Книжка «Особливі історії особливих» — це видання про дітей з особливими освітніми потребами — учнів Спеціальної школи «Шанс» у місті Дніпрі. На її сторінках вони розказують про себе та сім’ю, друзів, навчання і дозвілля у школі, захоплення і таланти, діляться своїми маленькими і значними перемогами. 

Щасливий збіг

Чернівецьке видавництво «Букрек» здійснило благородну справу, бо привернуло увагу широкої громадськості до маленьких українців з особливими потребами, педагогів, які з ними працюють, батьків, що піклуються про повноцінне життя своїх дітей. Здійснити це допоміг щасливий випадок, а фінансову підтримку надав Український культурний фонд, з яким видавництво співпрацює у важливих соціальних проєктах. 

Працюючи над посібниками для інклюзивного навчання для дітей з інвалідністю, керівник видавництва Дарина Максимець звернула увагу на ілюстрації до одного з підручників. Виявилося, що їх талановито і з особливою душевністю намалювали самі діти. А чому б їм не дати змоги розповісти про себе, свої роздуми над життям? Адже ми так мало знаємо про них, хоч вони живуть поряд, а бува, й відгороджуємося від них і відгороджуємо своїх дітей, обкрадаючись взаємно. Так міркувала пані Дарина, і згодом усе це оформилося в цілком конкретну паперову книжку з відео та QR-кодами, які тут розміщені й додають інформації.

   Здійснити цей соціальний проєкт допомогли педагоги, батьки і самі діти, які навчалися і навчаються у Спеціальній школі «Шанс» Дніпропетровської обласної ради.  Його понад 25 років очолювала світлої пам’яті педагог Кароліна Рейда. Вона зуміла згуртувати чудовий колектив з досвідчених та молодих педагогів,  створити дім для розвитку і навчання дітей з особливими потребами. Захопливо бачити, стверджують учителі, як тут день у день діти здобувають знання на шляху в дорослий світ, розвивають свої здібності.

Для колективу цього закладу завжди було важливим змінити ставлення суспільства до їхніх вихованців, щоб навколишні нормально і з розумінням сприймали особливих дітей, зважали на їхні потреби, зокрема не жаліли їх, бачили в них людей. Саме тому з великою зацікавленістю відгукнулися на пропозицію здійснити цей соціальний проєкт, бо відкритість та інформованість допомагають долати стереотипи у ставленні до людей з особливими потребами і збільшують взаєморозуміння у суспільстві. 

«Я люблю мріяти!»

Більшість історій виданої книжки діти написали самі. Декому допомагали батьки чи вчителі, які теж стали героями проєкту. Вони об’єктивно розповідають про досвід роботи з учнями з особливими освітніми потребами, про їхні сильні сторони та шкільні досягнення. 

«Звати мене Сашко. Я учень 7-А класу. Олександр Горобець. Граю у футбол так собі, бо цілюсь у ворота, а м’яч летить другові у вухо. Здається, зараз заб’ю гол, а м’яч влучив у штангу. Однак учитель фізкультури стверджує, що я добрий гравець, а тому взяв мене у шкільну команду», — розказує про своє найбільше захоплення один з учасників. А ось у 12-річної Каміли інтереси зовсім інші — її цікавить космос. «Я люблю мріяти. Часто думаю про космос, зірки, звідки взялася наша планета Земля і ми на ній, і ніяк не дочекаюся, коли в нас почнуться уроки фізики», — каже дівчинка.

Кожна розповідь унікальна та насправді особлива. Її доповнено світлинами та відео: на них діти займаються буденними справами, беруть участь у музичних конкурсах, спортивних змаганнях, розказують про себе, граються. Вихованці школи «Шанс» вражають обдарованістю, душевністю, вмінням глибоко відчувати навколишній світ. 

«Інколи здається, — стверджує співкоординаторка та упорядниця цього проєкту педагог Крістіна Тороп, — що не ми їх виховуємо, а вони виховують нас». Вона заслужений працівник освіти України, кандидат психологічних наук, авторка підручників для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, нині очолює колектив Спеціальної школи «Шанс». Має майже 20 років досвіду.

Таким вихованцям потрібно більше часу для обробки інформації, набуття вмінь та навичок, соціальної адаптації. «Щоб цього досягти, — наголошує пані Крістіна, — прагнемо вчити на практиці, акцентуємо на навчанні через досвід. Учні з порушеннями інтелектуального розвитку завжди зазнаватимуть труднощів у навчанні там, де від них вимагають пасивної ролі й де методи спілкування переважно вербальні.  Їм легше вчитися в умовах, у яких завдання й ідеї виражаються в конкретних ситуаціях, що вони можуть співвідносити зі зрозумілою реальністю». 

Мета проєкту — показати, що люди з особливими освітніми потребами такі як усі, вони повноцінні члени суспільства. Паперове видання «Особливі історії особливих» буде передано в бібліотеки та громадські організації країни. Його електронну версію можна буде знайти на ресурсах проєкту, видавничого дому «Букрек», Спеціальної школи «Шанс» і в електронних книгозбірнях України.