ПРОСТІ ІСТИНИ
Сім років тому молоді люди вирішили, що їм не потрібен упаспорті штамп про шлюб
Денис та Вікторія познайомилися у спортзалі. Вона прийшла на фітнес, він — покачати м’язи на штангах. Кохання з першого погляду, з першого місяця знайомства — спільне життя. Через два роки на світ з’явився синок — особлива радість для дідуся.
Багато років тому 6-річний Денис наполіг на тому, що він хоче залишитися з батьком, коли мати від них пішла. Батько — гірник, постраждав від обвалу в шахті і з часом травма прикувала його до інвалідного візка. І хоча чоловік навчився самостійно доглядати за собою, дружина пішла до іншого. А син не зрадив.
Ось у таку сім’ю прийшла волелюбна Вікторія. І, мабуть, пов’язувала з цими гордими чоловіками своє майбутнє. Про весілля мріяла. Денис міняв роботи, шукав більшого заробітку, аби був добробут, щоб зіграти весілля «як у людей» — з лімузином, музикантами, королівською сукнею для нареченої. Але працював у сім’ї лише він. Мабуть, далася взнаки традиційна упередженість жителів гірницьких селищ і міст: чоловік заробляє, дружина «веде» дім.
Коли синочкові пішов третій рік, Вікторія заявила своєму цивільному чоловікові, що рідний батько, який перебуває на заробітках в Італії, не перший рік кличе її подивитися Європу. «Дивилася» вона на європейський світ десь півроку. Денис працював і дбав про сина. Допомагала й теща. Вікторія повернулася красунею, в обновках, з подарунками. На той час Денис уже став провідним менеджером у фірмі. Тож весільне замовлення було солідним, наречений не забув навіть про повітряні кульки.
Але напередодні реєстрації виникла дріб’язкова сварка. І зопалу молоді люди скасували рішення про весілля. Повітряні кульки так і не злетіли в небо...
Вдруге Вікторія поїхала до Італії вже на 8 місяців, втретє — на рік. Не приховувала від чоловіка, що на заробітки. Він намагався сперечатися, адже у рідному Красному Лучі створив їй забезпечене (за українськими мірками) життя, не вимагаючи працювати. Вона сказала, що хоче заощадити грошей для матері, яка після перенесеної хвороби жила тільки на пенсію.
Перших друзів у дитсадку, перше свято і перше завдання виховательок батько й син виконували, відзначали, знаходили разом. Разом раділи і сумували, їздили в Луганськ на прогулянку та в ліс по гриби.
Так і жили, невінчаний чоловік дбав про маленького сина. Невінчана дружина заробляла собі капітал у Європі. Він уже не запитував, навіщо їй гроші. Вона вже не цікавилася його виробничими справами. Говорили тільки про сина.
Цього року Вікторія повернулася в Красний Луч із хорошими новинами: їй вдалося вмовити своїх батьків помиритися, тож мала клопотатися про візу в Італію для мами. Денис возив дружину до Києва, в посольство. У квітні дружина сказала, що хоче поїхати до родичів у Дніпропетровськ. Уранці йому потрібно було на роботу, тож домовився із знайомим таксистом, що він допоможе дружині дістатися до поїзда і занести речі у вагон.
А після повернення з Ужгорода таксист прийшов до товариша «з повинною». І розповів, що довіз сім’ю до самого митного пункту пропуску на західному кордоні України. І жінки з хлопчиком благополучно поїхали до Італії за туристичною путівкою. Через кілька днів зателефонувала і Вікторія. Заявила різко і безапеляційно: «Ми разом більше ніколи не будемо. У мене інше життя. Син буде зі мною».
Він кинувся до правоохоронних органів із проханням повернути сина, якого без його дозволу вивезли за кордон, повернути дружину, яка пробралася до Італії за туристичною візою і не збирається повертатися в Україну, повернути... любов. Хоча чи під силу вартовим порядку вирішити питання, які у віданні вищих сил? Ось така історія, а право сформулювати моральні оцінки дійовим особам хочеться передати читачам.
Розповідь базується на реальних фактах.
ДОВІДКА «УК»
Витяг з Порядку перетинання державного кордону неповнолітніми громадянами України:
«Порядок базується на положеннях Цивільного кодексу України та Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724). У цих документах йдеться про те, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі».