ЗАЙНЯТІСТЬ
У Луганській області при ділі 57,8% працездатного населення. А що ж решта?
Мій чоловік залишився без роботи. Багато років у них із товаришем було маленьке підприємство. Розробляли, виготовляли й ремонтували різні електронні пристрої. Колись у молодості, в ті добрі часи, коли вони працювали в науково-дослідному виробничо-конструкторському інституті «Іскра», це була й робота, і захоплення. Тоді, в кінці минулого століття, коли вітчизняні обчислювальні машини були ще з монохромним дисплеєм, чи не кожен співробітник їхнього КБ зібрав сам собі персональний комп’ютер за схемою «Спектрум».
Кілька років тому чоловіків товариш поїхав за трудовою візою у США, в Силіконову долину, поповнивши тамтешню діаспору колишніх луганських «спектрумосів». А в Україні було прийнято новий Податковий кодекс. І чоловікове приватне підприємництво, яке правильніше було б назвати своєрідною формою самозайнятості, втратило економічний сенс. Настали часи для нашої сім’ї осмислити приказку «робота — не вовк…». Ми почали полювання на роботу.
Що робити «недобишним»?
Я вирішила дізнатися про ситуацію з працевлаштуванням в обласному комітеті захисту конституційних прав та свобод громадян. Адже право на працю — одне з основних.
— Я й сама кілька років стояла на обліку в центрі зайнятості, — зустріла мене сумною розповіддю координатор комітету в Новопскові Тамара Шептуха. — У нас в районному центрі таких, як я, відсотків сімдесят. Підприємства закриваються, працювати ніде. Людей, особливо передпенсійного віку, звільняють із порушеннями трудових договорів. Безжалісно. Бідові, ті, що готові боротися за свої права, приходять до нас у комітет. А що робити недобишним, які не можуть за себе постояти?
На думку Тамари Шептухи, найважча ситуація з безробіттям саме в сільських районах.
— У нас люди виживають здебільшого за рахунок того, що їздять у Росію — «на яблука». Добре, що кордон поруч. Але тут «кидають» на гроші безбожно. Люди їдуть на збирання яблук, помідорів, в будівельні бригади на свій страх і ризик. Мій чоловік кілька разів їздив у складі будівельної бригади. Обіцяли за місяць заробіток десять тисяч «російськими». Чорна важка робота весь світловий день. Жили у вагончику. Ані помитися, ані відпочити. Та все це ще нічого. Хоч уже не раз бувало: відпрацює така бригада, починає вимагати розрахунок. А їм кажуть: «Їдьте звідси, поки живі». Адже всі домовленості — під чесне слово. А якщо слово це — не чесне?
Гідна робота визначає соціальний статус людини. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Обіцяйте дівчині не шубу, а роботу
Густонаселений Донбас дедалі більше нагадує велику площу, де зібралися люди, готові «наймитувати». Цією обставиною не можуть не скористатися шахраї. До числа успішних способів знайомства впевнено ввійшла обіцянка влаштувати на «хорошу» роботу.
— Наші співробітники затримали правопорушників, які вербували молодих привабливих жінок. Говорили, що вони живуть у Москві, у них там власний бізнес, продаж кондиціонерів, вентиляторів або служба таксі, — розповідає начальник прес-служби обласного управління СБУ Юлія Єременко. — Нібито вони підшукують секретаря або диспетчера. Обіцяли високу зарплату, повний соціальний пакет, у майбутньому — прописку і можливість перевезти туди сім’ю. І тільки прибувши на місце, дівчата розуміли, що ошукані й потрапили в бордель.
Лише цього року попалися (проходять у кримінальній справі) 9 потерпілих. До злочинної групи входило четверо жителів регіону. Це колишні бандити, члени одного угруповання. Работоргівлею займаються приблизно з 2005 року. У Москві двом дівчатам вдалося від них утекти і звернутися в посольство. Так наші оперативники вийшли на псев?дороботодавців. Коли сутенерів затримували, вони саме займалися активним пошуком нових дівчат. Зараз проти них слідчий відділ УСБУ в Луганській області порушив кримінальну справу за ч. 3 ст. 149 КК.
Хочеш працювати — збирай гроші
У центр зайнятості ми з чоловіком вирушили разом. Доки він спілкувався зі спеціалістами установи, я просто марнувала час у вестибюлі. Поруч сиділа дама бальзаківського віку. Розговорилися.
— Спочатку вчили сина на контракті. Кожну копійку рахували, — згадувала пані. — Потім з’ясувалося, що влаштуватися на роботу юристом — все одно, що зірку з неба дістати. Майже рік стояв на обліку в центрі. А днями нарешті зателефонував приятель. Сказав: є місце, і назвав суму, скільки треба принести. І терміново. То ми і по родичах збирали, і в сусідів позичали. Рублі, долари, євро. Купюри сотенні й навіть двадцятки. Поміняти на пристойні гроші не встигала — повезла, які були. Перепрошую, а він тільки рукою махає — аби сума відповідала.
— Хабар дали? — нерозумно перепитала я. І так насторожила відверту співрозмовницю. Вона замовкла.
Але розмова про явище продовжилася у Луганському міському управлінні міліції.
— Чотири хабарі, пов’язаних з питаннями працевлаштування, в цьому році виявили співробітники нашого управління, — розповів заступник начальника відділу боротьби з економічними злочинами Роман Пеліпей. — Три факти — люди намагалися влаштуватися на роботу в заклади охорони здоров’я. Один — на дочірнє підприємство, яке з’явилося на базі заводу. У цьому випадку йшлося навіть не про керівну посаду. Зарплатня на заводі — понад 2,5 тисячі гривень. У системі охорони здоров’я — приблизно тисяча доларів. В інженерного працівника складна історія — його спочатку звільнили, потім дали зрозуміти, що можуть узяти на колишнє місце. Вірогідно, що штучно створили ситуацію, аби людина заплатила. Слідство з’ясує.
Відродимо завод — відродимо місто?
Моєму чоловікові не змогли допомогти в центрі зайнятості: фізики-електронники з навичками написання програм мовами програмування Си та Асемблер для мікроконтролерів Atmel місту не потрібні. За статистикою, на Луганщині на одну вакансію інженера — семеро претендентів. Навантаження на одне вакантне робоче місце економіста — 14 осіб, бухгалтера — 12, юриста — 9, вчителя — 24. Чи не означає це, що вища освіта... заважає під час реального працевлаштування?
— Не заважає, але, скажімо так, не сприяє успішному влаштуванню на роботу, — коментує директор обласного центру зайнятості Сергій Болотський. — Якщо людина має робітничу професію, вона навіть не приходить до нас, частіше влаштовується самостійно. Вакансій фрезерувальників, слюсарів, газозварників багато. Зарплата від 3 до 5 тисяч гривень.
Роботодавець прагне отримати хорошого фахівця, який готовий і може виконувати багато функцій, але за маленьку зарплату. А люди, котрі приходять до нас, мають інколи навіть по дві вищі освіти і хочуть працювати лише за фахом та отримувати гідну винагороду. Поки що поєднати це важко. Річ у тому, що ми працюємо тільки з тією базою, яку нам надають роботодавці. А вони нам віддають тільки ті вакансії, які не можуть «закрити» самостійно. Якщо відкривається класна посада — роботодавець не віддає її в центр зайнятості. Шукає сам, через знайомих.
У результаті наша служба сьогодні виконує швидше функції соціального забезпечення тих, кому складно знайти роботу з багатьох причин.
— Ми працюємо за європейськими стандартами й принципами. Тут швидше завдання світоглядного рівня — зламати стереотипи як у безробітних, так і в роботодавців. З одного боку, людина повинна розуміти, що треба розвиватися, вчитися, освоювати нові навички постійно і бути готовою зарекомендувати в різних ситуаціях свою відповідність вимогам роботодавця. З іншого — треба знайти для останніх мотивацію платити людям хороші зарплати. Нині це проблема.
...Нещодавно мій чоловік зустрів колишнього колегу з команди науково-дослідного інституту «Іскра». Фірмі, де той сьогодні працює, потрібні фахівці. У нашої сім’ї з’явилася надія.
КОМПЕТЕНТНО
На нове місце — за хабар?
Володимир МАКАРОВ,
доцент кафедри психології Луганського
національного університету
імені Т. Шевченка:
— Робота — це одна з головних психологічних потреб людини, запорука стійкості психіки. Якщо чоловік має гідну роботу, в тому сенсі, що вона йому цікава і він хоч небагато, але заробляє, то навіть набуває сексуальної привабливості. Жінки позитивно реагують саме на таких чоловіків — упевнених у власних силах.
Тому люди прагнуть влаштуватися на роботу будь-яким шляхом, зокрема за хабар. Річ у тому, що стосовно нашої країни здійснилося страшне китайське прокляття: аби ти жив в епоху змін. Наше суспільство нестабільне. У нас не склалися нормальні культурні й етичні стереотипи, як на заході. І коли кажуть, що у нас період дикого капіталізму, так воно і є. А спроба «влаштуватися за знайомством» — це продовження теми нестабільності як соціального чинника. У західних країнах влада відчуває, що відповідальна перед громадою. Є контроль. І чиновникові, виявляється, простіше не ризикувати хабарами.
Знаю, що наші співвітчизники виїжджали в США і намагалися давати хабарі під час отримання посвідки на проживання. Але там такої поведінки просто не розуміють.
ПРОПОЗИЦІЯ
Потрібно ввести пеню
Сергій МЕЛЬНИК,
директор державного НДІ
соціально-трудових відносин:
— Станом на 01.10.2011 р. чисельність зареєстрованих безробітних в області становила 17,6 тис. осіб. Середній показник по області навантаження незайнятого населення становить 4 особи на 1 вільне робоче місце (вакансію), при цьому катастрофічна ситуація у Троїцькому районі — 282 людини на 1 вакансію.
Серед основних проблем на ринку праці — борги із заробітної платні. Станом на 25 листопада цього року, за даними облдержадміністрації, загальна сума боргів із заробітної плати в області становить 94,9 млн грн. Це приклад соціальної безвідповідальності роботодавців. Маю зазначити, що Луганська область третя серед усіх регіонів України за найвищим розміром заборгованості із виплати заробітної плати. Її випереджають лише Донецька та Харківська області. І найбільшу заборгованість із заробітної плати, за даними моніторингу, мають економічно активні підприємства.
Як відомо, нині посилено адміністративну та кримінальну відповідальність роботодавців за порушення встановлених термінів виплат. Але крім цього, пропоную ввести пеню за заборговану зарплату за прогресивною шкалою. Наприклад, 1, 2, 4, 8% місячного окладу за перший—четвертий дні прострочення, щоб невиплата заробітної плати стала для роботодавця економічно не вигідною.