ТРАГЕДІЯ

Завдяки лiквiдаторам аварiя на ЧAЕС не стала вселенським лихом

Вибух з руйнуванням ядерного реактора, його важкі наслідки спричинили значні екологічні, медичні, економічні і моральні проблеми. Поряд з цим, Чорнобиль - це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності та героїзму багатьох тисяч людей, наших співвітчизників.

Обов'язок і героїзм

У ту трагічну ніч першими прийняли на себе ядерний удар працівники станції, що перебували у найнебезпечніших місцях аварійного енергоблока, та прибулі підрозділи пожежників. Вони, додержуючись почуття обов'язку і виявивши героїзм та безстрашність, зробили багато, щоб не допустити розростання аварії до ще більш небезпечних масштабів. Загальна кількість загиблих з їх числа внаслідок обвалення конструкцій, опіків при гасінні пожежі і великих доз опромінення становила 30 осіб (за станом на 01.01.1988 р). У період проведення наступних робіт десятки тисяч ліквідаторів одержали значні дози опромінення і стали інвалідами.

Обставини, що склалися після аварії, вимагали прийняття термінових, екстраординарних заходів із залученням економічного, науково-технічного і людського потенціалу всієї великої та потужної країни, якою був у той час Радянський Союз. Керівництво діями з ліквідації аварії та обмеження її наслідків було зосереджено у союзних органах влади, всі рішення виходили з оперативної групи Політбюро ЦК КПРС, яку очолив Голова Ради Міністрів СРСР М. І. Рижков. Для організації всієї роботи була створена урядова комісія, очолювана заступником Голови уряду СРСР Б. Є. Щербиною.

Україна, на території якої сталася аварія, взяла на себе велику частку тієї роботи, зайняла дуже важливе місце у практичному її здійсненні. Створена третього травня оперативна група Політбюро ЦК Компартії України під керівництвом Голови Ради Міністрів УРСР О. П. Ляшка організовувала виконання союзних рішень, здійснювала постійний зв'язок з урядовою комісією, координувала дії республіканських міністерств і відомств, які працювали фактично в режимі воєнного часу. В республіці було проведено мобілізацію необхідних сил і ресурсів, наукового і технічного потенціалу, задіяно систему цивільної оборони УРСР. У той час у країні бракувало системи подолання надзвичайних ситуацій, що діє нині.

У дуже складних і непередбачуваних умовах вдалося ліквідувати пожежу, локалізувати аварію, скоротити небезпечні радіоактивні викиди з аварійного реактора. Однією з головних була турбота про безпеку населення. Створена 30-кілометрова зона відчуження площею 2,8 тис. кв. км з атомною станцією в центрі була визнана не придатною для проживання людей, проведено евакуацію населення: з міста Прип'яті - 27 квітня з 14-ї до 16-ї год. 30 хв.; із 10-км зони - з 18-ї год. 2 травня до 19-ї год. 3 травня; з 30-км зони - з 8-ї год. 4 травня до 15-ї год. 5 травня. Із 75 населених пунктів евакуйовано й розміщено в інших місцях 91,2 тис. осіб, для чого використано майже 5 тис. автобусів і вантажних автомобілів, три евакопоїзди. Одночасно вивезено близько 60 тис. голів сільськогосподарських тварин. Всюди підтримувався громадський порядок. Здійснено дезактивацію АЕС, міст Прип'яті і Чорнобиля, навколишньої території, що дало змогу знизити рівень радіаційного забруднення і розширити відбудовні роботи. Під фундамент аварійного реактора підведено захисну залізобетонну охолоджувальну плиту, зведено укриття над порушеним реактором, відновлено і введено в дію три уцілілих енергоблоки. Виконано великий обсяг робіт зі спорудження об'єктів енерго- і водопостачання, автошляхів, вахтових селищ для персоналу станції і будівельників. Важливою частиною заходів стало забезпечення житлом евакуйованого населення. Для цього використовувався житловий фонд у містах республіки, зокрема в Києві і Чернігові, побудовані нові села, де тільки за червень-жовтень 1986 р. споруджено 8210 індивідуальних будинків садибного типу та 222 соціальні об'єкти. Виросло нове місто енергетиків -Славутич за 50 км на схід від АЕС, у будівництві якого взяли участь інші союзні республіки.

Досвід з нуля

Екстремальність ситуації, складність проблем вимагали чіткої координації дій та високої виконавської дисципліни. Довелося виконувати унікальні за своїм характером роботи, що не мали аналогів у світовій практиці. Не існувало тоді ні наукових розробок, ні технологічного досвіду з ліквідації подібної аварії, зокрема з гасіння пожежі і дезактивації та виконання будівельно-монтажних робіт у безпосередній близькості від небезпечного і дуже потужного джерела радіації. Становище значно ускладнювалось тим, що виникла низка питань, до яких державна система і суспільство виявились непідготовленими. Це технічні проблеми, брак досвіду та ефективних засобів радіаційного контролю і захисту, необізнаність про методи боротьби, непоінформованість населення про мінімально необхідні дії і правила поведінки тощо.

Діяльність уряду України була перебудована і спрямована на потреби ліквідації наслідків аварії. Крім суто оперативних, технічних і організаційних - це були питання про умови оплати праці і матеріального забезпечення працюючих в зоні АЕС; працевлаштування і забезпечення житлом та соціально-побутовим обслуговуванням евакуйованого населення, відшкодування йому матеріальних втрат; проведення дезактиваційних робіт у пострадалих районах. З метою непоширення радіаційного забруднення за межу зони відчуження за рішенням уряду УРСР здійснювались невідкладні санітарно-захисні заходи. Зокрема, на основних магістральних напрямках та в середині зони були побудовані і діяли комплексні пункти дезактивації, за її межами - стаціонарні пости ДАІ, КПП, оперативні заслони, станції знезараження та пункти для миття техніки. Протирадіаційне кільце навколо Києва включало 15 КПП з автоматичним дозиметричним контролем та 8 пунктів санітарної обробки транспорту і людей, які здатні були працювати цілодобово і цілорічно. Для запобігання забруднення водних басейнів побудовано водоохоронні споруди. Встановлено контроль за якістю продукції рослинництва і тваринництва, що надходила у продаж. Розгорнув роботу створений Інститут радіаційної медицини в Києві.

Голова уряду, його заступники на місцях організовували виконання накреслених робіт, частина з них працювала у складі урядової комісії безпосередньо на ЧАЕС та у зоні відчуження. Для ліквідації наслідків аварії залучались майже всі центральні, відповідні місцеві, партійні і профспілкові органи республіки. О. П. Ляшко згадував: "Оглядаючись на ту роботу, якою мені довелось керувати, коли часто доводилось приймати неординарні рішення в обстановці, що швидко змінювалася, можу відзначити найбільшу відповідальність і організованість у діях міністерств, відомств, місцевих органів влади, що давало змогу у лічені години знаходити раціональні рішення".

Нагороди за мужність

Неймовірними, героїчними зусиллями вдалося приборкати атом, що вийшов з-під контролю. Це стало можливим завдяки самовідданості, мужності, патріотизму багатьох учасників ліквідації наслідків аварії, зокрема пожежників, спеціалістів-атомників, транспортників, шахтарів, військових, працівників правоохоронних органів, будівельників, медиків, учених, керівників усіх рангів. Вони пройшли через радіоактивне горнило, ризикуючи здоров'ям і навіть життям, виконали свій громадянський обов'язок і заслужили всесвітню вдячність і визнання. Багато хто з них були відзначені державними нагородами.

Пам'ятати, щоб не забулось

Усі наступні роки три енергоблоки ЧАЕС, що були відновлені, продовжували працювати і приносити користь. Але у грудні 2000 р. вони були зупинені. Цей акт свідчить, наскільки серйозно Україна поставилась до своїх міжнародних зобов'язань, незважаючи на те що це було не на користь її економіці. В той же час міжнародне співтовариство, на жаль, не повною мірою виконує свої зобов'язання, що були задекларовані в Оттавському меморандумі 1995 р. і стосуються фінансування та реалізації відповідних проектів. Весь час, що пройшов після аварії, не припинялась робота з ліквідації її наслідків, яка здійснювалась головним чином за власні кошти України. Вони далеко ще не подолані і вимагають комплексного вирішення багатьох технічних і соціальних питань, значних зусиль і коштів. Про них ми згадуємо у зв'язку з проблемами об'єкта "Укриття" та зони відчуження, невирішеністю повного виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації. Величезна територія України - 53,2 тис. кв. км - зазнала радіаційного забруднення. Чисельність громадян, які мають статус постраждалих унаслідок цієї аварії, становить (станом на 01.01.2011 р.) майже 2,3 млн осіб, у тому числі ліквідаторів - 261 тисяча, серед них багато інвалідів, які потребують лікування, оздоровлення і посилення уваги з боку держави і громадськості. Однак увесь час, що минув після аварії, довготривалі та соціально значні чорнобильські програми здійснюються повільно, недостатньо фінансуються, не налагоджена як слід й організація їх виконання.

25-ті роковини Чорнобильської катастрофи мають надати новий імпульс для посилення роботи щодо реалізації державної політики у цій важливій справі. Є нагальна потреба у підвищенні уваги до повсякденних потреб ліквідаторів і громадян, які постраждали, підвищення їх пенсій, поліпшення медичного, соціально-побутового обслуговування, дальшого вирішення питань радіаційного захисту населення, екологічного оздоровлення забруднених територій тощо. За повідомленням Прем'єр-міністра України М. Я. Азарова на одному із засідань очолюваного ним оргкомітету з підготовки та проведення заходів, пов'язаних із 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи, цього року передбачені значні кошти - 12 млрд грн - на соціальний захист і пенсійне забезпечення чорнобильців. З'явилася надія, що заходи, які здійснюються, сприятимуть розв'язанню наболілих чорнобильських проблем.

Десятки тисяч людей пройшли іспит Чорнобилем. Дедалі менше залишається безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії. Тому дедалі ціннішими є їхні свідчення, які доносять до нас дух трагізму та героїзму чорнобильських подій, незабутніх днів неймовірної напруги духовних і фізичних сил. З роками притупляється гострота пережитого, приходять нові покоління, які мало що про неї знають. Одним з важливих моральних критеріїв у суспільстві має бути ставлення до збереження пам'яті про подвиг тих, хто захистив людство від ядерної загрози, до уроків Чорнобильської катастрофи, яка посідає особливе місце серед світових подій другої половини ХХ століття.

НAЗВЕМO ПOІМЕННO

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно пожежникам В. М. Кибенку і В. П. Правику (посмертно) та Л. П. Телятникову, які першими вступили у боротьбу з вогняною стихією, начальнику хімвійськ МО СРСР В. К. Пікалову, начальнику штабу ВВС Київського військового округу М. Т. Антошкіну і вертольотнику М. М. Мельнику. Звання Героя Соціалістичної Праці одержали В. І. Заведій - бригадир бетонників, які працювали на четвертому блоці; Ю. М. Самойленко - заст. головного інженера ЧАЕС, який керував групою з очистки покрівлі третього блока; Г. Д. Ликов - начальник будівництва об'єкта "Укриття"; О. М. Усанов - заступник міністра Мінсередмашу СРСР. Орденами, медалями СРСР, нагородами УРСР відзначено велику кількість ліквідаторів. Серед них орденом Леніна - з персоналу станції О. Г. Лелеченко, А. Х. Кургуз, В. І. Лопатюк (усі посмертно), заступник Голови Ради Міністрів УРСР М. Ф. Ніколаєв, заступник міністра МВС УРСР Г. В. Бердов, начальник пожежної охорони МВС УРСР Ф. М. Десятников, директор ЧАЕС Е. М. Поздишев, начальник Київметробуду О. В. Семенов. Іншими орденами - П. П. Волков (Мінавтотранс), М. С. Сургай (Мінвуглепром), В. З. Борисовський (Мінмонтажспецбуд), О. І. Кармазин і М. С. Луньов (Держпостач), О. М. Ткаченко і В. І. Череп (Держагропром), М. П. Шульгин (Міншляхбуд), Ю. О. Соловйов (Мінзв'язку), В. Д. Синько (Київський облвиконком), М. А. Славов (Головрічфлот), М. О. Штейнберг (гол. інженер ЧАЕС), О. М. Литвинов (зав. сектором ЦК КПУ), В. М. Калиниченко (заст. зав. відділом Чорнобильського райкому КПУ), М. П. Пилипенко (заст. голови Чорнобильського райвиконкому), І. Г. Коваль (зав. відділом Управління справами РМ УРСР), водії автобази УС РМ УРСР І. О. Березовський, Г. П. Іваницький, С. В. Жмаєв та багато інших. Звання "Заслужений енергетик УРСР" присвоєно старшому референту УС РМ УРСР В. І. Тимошку, який разом з членом урядової комісії М. Ф. Ніколаєвим в найнебезпечніші перші дні були на місці аварії і організовували виконання першочергових заходів щодо скорочення радіоактивних викидів із зруйнованого реактора. В республіці нагороджено понад п'ять тисяч учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.