ПОДІЯ
Вже друга з 13-ти викрадених у Львові й вивезених
за кордон ікон
через 27 років знову в музеї
Про повернення ікони після третього клопотання перед Російською Федерацією позавчора оприлюднив у Києві за присутності представників багатьох ЗМІ голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Юрій Савчук. І всі почули обнадійливу відповідь його російського колеги, керівника Генеральної служби Росохоронкультури Віктора Петракова: «Нам відомо про цю ікону, яка перебуває в дуже відомій колекції віднедавна покійного пана Єлізавєтіна, і ми докладемо всіх зусиль, щоб вона дісталася законному власнику». Ці слова пролунали в день святих Первоверховних апостолів Петра і Павла в Національному музеї історії України перед іконою «Покрова Богородиці», написаною в 1560-ті роки майстром Галицької школи Дмитрієм.
Зустріти її до столиці приїхав Ігор Кожан, генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, з фондосховища якого й викрадено цей сакральний експонат і ще 21 ікону ХV-ХVІІІ століть у 1984-му. Того ж року львівські правоохоронці затримали грабіжників, а наступного — повернули закладу 9 втрачених раритетів. Розшукувати 13 інших, вивезених за кордон, допомагає вітчизняний Каталог культурних цінностей, викрадених з музеїв та культових споруд України (1984-1998), виданий 1999 року. І є результати. 2003 року, за сприяння Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, уряд ФРН передав до колекції музею першу зарубіжну знахідку — ікону ХVІ століття «В’їзд Христа в Єрусалим».
Другу, ікону «Покрова Богородиці», вартість якої станом на 30 червня становить $350 тис., привіз до Києва російський колекціонер і меценат Ігор Возяков і 12 липня підписав документи про її дарування тому, кому вона й належала: Національному музею у Львові імені Андрія Шептицького. Пан Ігор, засновник приватного музею в Москві «Дім Ікони», у зібранні якого майже 2, 5 тисячі пам’яток, від фаюмського портрета до сучасних іконописних майстерень, придбав її в одній із європейських держав 25 травня нинішнього року. І коли після кількох мистецтвознавчих експертиз підтвердилися витоки «Покрови Богородиці», вирішив, що місце цього сакрального мистецького шедевру — саме в його музейній домівці.
Гідним високої поваги назвали шляхетний вчинок громадянина Росії Ігоря Возякова всі, хто був на церемонії передачі його коштовного дарунку Україні. Зокрема й Надзвичайний та Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччини в Україні Ганс-Юрген Гаймзьот: його країні ми завдячуємо поверненням монет Босфорського царства та картини Караваджо. Міністр культури й туризму України Михайло Кулиняк при цьому зауважив: «У сучасному світі шедеври людського генія зберігаються в музеях одних країн, демонструються в інших. Проте одночасно продовжується і масове пограбування творів мистецтва та їхнє нелегальне вивезення з метою продажу. І від крадіжок не застрахований жодний музей у світі».
Голова комітету з питань культури та духовності Верховної Ради, народний депутат України Володимир Яворівський наголосив: «Кілька століть підряд з України вивозили важливі речі, які є нашою історичною пам’яттю і національною гідністю. А пан Ігор продемонстрував зовсім іншу Росію, ту, яку ми любимо і поважаємо. Велике свято, що почався процес повернення в Україну її цінностей. Це зближує наші народи».
«Наше завдання — продовжити цей процес, бо, як справедливо сказав Володимир Яворівський, багато чого було переміщено. І якщо є якісь проблеми, то звичайно їх треба розв’язувати. Найцінніший подарунок той, який дуже шкода віддавати. Але це очищає душі», — продовжив думку українського парламентарія Радник-Посланник Посольства Російської Федерації в Україні Андрій Воробйов.
Як розповів «Урядовому кур’єру» російський колекціонер і меценат Ігор Возяков, родинних ікон-реліквій від бабусь-дідусів у нього немає: «У нас родичі обох ліній, і батьківської, і материнської, під час війни були розкидані по всій країні в евакуації, тож нічого не лишилося». А він сам вдома намолює ікони на духовний родинний спадок для доньки Софії та сина Василя.