Дзержинський міський суд на Донеччині виніс обвинувальний вирок трьом бойовикам із проросійських незаконних збройних формувань «ДНР», які влітку 2014 року жорстоко вбили 16-річного жителя Краматорська Степана Чубенка. Досудове розслідування під процесуальним керівництвом Краматорської місцевої прокуратури встановило, що юнака, який їхав додому через Донецьк, спершу незаконно позбавили волі, а 28 липня у селищі Горбачево-Михайлівка Пролетарського району Донецька В. Погодін, Ю. Москальов та М. Сухомлинов розстріляли його з пістолета кількома пострілами в голову біля траншеї. Усіх трьох карателів заочно засуджено до довічного ув’язнення.

Тривалий час доля замордованого хлопця була невідомою, і тільки завдяки наполегливості його мами Сталіни й свідченням місцевих жителів з’ясували обставини й виконавців звірячої розправи бойовиків над беззбройним неповнолітнім. Тіло загиблого вдалося вивезти з тимчасово окупованої території. У межах розслідування кримінального провадження за ст. 115 КК України (умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб) було проведено судові експертизи й зібрано вичерпні докази провини «захисників Донбасу» у цинічному вбивстві. Судові слухання тривали понад два роки, і нарешті суд, повністю підтримавши позицію прокуратури, виніс закономірний вирок про довічне ув’язнення вбивць. Проте зроблено тільки перший крок до справедливого покарання, адже трійця заочно засуджених катів нині перебуває за межами України, і тепер потрібно домагатися їхньої екстрадиції.

«Після винесення судового вироку слід запустити механізм екстрадиції, і вона можлива: головне — бажання, — переконана мама Степана. — Тепер уся увага прикута до цього суду, і багато хто зловтішається, що винним вдалося уникнути покарання, Україна не захистила свого громадянина. Якщо за вбивство беззбройного хлопчака дорослими озброєними чоловіками буде довічне ув’язнення, це стане для багатьох уроком».

Саме цього — справедливого покарання за сваволю проросійських бойовиків на тимчасово окупованій території Донбасу — найдужче бояться не тільки примітивні виконавці численних злочинів, а й ініціатори, організатори і спонсори гібридної війни, які пролили ріки крові задля примарної «Новоросії», а тепер про той проект Кремля вже й самі почали забувати.

Наша газета свого часу писала про цинічні перипетії у «ДНР», Криму й Росії довкола трьох згаданих убивць неповнолітнього («Своїх неонацистів не здають», 5 серпня 2017 року). І вже ні для кого не секрет, що лідер бандформування В. Погодін («Керч») та його спільники фігурують у карній справі, порушеній проти них навіть у «ДНР», де крім убивства Степана, зафіксовано й інші їхні «подвиги»: вбивства, зґвалтування, пограбування. Та потім усім підозрюваним дали змогу безперешкодно виїхати за межі «республіки» якнайдалі від покарання.

Сліди Ю. Москальова знайдено аж у Чебоксарах РФ, а В. Погодін виїхав до Криму, де після відповідного запиту через Інтерпол навіть опинився у СІЗО, але невдовзі вийшов на волю після організованої в Росії акції на захист «борця з фашизмом», до якої приєдналися у Держдумі РФ.

Вдумайтеся! У сусідній країні на найвищому рівні кинулися захищати «героя Новоросії», який разом зі спільниками кілька днів катував, а потім розстріляв абсолютно ні в чому не винного неповнолітнього школяра тільки за те, що той мав при собі стрічку кольорів державного прапора України. Логіка наших підступних сусідів зрозуміла. Адже якщо згадану трійцю вбивць віддадуть українському правосуддю і кинуть туди, де їм місце, всі інші поки що непідсудні «герої», як таргани, почнуть розбігатися якнайдалі з ОРДЛО. Бо досі їм платили за позбавлення життя українців тільки тому, що вони українці, і гарантували, що за скоєні злочини вбивці не нестимуть жодної відповідальності.

11 листопада Степанові Чубенку виповнилося б 20 років. Цього дня у Краматорську в перерві футбольного матчу за участю місцевого «Авангарду», ворота якого колись захищав Степан, голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський привселюдно вручив Сталіні Чубенко орден «За мужність» ІІІ ступеня, указ про нагородження яким хлопця (посмертно) підписав глава держави. А ще раніше мужнього школяра вшанували званням Народний Герой України.

Також є намір назвати його іменем тутешній стадіон «Авангард» і проводити щорічний футбольний іменний турнір. Та погодьтеся, найкращим ушануванням Степана Чубенка стало б справедливе покарання трьох уже заочно засуджених «героїв», а також усіх інших проросійських карателів, причетних до загибелі й поранень тисяч жителів Донбасу.