ЮВІЛЕЙ
Єдиний в Україні Одеський музей особистих колекцій відсвяткував своє 25-річчя
Чвертьвіковий ювілей Одеського музею особистих колекцій ім. Олександра Блещунова радше був схожий на великі посиденьки в одеському дворику, які нині можна надибати хіба в літературі та спогадах старших одеситів. Відсутність офіціозу та розлогих промов компенсували велика диня та пиріг для гостей — організатори хотіли відтворити атмосферу будинку, котрий ще задовго до того, як стати музеєм, уже відбувся як «культурне гніздо Одеси».
Люди, котрі називають себе учнями Олександра Блещунова, подбали навіть про гастрономічні атрибути — сир «рокфор» та найсмачніші середньоазіатські дині, які традиційно супроводжували зустрічі у помешканні родоначальника одеського альпінізму, затятого мандрівника та колекціонера, котрий наприкінці свого життя всі свої надбання передав рідному місту.
«Через цю невеличку квартиру пройшло кількасот тисяч людей, для котрих тут відкривалися таємниці багатьох речей», — згадує Валентин Симоненко, президент Федерації альпінізму та скелелазіння України.
Наприкінці 1980-х, коли вирішувалося, бути чи не бути квартирі Учителя музеєм, Валентин Костянтинович очолював одеський міськвиконком. Саме він взяв на себе відповідальність за «узаконення» одеського осередку культури. За що й отримав догану по партійній лінії — за розбазарювання житлового фонду. Адже задля створення музею довелося відселити дві сім’ї. Вдалу розв’язку цій історії забезпечило лише втручання визнаних авторитетів — академіків Сахарова, Ліхачова «і навіть Раїси Максимівни Горбачової».
Валентина Симоненка трішки розчарувало те, що на святі не був присутній жоден із перших осіб міста чи області. За спостереженнями Валентина Костянтиновича, ніхто з його наступників на посаді міського голови не давав музею Блещунова більшого, ніж просто існувати: «Вони не сміли закрити його, хоча спроби й робилися. І вже точно ніхто не дав йому поштовху для подальшого розвитку».
Музей особистих колекцій ім. Блещунова — далеко не найбільший і точно не найстарший з-поміж одеських музеїв. Однак на культурній карті міста він посідає свою неповторну нішу. Колеги щиро називають його найкреативнішим музеєм Одеси, а тутешніх фахівців — «екстремалами музейної справи». За час роботи музею тут провели понад 200 виставок, серед яких великі інтерактивні проекти «З історії людських слабкостей», «В світі Андерсена», «ГОГОЛЕУМЪ» тощо. У будинку Блещунова працює музейно-освітній центр «Співтворчість» для дітей та їхніх батьків. 2003 року музей одним із перших в Україні приєднався до загальноєвропейського проекту «Весна музеїв», а з 2005-го щорічно бере участь в акції «Ніч музеїв». Фахівці зазначають, що ентузіазм блещуновців поєднується з винятковим професіоналізмом. А це якраз і створює неповторну атмосферу притулку старожитностей.
Ще один учень Олександра Блещунова, президент благодійного фонду «Музеум» Віталій Томчик каже, що працюючи з інвесторами, неодмінно приводив їх до цього музею: «Ось тут в них і запалювалися очі. Звісно, не через те, що вони тут бачили якісь суперунікальні експонати — це не музей Гуггенхайма і не Ермітаж. Але вони були вражені тим, що в Україні та Одесі зокрема є люди, котрі можуть практично безцінні речі просто взяти і подарувати місту. Тоді вони розуміли, що це місто, якому можна давати гроші».
Музей тим часом і сам робить неабияку духовну інвестицію в майбутнє. У цьому легко переконатися, відвідавши в Одесі не надто пафосний будинок на Польській, 19.