуження — позбавлення права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. І що важливо: за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Наявна певна юридична невизначеність

Які слабкі місця цього законопроєкту і як його можна доопрацювати? На думку Вікторії Тютюнникової, термін «обладнання, яке використовується чи може використовуватися для цілей діяльності оборонно-промислового комплексу» розмитий і не містить жодних критеріїв. Тож під поняття такого обладнання потрапляє будь-що: верстати, комп’ютери, ноутбуки, інструмент. Вона зазначає, що в документі не вказано, який саме орган здійснюватиме виплату компенсацій за примусово відчужене майно.

Віктор Кобилянський згоден з колегою і вбачає в цьому широке поле для майбутніх зловживань та корупційних виявів. «Дивну фразу бачимо в пояснювальній записці до законопроєкту: «Введення у дію зазначеного законодавчого акту не потребує додаткових витрат з державного чи місцевого бюджетів». Але ж проєкт закону прямо передбачає витрати державного бюджету на викуп певного майна», — зауважує він.

Як ми писали вище, примусово відчужене / вилучене майно передаватимуть до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Однак як зазначає Вікторія Тютюнникова, у законопроєкті уточнено, що це відбуватиметься «у виняткових випадках». Але що це за випадки, не розписано. Тому виникає чимала юридична невизначеність.

Чи можна переробити цей законопроєкт, усунувши недоліки та надавши уточнення? Як вважає Віктор Кобилянський, недоліки документа важко усунути шляхом «техніко-юридичних правок». Попри це, на його думку, шанси на ухвалення проєкту закону з огляду на підтримку у профільному комітеті доволі високі.