У зв’язку з нещодавньою кризою між Росією й Україною, пов’язаною з інцидентом у Керченській протоці, а також релігійною суперечкою Вселенського патріархату з Московським довкола надання автокефалії Церкві України видання «Політіс» звернулося до послів Росії Станіслава Осадчого та України Бориса Гуменюка із проханням висловити їхні позиції. Російський посол не відгукнувся і навіть не відповів на електронний лист, відправлений у посольство. Посол України прийняв пропозицію. Пан Гуменюк серед іншого зазначає, що Україна протистоїть гібридній війні з боку Росії на всіх рівнях, а також що криза в Керченській протоці має на меті російське втручання в майбутні президентські вибори в Україні. Український посол вказав на схожість ситуації в Криму з тим, що відбувалося в окупованій частині Кіпру щодо порушення територіальної цілісності незалежних держав. Також він чітко дає зрозуміти, що Київ твердо налаштований приєднатися до ЄС та НАТО. Укрінформ подає український переклад інтерв’ю з дипломатом.

— Пане Посол, чому вважаєте, що Росія є правопорушником у зв’язку з епізодом у Керченській протоці? Чи був виклик з боку українських кораблів?

— Усі були свідком факту дезінформації з боку росіян, коли президент РФ Володимир Путін на саміті G20 представляв главам держав і громадськості власну далеку від реальності версію тих подій. Робилося це, щоб уникнути покарання за факт агресії, грубе порушення міжнародного законодавства в сфері мореплавства і фактично наступну після Криму й Донбасу (Східна Україна) окупацію цього разу вже Азовського моря. Українська сторона докладно, в подробицях, поінформувала західних партнерів про напад на свої кораблі.

Там чітко простежується бездоганне виконання українськими моряками всіх норм мореплавства.

Показовою стала й реакція світової спільноти та окремих країн. Усі засудили дії російського агресора, вимагаючи негайного повернення українських суден і звільнення полонених моряків.

— Чи не призведе до поглиблення кризи заклик Президента Порошенка щодо відправлення кораблів НАТО до Азовського моря? Можливо, існують політичні причини, пов’язані з президентськими виборами?

— Політична складова явно вплетена в цей збройний інцидент російською пропагандою. Однак не варто забувати, що Україна протистоїть гібридній агресії з боку Росії. Окрім безпосередньо воєнних дій, здійснюються атаки на всіх напрямах державної безпеки — від інформаційної до економічної. І саме розпочату РФ спробу блокади українських портів можна вважати спробою втручання в майбутні президентські, парламентські й місцеві вибори в Україні.

Адже це позначиться на економічному стані жителів блокованих регіонів, що суттєво зменшує симпатії до нинішньої української влади. Плюс російська пропаганда — все це природно ставить учасників електорального процесу в нерівні умови. Перевага буде на боці кандидата, який потрібен Путіну. Жорстка міжнародна реакція в даному разі просто необхідна, бо РФ створює дуже небезпечний прецедент ігнорування міжнародного законодавства, загрожуючи всьому європейському континенту.

— Росія стверджує, що порушено права російськомовних або російського походження українців на сході України, що призвело до збройного конфлікту в 2014 році. Чи існують обмеження щодо використання російської мови та інших прав такої категорії громадян в Україні?

— Це черговий наратив російської інформаційної агресії, що послужив формальним приводом для анексії Криму та окупації Донбасу. Україна — країна багатонаціональна: 134 національні меншини й корінні народи. І будь-які претензії щодо «переслідувань» виникають не в російськомовного населення України, а саме у режиму Кремля. Москва зі своїми спецслужбами прагне використовувати цю категорію людей як цільову аудиторію, яку обробляють відвертими фейками і використовують їхні емоції для просування ідей «руского міра», штучного розділення на «західних» і «східних» українців. Насправді в Україні вільно функціонують школи з навчанням рідною мовою нацменшин. І їх кількість набагато більша в процентному відношенні, ніж у тій-таки РФ. Краще порушити питання про те, як почувається українська община в Росії. Скільки українських шкіл у Росії? Чи є українські бібліотеки, культурні центри, ЗМІ? Яка ситуація з Українським культурним центром і бібліотекою в Москві?

Крим як псевдодержава

— Чи існує розв’язання проблеми Криму, який приєднала Росія, стверджуючи, що вона спиралася на волю його жителів?

— Сучасна демократія не вважає вільними вибори, які проходять під дулами автоматів. Саме так все і відбувалося під час так званого референдуму в Криму в березні 2014 року. Так само й на Донбасі. Йдеться про територію України, й існує законодавство щодо проведення референдумів, якого не було дотримано.

Хочу провести аналогію із ситуацією на Кіпрі й нелегітимним проголошенням на його окупованій північній частині за таким самим сценарієм так званої Турецької республіки північного Кіпру, якої не визнає міжнародна спільнота.

Російська Федерація перетворила Крим на величезну військову базу й завдала величезної шкоди довкіллю півострова. Врегулювання проблеми Криму одне: Росія повинна його повернути Україні, вивести з нього всі свої війська й виплатити матеріальну компенсацію за завдані економіці України збитки.

— Як розвиваються відносини Україна — ЄС та Україна — НАТО?

— Як вони можуть розвиватися інакше, ніж позитивно? 24 роки тому Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, які закріпили  Велика Британія, США та Російська Федерація у Будапештському меморандумі з огляду на приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ці держави зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України.

Росія порушила домовленості, використовуючи збройну агресію проти України з лютого 2014 року і до останнього інциденту в Керченській протоці. Саме тому Україна незмінно розглядає співпрацю з НАТО як важливий елемент міжнародних інструментів гарантування своєї безпеки. Нещодавно Верховна Рада внесла зміни до Конституції, які визначають євроатлантичний зовнішньополітичний курс України, закріплюючи прагнення більшості українського народу до членства в ЄС та вступу до НАТО.

Нехай пошукають нацистів в іншому місці

— Чи є толерантність уряду України до дій неонацистів?

— Це питання слід розглядати в контексті гібридної інформаційної агресії з боку Росії через фейкові новини та пропаганду. Тобто за версією російської пропаганди, нацистом є будь-який захисник України від російської збройної агресії? Москва витягує зі старих шухляд історії ще радянські «страшилки» про українських учасників руху опору періоду Другої світової війни, звалюючи на них усі неіснуючі гріхи. При цьому скромно замовчує про РОА («російську визвольну армію»), яка стала на бік нацистів під час Другої світової війни і яку засудив Нюрнберзький трибунал. Усі звинувачення російської пропаганди розбиваються одним простим фактом. В українському парламенті нема націоналістичних або крайніх праворадикальних партій. Однак якщо хочемо побачити, хто насправді підтримує нацистів і крайніх радикальних націоналістів, маємо подивитися, як підтримує Росія Марин Ле Пен та інші профашистські крайні праві партії й організації в Європі.

Російська церква як орган кремля

— Що означає для України надання Вселенським патріархатом автокефалії? Як можна переконати православних вірян, що належать до Московського патріархату, приєднатися до автокефальної церкви?

— Погодьтеся, дуже дивно, коли в країні, яка стала об’єктом агресії, діє церква країни-агресора, тобто Московський патріархат. Слід підкреслити, що Московський патріархат діє в Україні швидше як ідеологічний інструмент гібридної війни. У цей складний час така потужна моральна підтримка з боку Вселенського патріархату для України дуже важлива. Україна як незалежна держава має повне право на власну помісну церкву. Природно, що томос для української церкви викликає істерику в РФ та в контрольованій режимом РПЦ.

Стосовно парафіян, православних християн, то в моєму розумінні люди йдуть до Бога, а не до сановників будь-якого патріархату. Нагадую: в Україні церква відокремлена від держави. Влада гарантує конституційне право свободи віросповідання зокрема й тим, хто захоче залишитися в РПЦ МП. Але Московський патріархат не диктуватиме умов, не тавруватиме, хто у нас канонічний, а хто безблагодатний. Вірні самі обиратимуть, до якої церкви ходити.

Маноліс КАЛАДЗІС,
«Політіс»
(переклад з грецької,
Укрінформ)