ПАМ'ЯТНЕ
Українці відкривають для себе сторінки історії, які замовчувалися в радянську добу
Історія Батурина, що був резиденцією українських гетьманів, завжди цікавила українських патріотів, хоч овіяний він не так славою наших перемог, як гіркотою поразок. Такі думки виникали в мене повсякчас, коли кілька разів, а востаннє влітку 2002 року, бував тут. Вражала руїна і запустінням його історичних об'єктів. Тож з великою радістю сприйняв повідомлення про те, що в цьому святому місці нарешті почалися серйозні археологічні дослідження та реставраційні роботи.
Тож серед запланованих торік екскурсій по історичних місцях Вітчизни, які Броварське товариство ветеранів традиційно проводить для своїх підопічних, однозначно значився Батурин. Як казали мені товариші, він їх передусім здивував своїм виглядом звичайного села. Однак на цьому тлі значиміше виглядали щойно відбудовані історичні споруди. Особливе враження викликав Батуринський палац гетьмана Розумовського, що стоїть на високому березі Сейму. Дивишся на красу цього куточка нашої землі і дух забиває!
Тут нам розповіли, що раніше в палаці намагалися влаштувати піонерський табір, але не надовго, бо будівля руйнувалася. Тільки з незалежністю України в 1994 році було створено Батуринський державний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця".
Експонати
Наша екскурсія почалася з відвідання музею історії та археології Батурина, де зібрані цікаві експонати з недавніх розкопок. Їх небагато, але й вони дали можливість прослідкувати історію міста від сивої давнини до трагічного листопада 1708 року, коли за наказом Петра І 10-тисячне військо почало штурм батуринських укріплень, але взяти його змогли тільки через зраду полковника Носа, який показав російським військам таємний підземний хід.
Козаки билися на смерть, але сили були нерівні. Після їхньої загибелі російські солдати знищили все населення. Саме місто і фортеця були зруйновані і спалені дощенту. У пам'ять про загиблих у центрі відновленої Батуринської фортеці встановлено гранітний хрест вагою близько 55 тонн.
У цитаделі крім меморіального хреста споруджено також два великих пам'ятники у бронзі - три сестри слов'янки і чотири батуринських гетьмани. Величне видовище! Стоїть пара старовинних гармат-свідків тих буремних подій. Ми відвідали стародавні відбудовані храми і садибу В. Кочубея з його будинком, де відновлено приміщення Генерального суду з цікавими експонатами.
Та, зрозуміло, найбільше нас вразив знаменитий палац гетьмана Розумовського. Писати про нього складно, його треба бачити - вітальні, "білу" їдальню на 30 персон зі стелею 8,5 м, з хорами для оркестру, бібліотеку. В окремому приміщенні відновлено інтер'єр української хати, як спогад гетьмана про своє дитинство. Палац пишно оздоблено - дорогі каміни, мармур, бронза, кришталеві люстри, килими, паркет, зали заповнено чудовими меблями, частина з яких - оригінали. На стінах безцінні твори живопису, портрети давніх часів, є цікаві антикварні скульптури. Значна частина коштів, на все нами побачене, виділена спонсорами. Подяка цим людям!
Не будьмо байдужими до своєї минувшини
Додому їхали зі складним настроєм. З одного боку привалені тяжкими глибами нашої трагічної історії, а з іншого - з почуттям гордості, що так багато зроблено за роки незалежності з відновлення і реставрації об'єктів старовини.
Тож насамкінець хотілося б побажати нашим туристичним фірмам покращити організацію туризму, рекламну роботу. Випускати високоякісні змістовні путівники, створити нарешті телесеріал "Історичні шедеври України" замість фільмів жахів, убивств, сексуальної реклами та іншого непотребу.
Не будьмо байдужими до своєї історії, вона поряд. Знати свою історію необхідно, аби впевнено йти у майбутнє. Не забуваймо слів нашого патріота Анатолія Погрібного "Бог дарував нам Україну, так будемо ж ми гідними цього дару".