Війна — час звукових галюцинацій. У гуркоті сміттєзбиральної машини натреноване вухо шукає гул літака, що підлітає. Тачка двірнички гуркоче цілком «по-Калашникову».
Лежиш серед ночі з широко розплющеними очима. Вчора друзі вітали по-новому: щоб ти бачила зброю і чула постріли тільки по телебаченню. У соціальній мережі Фейсбук колега із сусідньої області написала, що навчилася нарешті відрізняти БТР від БРДМ. Мені всезнаючий Інтернет підказав, що бойова розвідувальна машина є меншою. Їй це вже показала «вулиця».
Увечері біля під’їзду на лавочці бабусі сперечаються про пенсії і чи треба сплачувати комуналку за новими тарифами або можна послухатися нового «начальства з республіки»?
Це наші милі старенькі, з якими я поспішаю привітатися першою (адже так нас вчили батьки!), на початку травня причепурились і сходили «на референдум».
Тепер кожного дня близько четвертої години біля нашої багатоповерхівки можна побачити таксі. О п’ятій — київський поїзд. Кожного дня хтось їде. Молоді «голосують» валізами проти кримінального свавілля, що переходить у війну. Проти сирени, яка лякає малюків. Проти паніки, коли з полиць сусіднього магазину змели навіть черствий, позавчорашній хліб. Проти блокпостів, де люди з пропитими обличчями обшукують багажник і «бардачок» автомобіля і добре, якщо не конфіскують транспортний засіб «на потреби республіки». Проти вбивства співробітниці обласного Пенсійного фонду у червоній кофтинці. Вона просто проходила повз будівлю, розмовляючи по мобілці, і в неї влучив божевільний снайпер. І розмова з донькою стала для неї останньою.
Очей не склепити. Відпочинку немає. Розпаленій уяві підкидає картинки телевізор.
Але на світанку птахи все ж відволікають своїм перекликанням. Світло ранку дозволяє роздивитися силует двірнички та її тачку. Нарешті під вікнами проходить молочник. І заливисто бринить його дзвіночок. Бо приїхала машина з сиром, сметаною і молоком з найближчого фермерського господарства. Війна відступає. Вона ще не на ганку мого дому. І ще можна зробити крок назад, аби всі мої близькі та друзі залишилися, як є — просто живими.