Урядовий уповноважений з питань співробітництва з
РФ,
державами-учасницями СНД,
ЄврАзЕС та іншими регіональними
об’єднаннями
Валерій МУНТІЯН
На 18 жовтня заплановано проведення засідання глав урядів країн СНД, на якому очікується підписання договору про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Про те, який економічний стан країн СНД та України, а також проблеми та перспективи їх розвитку, кореспонденту «Урядового кур’єра» розповідає Урядовий уповноважений з питань співробітництва з РФ, державами-учасницями СНД, ЄврАзЕС та іншими регіональними об’єднаннями Валерій МУНТІЯН.
— Валерію Івановичу, як ви оцінюєте економічну ситуацію у світі і країнах СНД ?
— Фінансово-економічна ситуація у світі залишається нестабільною. Сподіватись на оптимістичні очікування та запевнення лідерів країн G-20 поки що не випадає. Пояснюється це насамперед тим, що до сьогоднішнього часу не ліквідовані основні причинно-наслідкові зв’язки глобальної фінансово-економічної кризи, а також ніхто із політичних лідерів причетних до неї країн не зазнав політичного та фінансового покарання, у тому числі навіть за необ’єктивні та неправдиві дані.
Загальносвітові темпи зростання ВВП в 2011 році становитимуть 3,5% (за курсом ВВ), у країнах з розвиненою економікою — 2,4%, в країнах ЄС у 2011 — 2012 році цей показник становитиме 1,8 %. У країнах з перехідною економікою — 6,5%. В цілому по країнах СНД цей показник становитиме 4,9%, у країнах Азії — 7,2%.
На мою думку, найкращий аналіз кризи надала комісія ООН під керівництвом лауреата Нобелівської премії Джозефа Стігліца. За висновками її спеціалістів, криза виявила хиби теорії ринкового фундаменталізму, згубність наслідків політики лібералізації фінансових ринків, країни, які розвиваються, стали безвинною жертвою хибного правління економіки США, а також інших промислово-розвинених країн. МВФ не передбачив своєчасно кризу з одного боку, а з другого — не виконав своїх обов’язків щодо її попередження, а на практиці нав’язував країнам, що розвиваються, проведення тої політики, за яку на ньому лежить найбільша частина відповідальності.
Саме помилкова макроекономічна політика США, заснована на безперспективних ідеях, призвела до глобального хаосу.
Я навів ці цитати комісії з незалежних експертів ООН з метою, щоб ні Україна, ні інші країни СНД не були втягнуті в цей хаос. Для того щоб цього не сталось, нам потрібно реалізувати на практиці Стратегію економічного співробітництва країн СНД на період до 2020 року, створити і запровадити інноваційну модель економічного розвитку, а також нову геофінансову систему.
— Як ви оцінюєте Україну та її потенціал?
— Я під враженням від проведення Міждержавної виставки, що відбулася у Москві, і пишаюсь тим, що Україна продемонструвала високий рівень держави як індустріальної, космічної, технологічної та інноваційної. На виставці українські фахівці довели, що найефективніша ракета у світі українська, найпотужніший літак, який може 250 тонн вантажу перекинути на 5,5 тис. км — український, найефективніші двигуни для літаків і вертольотів, аналогів яким нема у світі, продемонструвало українське підприємство «Мотор Січ», зварювання живої клітини продемонстрував Інститут ім. Є. О. Патона, найбезпечніші продукти харчування теж українські.
За результатами п’яти місяців 2011 року зростання обсягів ВВП України становить 5,3%, цей показник вищий за відповідні середньосвітові і країн СНД, промислового виробництва — 8,5%, сільського господарства — 3,5%, роздрібної торгівлі —15,5%. Реальні доходи держбюджету зросли на 16,7%, зростання обсягу машинобудування становить 122,5%, хімічної та нафтохімічної промисловості — 117,9%, металургійного виробництва — 108,8%, добувної промисловості — 105,5%, легкої промисловості — 116,5%. Реальна зарплата зросла за січень—травень на 9,6%, індекс споживчих цін (червень 2011 р. до грудня 2010р.) — 5,9%, але рівень цього зростання не задовольняє уряд, тому що воно не забезпечує подолання негативних наслідків, спричинених кризою 2009 р.
Водночас, обороту набирає негативна тенденція у зовнішній торгівлі, в якій від’ємне сальдо за 5 місяців 2011 року становить 4,5 млрд дол. США.
— Як ви оцінюєте співпрацю України з Російською Федерацією і які тут пріоритетні галузі співпраці?
—Те протистояння, що спричинене недалекоглядною політикою попереднього керівництва країни врегульовано, що підтверджують статистичні дані як за минулий рік, так і за 5 місяців цього року. За результатами 2010 р. уряд не лише вийшов на докризовий обсяг товарообігу, а й перевищив його на 1,7 млрд дол. США. Це зростання відбулося не лише зі збільшенням вартості газу, а й за рахунок значного зростання обсягу українського експорту, в структурі якого значну частку займає не сировина, а продукція машинобудування.
Тим часом, як відомо, спеціалізація українських підприємств на російському ринку визначена наступними характеристиками:
— російський внутрішній ринок є ключовим споживачем української технологічної продукції (42,3 % всіх українських поставок до РФ займає технологічна продукція), чому значною мірою сприяють спільна економічна історія та спорідненість науково-виробничого комплексу;
— російський ринок — найбільший споживач української продукції кінцевого споживання (майже 60% у структурі поставок із України у 2010 р.). Відзначається достатньо стійка ніша українських товарів на ринку РФ, яка забезпечується передусім товарами машинобудівного комплексу, що є актуальним в контексті розвитку можливостей нарощення ролі українських підприємств для модернізації економіки Росії;
— значні традиційні конкурентні можливості українських підприємств спостерігаються в сегменті напівфабрикатів та конструкційних матеріалів російського ринку, який охоплює передусім значну частину металургійних виробів. Насамперед, зростання ролі відповідної української продукції має відбутись за рахунок відновлення втрачених позицій.
У двосторонніх українсько-російських відносинах залишається низка стратегічно важливих напрямків співробітництва, в яких російська економіка критично залежна від українських підприємств та інфраструктурних об’єктів.
Українська продукція машинобудування, особливо ракето- та авіабудування, моторобудування відповідає міжнародним стандартам, а за деякими зразками не має аналогів у світі.
Частка експорту України до Російської Федерації за 5 місяців 2011 року в загальному експорті становить 33,6%, до країн ЄС — 27 — 29,8%. Частка імпорту з країн ЄС до України становить 28,7%, а з Російської Федерації до України 38,3%.
— Чи є залежність Російської Федерації від України і які перспективи співробітництва?
— Слід врахувати існування узгоджених проектів і програм, які спричинені глибокою інтеграцією України з країнами СНД — з одного боку, а з другого — надання інвестицій у вигляді співфінансування для забезпечення спільного виробництва, а також надання ринків для реалізації продукції. Для прикладу: лише з Російською Федерацією підготовлені і узгоджені спільні проекти з машинобудування, починаючи з комплексної програми модернізації тепловозів і закінчуючи освоєнням нових технологій високоефективних газотурбінних установок, сільськогосподарської техніки, серійного виробництва літаків, ракето- та суднобудування, загальна сума яких перевищує 5 млрд дол. США.
Інвестиції в модернізацію енергетичного комплексу України та гарантування енергетичної безпеки перевищують 6 млрд дол. США.
Понад 6 млрд дол. США становлять програми з модернізації газотранспортної системи та відновлених джерел енергії.
— Президентом України було наголошено, що головний пріоритет держави — інтеграція в ЄС. Які основні ризики на цьому шляху ви бачите?
— На моє переконання, при розробці стратегії інтеграції з країнами ЄС потрібно врахувати такі ризики, як фінансову нестійкість в країнах Союзу і затяжну системну кризу. Так, дефіцити бюджету (7,4 % ВВП за 2010 рік) у 2,5 раза вищі за порогові значення (3%). Зовнішній державний борг за норми не більше 60% ВВП становить 85%. Країни Європейського Союзу не мають можливості покрити як боргові зобов’язання, так і дефіцити бюджетів. На сьогоднішній день уже майже 30% дефіцитів покривається за рахунок нерезидентів, що є загрозою не лише з економічної, а й політичної точки зору. Крім того, рівень безробіття в країнах ЄС також перевищив порогове значення і становить 10%.
Негативним чинником для розвитку ЄС є нестача ресурсів, які можуть забезпечити розвиток, у першу чергу — енергоресурсів. Так, власний видобуток нафти становить 2,3 млн барелей на день, а споживання 13,4 млн барелей на день, тобто майже в шість разів потреби перевищують обсяги власного виробництва. Не краща ситуація і з забезпеченням природним газом (178 млрд м куб. на рік, споживання — 376 млрд м куб. на рік), тобто споживання у 2,1 раза перевищує виробництво.
Бесіду вела Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Валерій МУНТІЯН. Народився 3 серпня 1960 року в Одесі. У 1982 році закінчив Пушкінське вище військове інженерно-будівельне училище (Ленінград), в 1994-му аспірантуру при Одеському державному економічному університеті. Навчався у Коледжі стратегічних досліджень та оборонної економіки в Німеччині, Українській академії держуправління при Президентові України, Національній академії оборони України.
Доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України. Автор понад 220 наукових праць. У 2003 — 2004 рр. працював заступником міністра оборони України, у 2007—2010 рр. заступником міністра економіки України.