Одного дня випадок і насичене культурне життя столиці звели мене з визначними театральними постатями. Драматург Наталя Ворожбит проводила майстер-клас у Будинку кіно в межах програми 13-го DocudaysUA. Уперше на Міжнародному кінофестивалі було показано її документальну виставу з реалій життя сучасної Донеччини.
«Театр не можна нічим замінити, — розмірковує пані Наталя. — 2016 року відкрилося п’ять нових театральних майданчиків, там ідуть документальні вистави, які виводять глядача із зони комфорту». Критерій театру в неї один: чи відбувається диво мистецтва. Практика Ворожбит цілком у руслі нонконформістського світового театру, та поки що її роботи не потрапили у шорт-листи «Київської пекторалі-2015», якими нагороджували 28 березня. Подія відбувалася в Муніципальному театрі опери і балету для дітей і юнацтва.
Переможців у 14 номінаціях визначають 20 фахівців у три етапи. Вони передивилися 88 прем’єр у 31 професійному театрі. Я запитав члена експертної ради Валентину Грицук, якими критеріями вона оперує як експерт і які вбачає проблеми премії. «По-перше, професіоналізм. Опитую інших фахівців, які в курсі театральних подій. Вважаю, що у відзначенні мають бути обмеження, не треба давати «Пектораль» по кілька разів одним і тим самим людям, хіба що в іншій номінації».
Часові виміри, що звучали на «Пекторалі», наводили на роздуми не тільки фізичного, а й історичного змісту часу. «За вагомий внесок в театральну культуру» було відзначено режисера і педагога Дмитра Чайковського. Попри свої 103 роки, він піднявся на сцену, щоб виголосити промову.
«Подією року» став проект на соціально значущу тему «Оскар і Рожева пані» з Ірмою Вітовською, яка напередодні отримала звання «Заслужена артистка України». Вона похвалилася, що за 12 вистав зібрали понад 600 тисяч гривень на допомогу хворим дітям. Цей вечір був її. Актриса перемогла в номінації «За кращу жіночу роль» у виставі «Сталкери». Спецпремією за людяність театральної спільноти відзначили Театр юного глядача, який організував допомогу театральних діячів України актору Тарасові Мельничуку, який грав Тараса Шевченка. Актор зазначив у міні-інтерв’ю «УК», що найскладніші часи позаду і він на початку квітня вийде на сцену театру на Липках.
«За кращу драматичну виставу» «Оскар» Е-Е. Шмітта «Пектораль» отримав режисер Михайло Урицький з Муніципального академічного театру ляльок. Театр став тріумфатором цьогорічної «Пекторалі». Режисер чотири рази піднімався на сцену. Врешті-решт він просто запросив усіх на вистави, адже театр змалечку готує глядачів для всіх театрів. Урицькому віддали «Пектораль» за кращу виставу для дітей «Чому довгий ніс у слона» за Р. Кіплінгом, яка перемогла і в номінації «За кращу сценографію» — сценограф Микола Данько.
Тріумфували і творці вистави «Пой, Лола, пой» за мотивами Г. Манна Академічного театру драми і комедії на Лівому березі. Режисер Дмитро Богомазов — «За кращу музичну виставу», Олексій Скляренко — «За краще пластичне вирішення вистави». Його промова стала найкоротшою: кілька могутніх і потужних па. Олександр Ганноченко отримав приз «За кращу чоловічу роль». Він зазначив, що в його успіху три складові: учитель, режисер і дружина.
Франківці хоч і були в кількох номінаціях, але отримали лише одну — «За кращу жіночу роль другого плану». Олена Хохлаткіна (вистава «Ліс») зі сцени сказала: «Я віддала б усі свої нагороди, щоб не було війни, щоб жити і працювати у своєму донецькому театрі».
«За кращу камерну виставу» — «Сталкери» — відзначили режисера Станіслава Жиркова. Він закликав театри відкрити сцени для позаштатних режисерів, як це робить Андрій Білоус у Молодому, де працює Дмитро Суржиков, який зіграв кращу чоловічу роль другого плану у виставі «Однорукий».
Кращу музичну концепцію вистави представив Тимур Полянський у роботі «Він та вона» за А. Чеховим у Театрі на Подолі. «За кращий акторський дебют» відзначено Дмитра Олійника з театру «Золоті ворота» за роль у виставі «Мітіне кохання: щоденник» за І. Буніним. Мій сусід у залі запитав: «А з якої родини цей юнак»? При нагоді я переадресував його акторові. Виявилося, що його батьки живуть в селі Рашків Чернівецької області. Тепер у селі є приклад, як підкорювати столицю.
«За кращий режисерський дебют» нагородили Сергія Кона за виставу «Лялька. Нова історія Коппелії» в Муніципальному театрі опери і балету для дітей і юнацтва.
Зал вшанував Леся Танюка і Анатолія Авдієвського, які недавно відійшли у вічність.
Гаслом відзначених «Пектораллю» було: «Ми всі унікальні по обидва боки рампи».
Нагородження супроводжувалося концертом, у якому були танці в постановці лауреата Шевченківської премії Раду Поклітару. В ломаній пластиці домінувало тіло на межі фізичних можливостей: потужні стрибки, вигадливі трюки, акробатизм і конфліктність. Може, тому обличчя танцівників були без емоцій?
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+