Їдучи до селища Ладан на Чернігівщині, де розташований Прилуцький завод протипожежного та спеціального машинобудування «Пожспецмаш» (ТОВ «Пожспецмаш»), я згадав матеріали місцевої преси про надзвичайні ситуації, які сталися торік у Куликівському та Щорському районах Чернігівської області. В першому розповідалося про пожежу, що виникла під час жнив у полі: вогонь тоді міг знищити не лише хлібний масив, а й ліс та три села, що стояли на його шляху. Жителі цих населених пунктів вийшли гасити пожежу буквально з голими руками. Бо з району, як повідомляло видання, на місце пригоди приїхала лише одна пожежна машина (решта були несправні) з 2,5 тонни води. Бійцівська команда рятувальників героїчно намагалася таким «добротним» технічним оснащенням збити полум’я. На щастя, їй та місцевій громаді це вдалося.
А от у Щорському районі навіть героїзм селян не допоміг приборкати пожежу: вогонь до фундаменту знищив житловий будинок, залишивши сім’ю з трьома дітьми без даху над головою. Бо пожежний автомобіль, який утримувала сільська громада, збираючи по 20 гривень на рік з кожного двору, просто не завівся. А той, що приїхав із району, не зміг заправитися водою, бо у водонапірній башті не було потрібного пристрою.
Можуть не виїхати
«На жаль, подібні факти нам добре відомі, — так після знайомства зі мною розпочав розмову директор ТОВ «Пожспецмаш» Олег Авер’янов. — У штаті українських пожежних частин 8000 одиниць пожежних та аварійних автомобілів. Із них 80% — це техніка, яка працює понад 20—30 років. Її давно вже потрібно змінювати на нову. І наше підприємство готове допомогти в цьому рятувальникам. Але, випустивши на замовлення Міністерства з надзвичайних ситуацій України в 2008—2009 роках близько 800 одиниць пожежної техніки (можемо за рік ставити на колеса понад 1000 автомашин), ми фактично зупинили конвеєр. Востаннє МНС та Мінекології купували у нас техніку три роки тому (відповідно 20 і 10 машин). Якщо й надалі так оновлюватимуть рухомий склад пожежних підрозділів, через два-три роки (за нашими підрахунками) виїздити на пожежі в Україні справді не буде чим.
Керівника заводу можна зрозуміти. В колишньому СРСР підприємств, що випускали пожежну та спеціальну техніку, було лише три: два — в Росії та одне — у Прилуках. Причому український завод (а йому вже виповнилося 86 років) вважали найкращим. 5000 його робітників випускали за рік 6000 автомобілів. Ця техніка й досі працює в пожежних підрозділах не лише України, а й держав СНД. Нині 700 працівників підприємства випускають повну лінійку пожежно-аварійної техніки в новому сучасному асортименті, але вже в менших обсягах. В умовах жорсткої конкуренції, безгрошів’я держави та відсутності вітчизняних замовлень завод виживає лише завдяки роботі за кордоном. Наприклад, у Казахстані пожмашівці недавно створили спільне підприємство. З новими зразками пожежної та аварійної техніки українці вийшли і на узбецьких еменесівців — вони замовили в Прилуках 15 автомобілів.
Сучасні машини — за кордон
«Шукати ринки збуту важко, бо в Казахстані, Туркменістані, інших державах СНД існують програми для підтримки вітчизняного виробника, — продовжує Олег В’ячеславович. — Але ми маємо досить сильний кадровий, технологічний потенціал, що дає змогу підприємству випускати високоякісну, конкурентоспроможну техніку, яка краща за російські аналоги. Маємо також власне конструкторське бюро (працює 25 інженерів), яке з 2009 року розробило близько 100 нових моделей пожежних та рятувальних автомобілів. Фактично завод створив нове покоління спеціальної техніки третього тисячоліття».
І директор демонструє буклети з новими моделями автомобілів: наприклад, за останні роки прилуцькі майстри значно поповнили арсенал легкої пожежної техніки з невеликим запасом води та засобів гасіння вогню. Її використовують як аварійно-рятувальні машини так званого першого ходу, бо вона дуже ефективна у великих містах з великими заторами на дорогах. «Легкі екіпажі» мусять якнайшвидше під’ї?хати до місця пожежі і, поки надійде допомога від так званого другого ешелону, збити вогонь. Легку техніку використовують також для ліквідації пожеж під час аварій, коли потрібно розрізати автомобіль і витягнути звідти потерпілих.
«Наше підприємство має замкнений цикл виробництва: від литва до збирального процесу. Купуємо (переважно в Німеччині) лише складну комплектацію (різаки, гідро-пневмоінструменти, вогнегасники, спеціальне обладнання) та шасі, з яких робимо пожежний автомобіль. Завод освоїв і виробництво насосів, пожежних драбин (так званих триколінок, штурмовок). Могли б випускати й спеціалізовані автомашини з драбинами 25—35 метрів. Але до цього Україна, на жаль, ще не готова. Фінансово. Бо виробництво такої техніки потребує серйозних інвестицій. Ми проводили попередні переговори з китайськими, турецькими, італійськими компаніями, які готові нам допомогти. Але далі справа поки що не пішла».
Зерновоз у додачу
Усе це негативно впливає на загальну «рятувальну ситуацію» в країні. За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій України, торік у надзвичайних ситуаціях, пов'язаних із пожежами та вибухами, загинули 152 особи (проти 99 у 2013-му). Підрозділи рятувальників ліквідували 68 тисяч 879 пожеж, у яких загинуло, на жаль, 74 дитини. Матеріальні втрати від пожеж становили 7 мільярдів 731 мільйон 81 тисячу гривень, з них безпосередні збитки — 1 мільярд 489 мільйонів 741 тисяча гривень. Пожежі знищили та пошкодили 27 292 будівлі та споруди, а також 4450 одиниць техніки. І якщо запобігти в багатьох ситуаціях пожежам рятувальники не могли, то зменшити кількість потерпілих та втрати надзвичайникам було б під силу, якби вони мали нову потужну, сучасну, маневрову техніку та обладнання.
«Не скажу, що нічого не робиться взагалі, — Олег Авер’янов гортає свої записи. — Наприклад, цього року уряд України надав 200 мільйонів гривень для купівлі пожежної техніки. Це перше наше державне замовлення. Але для підприємства то мізер — 50 машин з огляду на інфляцію. І вартість металу, шасі й надалі зростає. Тому докорінно парк пожежної та рятувальної техніки змінитися не зможе. А отже, пожежна безпека держави в подальшому триматиметься лише на професіоналізмі наших рятувальників».
До честі колективу ТОВ «Пожспецмаш», у Прилуках такому недофінансуванню протиставляють власні проекти. Наприклад, завод освоїв випуск техніки для сільського господарства — різні причепи, напівпричепи-зерновози, бункери-перевантажувачі, гноєрозкидачі. Україна, переконані на підприємстві, має майбутнє в аграрному секторі. Тож сільськогосподарська техніка селу потрібна і сьогодні, і завтра. Прилуки можуть її випускати, даючи змогу аграріям економити кошти на купівлі імпортних аналогів. До того ж заводчан на продуктивну роботу в аграрному секторі надихає те, що, скажімо, зерновози в Україні ніхто ще не випускає.