ІННОВАЦІЇ
Технології контролю змінюють ставлення до виробництва
Буквально за хвилину після вибуху на донецькій шахті «Щегловська Глибока» система УТАС (уніфікована телекомунікаційна система диспетчерського контролю і автоматизованого управління гірничими машинами і технологічними комплексами) і Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості в Луганську дали змогу встановити справжню картину події й звести до мінімуму втрати. За словами голови Держгірпромнагляду України Олександра Хохотви, у Макіївці підривник виконав несанкціоноване підривання, не доповів, де перебуває, навіть начальникові зміни.
«Це той самий організаційний момент, коли непрофесійні дії людей призводять до аварій. Думаю, за допомогою системи УТАС та Центру шахтної безпеки за півтора-два роки ми це ліквідуємо», — коментує ситуацію голова Держгірпромнагляду України.
Звести до мінімуму людські помилки в найбільш травматичній галузі економіки та підвищити культуру виробництва — завдання перспективні. Як і те, що до Центру комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості мають «підключити» усі 158 вугільних підприємств країни, незважаючи на форму власності. Нині цей показник — 32. А завдання найближче — створити в УТАС підсистему фіксації перебування людей у шахті, коли вони там працюють. Робота вже триває, й таку систему вперше облаштують на шахті «Суходільська-Східна», де спекотним літом 2011 року у великій аварії загинули 28 осіб.
Система автоматики допомагає мінімізувати ризики, що часто стають причиною трагедій. Фото Романа МАМЕДОВА
Спека колись зупиняла війни
Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості в Луганську працює вже місяць, і за цей час його експерти — саме так називають тут співробітників, кожен з яких стежить за виробничими процесами та життєдіяльністю чотирьох шахт, — запобігли кільком аваріям. Наприклад, було ліквідовано нештатну ситуацію на донецькій шахті «Росія». Експерт відзначив динаміку зростання газу на другій північній лаві пласта L-6 шахти, і разом із керівниками підприємства вивели людей на поверхню у встановлений проміжок часу.
«Зараз у нас другий тиждень тримається температура близько 34 градусів. Спека. У часи Середньовіччя не воювали, коли температура піднімалася так високо, — підкреслив голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк під час чергового відвідування центру шахтної безпеки. — Тобто нагальне питання втоми, люди перегріті, на виробництві можливі такі вияви, як неуважність. Це особливо тривожно в такій травматичній галузі, як вугільна. І центр у цій ситуації — якраз те, про що ми мріяли. Бо система автоматики допомагає замінити людське сприйняття й можливі помилки».
Стурбованість очільника краю зрозуміла: саме літо 2011 року стало трагічним для Донбасу — вслід за аваріями на шахтах «Суходільська-Східна» та «Краснокутська» на Луганщині обвалився копр шахти імені Бажанова на Донеччині. Як справи цього року?
«Травматизм високий, — доповідає голова Держгірпромнагляду України Олександр Хохотва. — З початку року на шахтах України з різних причин загинуло 52 людини. Що?правда, це на 21 особу менше, ніж торік за такий самий період. І, на щастя, не було групових випадків. Тобто зниження рівня травматизму — близько 20%.
Більшість трагедій трапляється внаслідок так званого людського фактора. Тому такі причини, коли дається взнаки непідготовленість людини чи несвоєчасна реакція на якісь нештатні ситуації, ми намагаємося замінити сучасними технологіями, щоб такі помилки виключити. Мета цього центру — використовуючи всеосяжну інформацію, яку дають системи на шахтах, запобігти аварії в зародку».
Другий рік улітку підприємства вугільної промисловості України працюють в особливому режимі. У липні цього року він діє на 9 державних підприємствах, у серпні пошириться на всіх. Таке рішення відомчого нагляду було прийнято на засіданні постійно діючої комісії з охорони праці та промислової безпеки Міненерговугілля. І в профспілці працівників вугільної промисловості вже зазначили, що, як засвідчив аналіз результатів проведення особливого режиму у 2012 році, показник аварійності на вугільних підприємствах знизився порівняно з аналогічним періодом 2011-го у три рази.
Новаторські підходи до питання контролю вперше об’єднали представників усіх профспілок працівників галузі. Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець у Луганську подякував за оперативне виявлення справжніх причин аварії на шахті «Щегловська Глибока» і підкреслив, що є всі підстави пишатися українською системою безпеки, яка не має аналогів ані в СНД, ані у світі.
Комбайн стоїть, а зарплата йде?
Фахівці порівнюють систему з конструктором «лего»: вона здатна ускладнюватися й удосконалюватися.
«У нас найбільш навантажений у системі Міненерговугілля забій, який працює повністю на вітчизняній техніці, — 18 північна лава. Систему УТАС на нашій шахті встановлено в 2011 році, і ми бачимо, що вона сама може розвиватися, — розповідає експерт директор донецької шахти «1/3 Новоградська» Микола Галушко. — Для нас дуже важливо було зробити так, щоб усі аварійні ситуації звести до мінімуму. Один із головних чинників — кількість повітря, що подається на видобувну частину лави. Раніше виникали нештатні ситуації через людський фактор. Річ у тому, що в лаві існує проміжний бункер, де накопичується вугілля цієї ділянки. Якщо бункер був повний і не залишалася «подушка», то відбувалося скорочення повітряного струменя, і ділянка втрачала понад 300 кубів повітря. Це змушувало виводити людей та організовувати заходи з ліквідації аварійної ситуації.
Фахівці шахти спільно із представниками заводу-розробника системи УТАС провели моніторинг усіх датчиків. Потім встановили датчик, який міряє рівень гірської маси. Якщо менше, ніж на 7 метрів, опуститься гірська маса, він спрацьовує завчасно, сповіщаючи людей. Без збоїв ми працюємо вже понад рік. Тож час підтвердив правильність нововведень.
Аналіз роботи системи УТАС надав можливість налагодити й точний облік, як працює кожна ланка й кожен гірник очисного забою під час зміни. Для цього, крім традиційних для УТАС систем стеження й контролю, ми встановили параметри, які дають змогу проаналізувати роботу всіх комбайнів і механізмів. Тепер ми часто практикуємо, закриваючи рапорти наприкінці місяця, точний облік, і заробітна плата залежить від коефіцієнта трудової участі кожної ланки.
Одне слово, те, що ми хотіли отримати від системи, — отримали. І те, що ми нанизуємо на неї нові підсистеми, погоджуємо із заводом-виробником».
Запобіжник від людського фактора
Усі, хто знайомий із гірничою справою, знають, що раніше аналіз атмосфери виконувався, як кажуть, від випадку до випадку: приїжджали фахівці, відбирали проби, у кращому разі через два дні давали відповідь. А за цей час атмосфера могла кардинально змінитися — тут швидкоплинні процеси.
«Тож одним із перших завдань було збільшення швидкодії датчиків взагалі й зокрема аерогазового контролю, — розповідає директор державного підприємства «Петровський завод вугільного машинобудування» Віктор Брюм. — Щороку на підприємстві впроваджується до трьох десятків нововведень».
За словами Віктора Брюма, новинки в організації контролю сприяють тому, аби в корені змінювалися навіть виробничі відносини. Нині те, що відбувається на вугільному підприємстві, — зона відповідальності шахти та об’єднання. Але з появою Центру комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості, який на сьогодні об’єднав уже 9 шахт у Луганській області, 2 — у Львівській, 21 — у Донецькій і Дніпропетровській, зроблено все для того, щоб не дати розвинутися небезпечній ситуації.
«Технарі» продумали навіть такий аспект горезвісного людського фактора, як спроби калібрування приладів, коли хтось встановлює датчик на «нуль», аби виконати несанкціоновані речі.
«Нині вже розроблено і використовується вхід у підсистему через сканер. Сканер запам’ятовує відбитки пальців, і тільки провідні співробітники мають право входу в систему, — розповідає Віктор Блюм. — Система УТАС і центр, пов’язаний із шахтою, унеможливлюють помилки. Навіть в ім’я видобутку. А якщо на шахті захочуть це зробити, система їх поправить».
Директор запевняє: завод працюватиме у три зміни, але завдання уряду з оснащення системами безпеки вугільних підприємств країни виконає.
Щоб оснастити одну шахту, яка видає по 3 тисячі тонн вугілля на добу, системою УТАС, необхідно від 17 до 25 мільйонів гривень, оскільки це, по суті, модернізація підприємства.
Чи не зависока ціна?
«А скільки коштує врятувати шахту, одне або навіть десятки життів? Коли йдеться про життя людей, за безпеку треба платити. Якщо аварія вже відбулася, оцінити втрати стає вкрай складно, тому в цьому разі краще запобігти ситуації, ніж боротися з наслідками», — вважає голова Луганської облдержадміністрації. І колеги з регіонів, де є вугільні підприємства, навряд чи із цим не погодяться.