У Міжнародному суді ООН відбулися публічні слухання у справі щодо порушення росією конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про заборону всіх форм расової дискримінації. 6 та 12 червня виступала юридична команда України, 8 та 14 червня — росії.

Важливо, що ці слухання було присвячено розгляду справи по суті, а це означає, що після почутого суд має оголосити рішення. Про це в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту Укрінформу в Гаазі розповів Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон КОРИНЕВИЧ, агент України в суді.

— Слухання по суті в Міжнародному суді ООН у справі про порушення росією двох конвенцій 6 червня відкрилися вашою промовою. Як виступати за трибуною в Міжнародному суді ООН?

— Це велика честь — представляти свою державу як агент в Міжнародному суді ООН. Також це одна з тих речей, які дуже важливі для професійного юриста-міжнародника. Тобто це те, заради чого ти працюєш: представляти свою державу за допомогою інструментів, якими вмієш користуватися, — міжнародним правом. Тож, по-перше, це дуже велика честь і важлива професійна історія. По-друге, це розуміння того, що нині, в ситуації повномасштабного збройного вторгнення росії в Україну, ми як українські юристи маємо робити все, щоб підтримати наші Збройні сили, наших захисників на юридичному фронті. Безумовно, головні герої — це Збройні сили, наші захисники, їхні перемоги на фронті, але ми як юристи маємо працювати щодня, щоб забезпечувати наші перемоги і в судах, зокрема міжнародних судових установах, Міжнародному суді ООН, щоб показати на весь світ і довести весь той масив порушень рф, які вона вчиняє. На моє переконання, росія — найбільший порушник міжнародного права в сучасному світі.

Гадаю, що настане момент, коли кожен з нас відповідатиме на запитання: що ти робив під час великої війни? І мені хочеться, щоб перед своєю державою, громадянами, рідними, самим собою я мав змогу сказати: я робив те, що мав робити, і те, що вмію, — ми забезпечували цей процес. Тож сподіваюся на перемогу України на юридичному фронті.

— Щодо аргументів рф. У кімнаті для преси можна було побачити, м’яко кажучи, подив іноземних колег щодо сказаного про непричетність росії до знищення літака рейсу МН-17, тоді як про це свідчать представлені докази, рішення Окружного суду Гааги і оголошений у лютому цього року висновок Спільної слідчої групи (JIT) з розслідування збиття МН-17, що «є вагомі ознаки того, що президент росії приймав рішення про постачання важкого озброєння бойовикам «днр».

російська сторона заперечувала також, що так звані днр та лнр — терористичні організації, які фінансує росія. Часом почуті нісенітниці навіть викликали сміх у журналістів. Чи можуть рф у майбутньому покарати за свідоме спотворення істини, фактів, ігнорування доказів, фактично брехню в Міжнародному суді ООН?

— Я б сказав, що не це ключове — притягнення до відповідальності за брехню в суді. Ключове те, щоб таку саму реакцію, як ваші колеги в кімнаті для преси, мали судді Міжнародного суду ООН, — це головне. Гадаю, коли ми оцінюємо якість юридичних аргументів, тут немає про що говорити. Для нас важливо фахово представити позицію України. росіяни та їхні позиції, думаю, всі зможуть побачити та зрозуміти для себе, проаналізувати все. Ми починали свої промови 6 червня з того, що рф зневажає міжнародне право, вважає, що сила — визначальний чинник. Ми ж говорили, що міжнародне право має значення. І безумовно, чекаємо відповідних рішень Міжнародного суду ООН, які встановлюватимуть ці порушення міжнародного права з боку рф. У виступі 12 червня ко-агента України було дуже чітко показано, що робить рф під час усних слухань: це побудова потьомкінських сіл — фасад, картинка, спрямована на те, щоб світ у неї повірив. Але це абсолютна брехня.

— Уявімо, що після таких вагомих аргументів України суд виніс рішення на користь України. Що це означає для нас? І які нові інструменти в нас з’являються?

— Передусім це буде дуже важливо, адже це перша справа України проти рф у міжнародних судових установах, яку слухають по суті. Тому справді сподіватимемося, що це буде перше рішення по суті й, звісно, на нашу користь. Ще раз скажу, що українська юридична команда МЗС України, юридичні радники, члени делегації та експерти максимально відпрацювали, щоб усі наявні аргументи надати суду для ухвалення відповідного рішення. Для нас це рішення важливе, бо воно, сподіваємося, зафіксує порушення рф двох конвенцій: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Воно зафіксує, що рф повинна відповідати за ці порушення. Це рішення, вочевидь, зафіксує, що рф повинна вчинити дії, щоб запобігти повторенню відповідних порушень, і також повинна сплатити відповідні компенсації за свої порушення. Обсяг компенсацій визначають в окремому провадженні, коли є рішення справи по суті, тобто рішення справи по суті відкриє шлях до того, щоб Міжнародний суд ООН почав встановлювати масштаб необхідних компенсацій з боку рф.

— Чи може РФ проігнорувати рішення Міжнародного суду ООН? Вона вже проігнорувала два накази Міжнародного суду ООН. Перший — у справі щодо порушення росією двох конвенцій, коли 19 квітня 2017 року було оголошено наказ про тимчасові заходи. Міжнародний суд ООН постановив, що росія має поновити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, забезпечити доступність освіти у Криму українською мовою. Другий наказ — у справі проти росії щодо звинувачень у геноциді. Міжнародний суд ООН зобов’язав рф негайно припинити вторгнення в Україну. Такий наказ було оприлюднено 16 березня 2022 року. Чи зрештою рф виконає всі рішення, щоб повернутися з ізоляції, й виплачуватиме компенсації?

— Нам, українській юридичній команді, команді МЗС, юридичним радникам, важливо, щоб ця справа завершилася належно, оскільки нам потрібні рішення міжнародних судових установ про порушення міжнародного права з боку рф. Одна річ, коли про ці порушення говоримо ми з вами як громадяни України, і це важливо: громадянська, політична позиція. Але розуміємо, що підстави для відповідальності на міжнародному рівні — рішення міжнародних судів. Тому нам потрібні ці рішення, потрібне портфоліо таких рішень. Упевнений, що обов’язково настане день, коли їх буде виконано. Нас не дуже цікавить, що рф про це думає. Рішення Міжнародного суду ООН обов’язкові до виконання. Держава не може не виконувати рішення Міжнародного суду, невиконання рішень Міжнародного суду — порушення з боку держави, на чому ми зокрема й акцентували, коли виступали: невиконання наказів про тимчасові заходи — порушення обов’язкових наказів про тимчасові заходи Міжнародного суду ООН. рф у суді, рф у процесі — ви це бачите. Гадаю, що настане день, коли все, що міжнародні судові органи вирішать про порушення рф міжнародного права, вона виконає. Тож нам необхідно ці рішення мати, бо нам потрібно зокрема мати базу таких рішень і говорити, що це не тільки позиція України, держави — жертви агресії, а й рішення міжнародних судових установ.

— Так. І ще важливо, що рішення міжнародних судів впливають на громадську думку, адже серед людей у ЄС також є жертви російської пропаганди. Зокрема, 17 березня 2023 року стало відомо, що Палата попереднього провадження МКС видала ордери на арешт путіна та львової-бєлової, яких підозрюють у скоєнні воєнних злочинів: депортації та незаконному переміщенні дітей з окупованої території України.

— Безумовно, рішення міжнародних судів або рішення, які мають міжнародний резонанс, як, скажімо, рішення Окружного суду Гааги щодо МН-17, — дуже важливі речі. Позиція України голосна, ми її доносимо, її чують у світі, але є судові установи, які неупереджено, безсторонньо розглядають справу та виносять відповідні рішення. Тож це вкрай важливо. Важливо доносити світу позицію України, але також важливо мати рішення міжнародних судів, бо рішення цих судів вважаються неупередженими, безсторонніми та справді винесеними нейтральними суддями. Знову ж таки, аргументи щодо МН-17, які представила інша сторона, ви чули самі: глобальна теорія змови проти рф за участі всіх. Сподіваємося, що всьому цьому буде надано належну правову оцінку.

— На яких стадіях нині інші справи проти росії, зокрема позов до Міжнародного суду ООН з вимогою притягнути агресора до відповідальності за спотворення поняття геноциду?

— У нас справді є справа в Міжнародному суді ООН про звинувачення у геноциді. Нагадаю, що цей позов ми подали 26 лютого 2022 року, через два дні після початку повномасштабного вторгнення. Її суть полягає в тому, що росія використала, зманіпулювала положенням Конвенції про геноцид, звинувачуючи нашу країну в нібито геноциді, який Україна нібито чинила на Донбасі з 2014 року. Тож рф використала це як претекст для введення військ і вчинення вже повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Зазначу, що до цієї справи долучилися зі своїми інтервенціями багато держав, а саме 33, і 5 червня 2023 року Міжнародний суд ООН прийняв наказ про те, що інтервенції 32 держав є прийнятними, і це по суті стає справою «Цивілізований світ проти рф». Це безпрецедентна кількість учасників, і вочевидь, у недалекому майбутньому можна розраховувати, що відбудуться слухання у цій справі. Позицію країн уже зазначено в їхніх зверненнях. Це важливо, і вони доступні на сайті суду, з ними можна ознайомитися. Це велика кількість держав, які здійснили інтервенції й приєдналися до нас у цій справі. І це свідчить на користь України та нашої позиції в Міжнародному суді ООН.

— Чи може долучитися до цієї справи ще більше країн?

— Можуть на інших стадіях, але вже те, що є, — більш як 30 держав — дуже вагомо. Кількість, знову ж таки, безпрецедентна.

— Справа «Україна проти росії» щодо двох конвенцій в Міжнародному суді ООН — перша, яка дійшла до слухань по суті?

— Так, справа про порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації — перша справа «Україна проти росії» в міжнародних судових інстанціях, яку слухають по суті.

— Символічно, що 12 червня 2018 року Україна передала до Міжнародного суду ООН меморандум, і через п’ять років, 12 червня 2023-го, мала слово в суді.

— Є, безумовно, приємність і розуміння того, що це все нас привело туди, де ми є: етап розгляду справи по суті. Ми дійшли до цього, виграли юрисдикцію. Це важливий рух уперед, який ми показуємо. Ми зробили все можливе, щоб фахово представити нашу позицію, і всі аргументи — на нашому боці.

— П’ять років тому до Міжнародного суду ООН Україна передала меморандум, який важить приблизно 90 кілограмів, складається з понад 17 500 сторінок тексту, міститься в 29 томах і налічує 75 примірників.

— Матеріалів не бракує. Ми зробили все, щоб суд мав усе необхідне для ухвалення відповідного рішення.

— Що ці слухання по суті щодо двох конвенцій в Міжнародному суді ООН означають для історії? У залі суду, на балконі дуже багато студентів, які стежать за процесом. Фактично на їхніх очах твориться історія. Як Україна увійде в цю історію? Чи вивчатимуть студенти в майбутньому, що рф — країна-агресор, а Україна цивілізовано від самого початку після тимчасової окупації Криму звернулася до суду?

— Як юрист-міжнародник викладаю в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. І це, безумовно, важливо, бо всі ці кейси стають матеріалом аналізу та дослідження для студентів, які вивчають міжнародне право. Є класичні кейси, які йдуть з 1940-х, 1950-х років. Але важливо додавати до них  сучасні. Кейс, про який ми говоримо, важливий та символічний тому, що це системне порушення Конвенції про заборону всіх форм расової дискримінації проти двох етнічних спільнот: кримськотатарського народу та етнічних українців у Криму. І що також важливо, це перша справа по суті за Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму. Тобто за цією конвенцією Міжнародний суд ООН ще ніколи не слухав справи, тож це вперше. Загалом розуміючи, що все відбувається під час найбільшої агресивної війни в Європі після 1945 року, думаю, що це підігріває інтерес до цієї справи професійної спільноти юристів.

— Як ваші студенти реагують на ваші виступи в Міжнародному суді ООН?

— Нині навчання здебільшого онлайн. Я вже звик виходити в мережу з будь-якої точки, де перебуваю. Зазвичай це відбувається в Києві о 8-й ранку, якщо з відрядження в ЄС, то це 7 година, коли інший континент, то інший час. Намагаюся використовувати кожну нагоду, щоб поспілкуватися зі студентами, говорити про теорію, але також розповідаю, як усе відбувається на практиці. Намагаюся наситити ці всі речі практичними елементами.

— Здається, Гаага не проти, щоб спецтрибунал щодо злочину агресії був тут. Яким він має бути? Можливо, судовий процес на кшталт Нюрнберзького?

— Питання створення нового судового органу серйозне, на вирішення якого потрібен час. Необхідні відповідні консультації з партнерами. Гадаю, що розташування трибуналу в Гаазі незалежно від його формату — логічний крок. Гаага — столиця міжнародного правосуддя, і все, що стосується міжнародного права, так чи інакше розміщено тут незалежно від форми. Це було б символічно, правильно і логічно. Звісно, що це непростий процес, але важливо, що до коаліції (Core Group) щодо створення спецтрибуналу вже входять 37 держав та кілька міжнародних організацій. Ми показуємо, що є єдність принципу і мети: судовий механізм щодо злочину агресії проти України має бути створено, бо цей злочин агресії не можна залишити без уваги. Сподіваюся, що знайдемо відповіді на всі питання.

На початку липня в Гаазі запрацює Міжнародний центр з кримінального переслідування за злочин агресії проти України (ICPA). Тож рух уперед є: якщо створено орган, який займається розслідуванням, то має бути й суд. Це перший випадок створення ініціативи з розслідування злочину агресії за міжнародної підтримки після Другої світової війни. Злочин агресії дозволяє засудити війну як таку, тобто засудити всю цю російську війну як агресивну. Через індивідуальну кримінальну відповідальність. Саме тому так важливо обов’язково створити спецтрибунал.

Ірина ДРАБОК,
Гаага,
Укрінформ

(Надруковано зі скороченнями)