Позиція Німеччини щодо України протягом драматичних довоєнних і воєнних місяців викликала в українському суспільстві дуже різні оцінки та емоції. Нерідко було розчарування тим, що найпотужніша економіка ЄС вагається у наданні необхідної нашим воїнам зброї, навіть гальмує цей процес із боку інших держав. Утім, один з найбільших критиків німецького уряду та окремих політиків Посол України у Федеративній Республіці Німеччина Андрій Мельник сподівається, що Берлін прискориться в наданні нам не лише справді потужної економічної та гуманітарної допомоги, а й військової. Перші ознаки цього вже бачимо.
Про свої очікування, нинішні настрої в німецькому уряді та опозиції, народну дипломатію та інше Андрій МЕЛЬНИК розповів в інтерв’ю Укрінформу.
— Пане Посол, минулого тижня відбувся довгоочікуваний візит до Києва канцлера ФРН Олафа Шольца та ще й у компанії відомих прибічників «мирних планів» президента Франції Еммануеля Макрона і прем’єра Італії Маріо Драгі. Перед візитом було чимало побоювань, що ця компанія тиснутиме на українське керівництво, намагаючись змусити його піти на поступки заради якнайшвидшого повернення до busines as usual із росією. Чи є ознаки того, що такий тиск має місце?
— Справді, такі чутки були напередодні цього важливого візиту канцлера Олафа Шольца до Києва. На жаль, доводиться констатувати, що в самій Німеччині наростає кількість голосів на користь укладення якнайшвидшого перемир’я будь-якою ціною, адже мало хто може уявити поразку росії. Німців відверто лякає, що ця війна, яка вже призвела до небувалої інфляції, може тривати ще дуже довго і поставити під загрозу їхній добробут. Насправді всі ці занепадницькі настрої — для нас значний виклик на майбутнє, адже вони підвищуватимуть тиск на німецький уряд. Водночас хотів би заспокоїти читачів: жодного викручування рук під час згаданого візиту європейського квартету не було.
— Ви активно висловлювали власні очікування щодо цього візиту: обіцянки постачання зброї та чітку підтримку євроінтеграційних прагнень України. Проведене опитування показало, що 55% німців позитивно оцінюють підсумки візиту Шольца. Як оцінили б їх ви?
— Насамперед важливим став сам факт, що цей візит канцлера Шольца таки відбувся. Якщо щиро, то не лише провідним політикам, а й більшості німців було трохи ніяково, що ця пауза так непристойно затягнулася і що керівництво Німеччини так невиправдано довго вибиралося до Києва.
Як послу мені, звісно, хотілося б, щоб це був саме повноцінний двосторонній візит. Адже лише у такому форматі ми могли б порушити найбільш критичні теми, які нас турбують, передусім щодо відвертого зволікання з направленням нам Берліном важкого озброєння.
Зрештою, як мені здається, ця спільна поїздка лідерів чотирьох європейських держав мала особливу користь, оскільки дала змогу зосередити всю увагу саме на стратегічному питанні майбутнього членства України в Євросоюзі. І я радий, що після тривалих і кулуарних, і публічних наших дипломатичних зусиль, докладених протягом останніх тижнів у німецькій столиці, саме в Києві канцлер Шольц уперше офіційно виступив за надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Мабуть, у цьому і полягає головна додана вартість приїзду до Києва глави федерального уряду.
— Глава міноборони Німеччини Крістіне Ламбрехт оголосила після «Рамштайну-3» про наміри передати ЗСУ три реактивні системи залпового вогню Mars II замість обіцяних раніше чотирьох. І вкотре поскаржилася, що Бундесвер перебуває на межі своїх можливостей і віддає буквально останнє. Передачу техніки промисловістю не схвалює уряд. Чи є вихід із цього замкненого кола?
— Ми розуміємо обмежені можливості Бундесверу після багатьох років економії. Проте особисто я і досі переконаний, що наявний ресурс військової допомоги Україні для відбиття російської агресії цілком дозволяє подальше постачання нам озброєння. Ми володіємо інсайдерською інформацією. Ніщо не заважає Берліну ухвалити рішення про направлення нашим ЗСУ бодай частини із близько 800 одиниць транспортних танків Fuchs, 325 бойових танків Leopard-2 чи 380 бойових машин піхоти Marder, що жодною мірою не зменшить обороноздатність країни. Тож дуже сподіваюся, що німецький уряд відкладе вбік усі відмовки і надасть Україні максимально можливу військову допомогу, зокрема із власних резервів.
Другий блок, на якому ми зосереджуємо головну увагу, — це налагодження стратегічного діалогу з німецьким ВПК, який є четвертим за потужністю у світі. Нагадаю, що торік ФРН експортувала військової продукції на суму понад 9,4 мільярда євро. Тут ідеться як про короткострокове постачання важкої зброї старих зразків, наприклад, 100 вже згаданих БМП Marder і 88 танків Leopard-1 могли б покроково поставити в Україну протягом року після їх модернізації (на жаль, уряд Німеччини і досі невиправдано блокує цей проєкт), так і про потужні проєкти у середньостроковій перспективі. Сподіваюся на підтримку Берліна у закупівлі подальших 10 стаціонарних систем ППО IRIS-T, які вважаються одними з найкрутіших у світі та протягом наступних років можуть гарантувати безпечне небо над Україною.
Пишаюся тим, що мені й нашій команді вдалося подолати шалений політичний опір і в тісній закулісній взаємодії з виробником — компанією Diehl Defence домогтися укладення контракту на закупівлю першої такої системи вартістю 178 мільйонів євро, причому коштом німецького уряду. За це окрема подяка канцлеру Шольцу. До речі, навіть у Бундесверу немає поки що такої ППО.
Так само очікую на зелене світло з Берліна на придбання 100 нових САУ Panzerhaubitze 2000. Відповідну пропозицію ми вже отримали від німецької промисловості.
Окрему увагу планую присвятити налагодженню стратегічної співпраці для розбудови вітчизняних ВМС, адже в Німеччині виробляють одні з найкращих у світі фрегатів, корветів, підводних човнів.
— Нині досить активно підтримує нас і критикує уряд блок ХДС/ХСС, який за 16 років у владі зробив чимало, щоб путін став тим, ким він є зараз. Із чим пов’язана така зміна позиції?
— Я дуже позитивно здивований таким розворотом на 180 градусів блоку ХДС/ХСС, який протягом останніх десятиліть займав, на жаль, негативну позицію щодо надання Україні зброї. Передусім, як на мене, це пов’язано з постаттю нового лідера християнських демократів Фрідріха Мерца, який, на відміну від Ангели Меркель, веде дуже проактивний курс і щодо військової допомоги Києву, і щодо підтримки майбутнього членства в ЄС. Я радий, що мені з перших днів вдалося встановити з паном Мерцом дуже тісний довірливий контакт.
Значною мірою саме завдяки скоординованим з українською стороною крокам опозиційної фракції ХДС/ХСС вдалося домогтися історичного рішення Бундестагу від 28 квітня цього року про постачання Києву важкого озброєння.
Зрозуміло, що ця політична сила керується передусім власними партійними інтересами, намагаючись розколоти так звану світлофорну коаліцію, адже і зелені, і ліберали готові йти набагато далі задля військової допомоги Києву. Але саме такий курс найбільше підтримують виборці: нині саме ХДС/ХСС має найвищий рейтинг підтримки (28%), далі йдуть зелені (23%) і лише на третьому місці — найбільша урядова партія СДПН (19%).
— Ви привернули увагу до того, що, згідно з відкритими даними, після початку війни та впровадження санкцій торгівля між ФРН і рф не лише не скоротилась, а й збільшилася. Цю інформацію якось коментують офіційні чиновники?
— Справді, те, що протягом перших чотирьох місяців 2022 року, а отже і під час двох місяців агресії російський імпорт до ФРН зріс майже на 60%, або на приблизно 6 мільярдів євро (з 9,9 до 15,8 мільярда євро), попри запроваджені санкції ЄС, став для багатьох холодним душем. І хоч німецький експорт до рф паралельно впав на 26,6%, загалом мало місце збільшення товарообігу між Берліном і москвою на цілих 20% до 21,9 мільярда євро. Це було зумовлено не стільки зростанням цін на енергоносії, які були і залишаються основною статтею імпорту з росії, а саме збільшенням обсягів поставок.
На жаль, ця тема не знайшла особливого розголосу в самій Німеччині, адже уряду довелося б пояснювати цю ганебну статистику. Тож ми закликаємо німецькі компанії підтримати санкційну політику, виявивши моральну відповідальність, щоб зупинити будь-які бізнес-контакти з рф.
— Який вигляд має в умовах війни українсько-німецький товарообіг?
— На жаль, російська війна на винищення Української держави і нації призвела до різкого скорочення нашого товарообігу з Німеччиною. У період із січня по квітень цього року обсяги торгівлі скоротилися на 11,8% до 2,3 мільярда євро (тобто мінус 300 мільйонів). При цьому вітчизняний експорт зменшився лише на 5,4% до 957 мільйонів євро (мінус 50 мільйонів).
Це дуже болісно.
— Нещодавно ви закинули німецькій державі те, що до українських біженців (їх у ФРН, за офіційними даними, близько 865 тисяч) тут ставляться начебто не дуже добре. Це спричинило обурення багатьох німців. Що саме ви мали на увазі?
— Хотів би дещо уточнити. Я ніколи не стверджував, що до наших біженців у Німеччині нібито погано ставляться. Дослівно сказав про те, що німці повинні задуматися, чому багато українців не мають бажання залишатися в цій країні і повертаються додому. Це очевидно.
Безумовно, головна причина — покращення безпекової ситуації в Україні й бажання побачити рідних. Мають місце й інші чинники, зокрема надмірна забюрократизованість процесу оформлення відповідного статусу втікачів від війни, а також той факт, що нерідко українцям доводиться стикатися з німцями російського походження, які працюють у відповідних відомствах з питань іноземців чи агенціях із питань зайнятості.
На жаль, і досі багато хто в Німеччині прагне якнайшвидше помирити українців і росіян, що є абсолютним кошмаром для наших співвітчизників після пережитих травм. Зрештою, мою фразу було штучно вирвано з контексту, адже вона була сказана під час бурхливих дебатів на одному з телевізійних ток-шоу країни, коли опоненти постачання зброї в Україну використовували свій улюблений залізобетонний аргумент «але ж ми так допомагаємо вашим біженцям».
Попри ці обставини, я публічно висловив вдячність і федеральному уряду, і земельним урядам, і громадам за підтримку наших співвітчизників, а також попросив вибачення в тих десятків тисяч німецьких громадян-волонтерів, яких міг образити.
— У ЗМІ, на різних ТБ-шоу в Німеччині дедалі більше лунають фаталістичні прогнози. Це добра робота російських лобістів і агентів? Наскільки це може вплинути на настрої німецького суспільства, які до нас здебільшого позитивні?
— Слід визнати, що у медійному просторі Німеччини триває дуже активна інформаційна війна, щоб залякати німецьку громадськість найрізноманітнішими страшилками. Мовляв, подальша підтримка України призведе до того, що Берлін стане стороною збройного конфлікту, до нової ескалації з москвою, а то й до ядерної війни. Ці ризики не варто недооцінювати, адже можлива зміна настроїв може вплинути на курс федерального уряду. Саме тому я вдень і вночі намагаюся у численних ТБ-ефірах спростовувати всі ці байки.
— Журналісти звернули увагу, що в останньому ток-шоу Maybrit Illner посол України «лише трохи нагадував» того Андрія Мельника, якого німці знають останнім часом. Що сталося?
— Справді, німці звикли бачити дуже наступальну, часто жорстку і не дуже дипломатичну позицію посла України, який нон-стоп вимагає від Німеччини більшої підтримки насамперед у військовій галузі. Хочу запевнити: саме цей курс маю намір продовжувати й далі, доки Берлін не стане справді одним з найпотужніших наших союзників задля протидії російській агресії.
А якщо для цього є реальний привід, то я не економитиму слів подяки. Саме це мало місце під час згаданого вами ток-шоу, коли я чи не вперше публічно подякував канцлеру Шольцу за його успішний візит до Києва, обіцяну підтримку на шляху нашого членства в ЄС, а також за надання нам системи ППО IRIS-T.
— Пане Андрію, днями ви приймали в Берліні незвичайного гостя — м’ясника, який прислав вам свою ліверну ковбасу після вашого гучного та навіть скандального порівняння із цим продуктом канцлера ФРН. Розкажіть про це, будь ласка.
— Історія з ліверною ковбасою справді спричинила в Німеччині бурхливі емоції, подекуди вельми контроверсійні дискусії. І це природно. Мені особливо припала до душі реакція одного колоритного м’ясника з містечка Герксгайм у Пфальці, який дав інтерв’ю місцевій газеті Rheinpfalz, захищаючи честь ліверної. Його звати Вальтер Адам. Через соцмережі я встановив із ним особистий контакт, він передав для дегустації цілий пакет своєї делікатесної продукції, у відповідь я запросив його до нас у гості. Він це запрошення прийняв і минулого тижня відвідав нас у Берліні.
Усе це спричинило чималий медійний розголос, журналісти супроводжували Вальтера і Маріон, його дружину, буквально по п’ятах у цій незвичній подорожі. Унаслідок такої народної дипломатії тема ліверної ковбаси перетворилася з нібито каменя спотикання на справді об’єднавчий чинник між двома країнами.
Сам Вальтер неймовірно перейнявся агресивною війною росії й тепер став одним з найбільших друзів України, активно мобілізує громадськість свого регіону для більшої підтримки України. Одне слово, завдяки таким душевним міжлюдським контактам ця історія завершилася справжнім хепі ендом.
P.S. Коли готували це інтерв’ю, в одному з німецьких ЗМІ Андрій Мельник визнав: жалкує про те, що зробив таке порівняння канцлера та готовий особисто попросити вибачення в Шольца. Слід зауважити, що посол вжив німецьку ідіому: поводитися як «ліверна ковбаса» означає «вдавати із себе ображеного».
Ольга ТАНАСІЙЧУК,
Укрінформ,
Берлін
(Надруковано зі скороченням)