За підсумками 2018 року в Україні вирощено 132,9 тисячі тонн ягід в усіх категоріях господарств. Найбільшу частку зібраних становлять суниця, якої вирощено 62,3 тисячі тонн, малина — 35,6 тисячі тонн і смородина — 29,6 тисячі тонн, зазначила в.о. міністра аграрної політики та продовольства України Ольга Трофімцева під час виступу на Міжнародному форумі S-Fruit Transformation.
Вона наголосила, що помітно зростає експорт українських свіжих та заморожених ягід: «За останні чотири роки експорт збільшився майже вп’ятеро, а саме з 4,5 до 23,5 тисячі тонн. Українські свіжі ягоди експортують у Білорусь, Польщу, Молдову, Велику Британію та Нідерланди, а найбільшими споживачами заморожених стали країни ЄС».
Доженемо Чилі?
Значний експортний потенціал має лохина. Нині головний її експортер — Чилі, в Україні вона поки що недостатньо поширена як комерційна культура. А ось у країнах ЄС за останні п’ять років обсяги споживання цієї ягоди зросли вдвічі, й експерти очікують на подальше зростання.
Це зауважила старший галузевий аналітик Rabobank Сінді ван Рейсвік під час згаданого ягідного форуму. На її думку, за правильно побудованої ринкової стратегії споживання лохини в ЄС найближчими роками може зрости до рівня США, тобто до 1,2 кг на душу населення порівняно з нинішніми 0,3 кг. Отут для нашого виробника чималий резерв зростання.
Дедалі більшого розвитку набуває органічне ягідництво. За підсумками 2018 року, валовий збір українських органічних ягід становив понад 3,3 тисячі тонн. Загальна площа земель, відведених під виробництво органічних ягід в Україні, сягнула 737,82 га. Нині понад 90 виробників органічних ягід, близько 20 експортерів органічних дикорослих ягід та 8 експортерів культивованих ягід вирощують малину і суницю, зауважила Ольга Трофімцева, повідомляє прес-служба Мінагрополітики.
На думку в.о. міністра, такому розвитку сприяла ефективна державна підтримка. Компенсацією вартості садивного матеріалу в 2018 році скористалися 167 суб’єктів господарювання, які заклали 3690 га плодово-ягідних культур, з них 902 га ягідників. Тобто 96% ягідних насаджень закладено завдяки державній підтримці. На нинішній 2019 рік цією бюджетною програмою для компенсації витрат суб’єктів господарювання у садівництві передбачено 400 мільйонів гривень.
Мінагрополітики і надалі реагуватиме на запити галузі у процесі формування програм державної підтримки, пообіцяла Ольга Трофімцева. У міністерстві працюють над питанням, як відшкодувати сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам, що займаються плодово-ягідною діяльністю, вартість придбаного ними холодильного обладнання закордонного виробництва. Задля вирішення цього питання найближчим часом буде внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів від 7 лютого 2018 року №106, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств.
Розрив ланцюга
Сінді ван Рейсвік звернула увагу на необхідність ефективної співпраці в межах ланцюга поставок. А тут є певні не надто приємні нюанси. До прикладу, такий перспективний напрям, як експорт яблук.
Як зауважують експерти аналітичного інтернет-порталу EastFruit, дедалі більше українських виробників яблук віддають перевагу прямим поставкам без залучення посередників-експортерів зокрема до країн Близького Сходу та Південно-Східної Азії. І недарма: за даними Української плодоовочевої асоціації, за цим напрямком експорту почастішали випадки несплати за відвантажену продукцію, чого раніше не траплялося.
Пояснити таку прикру новацію можна просто: стабільне зростання ринку плодово-овочевої продукції привабило не лише солідних гравців у галузі логістики, а й спритників, які не мають ані досвіду, ані реальних технічних можливостей виконувати взяті зобов’язання, ані елементарної порядності.
Скарги надходили не лише від українських садівників, а й від покупців з деяких країн Близького Сходу, зокрема ОАЕ. Вони нарікали, що не отримали обіцяних обсягів яблук, а те, що отримали, — не тієї якості, яку було обіцяно. Траплялося, що продукція псувалася через несправності холодильного обладнання перевізника або він не знав правил перевезення такого товару.
Зарадити ситуації допомогли міжнародні донорські організації, такі як FAO, EBRD, EU4Business, USAID тощо. Завдяки їхній підтримці українські виробники змогли взяти участь у провідних світових виставках і налагодити прямі контакти із закордонними імпортерами. Це змусило посередників зменшити плату за послуги, а частина непорядних компаній з ганьбою пішла з ринку.
Щоправда, деякі ще намагаються відбиватися — мовляв, в Україні нема яблук експортної якості, тому й не виконують експортні зобов’язання. Але це відверта брехня. Українська плодоовочева асоціація погоджується, що не всі яблука в Україні експортної якості, однак таких достатньо для успішних поставок.
Українські яблука, зауважують аналітики EastFruit, на ринку ОАЕ за смаковими якостями цінують дуже високо, нарівні з яблуками із Франції й Італії й набагато вище, ніж польські (наші споживачі мають добре пам’ятати, що смак польських яблук часто нагадував жовану траву). А додаткова ринкова перевага нашої продукції — приваблива ціна. Ці чинники зумовлюють високий попит арабів на українські яблука.
Загалом, вважає голова Української плодоовочевої асоціації Федір Рибалко, найкращим посередником могла б стати комерційна структура, створена самим садівниками на кооперативних засадах. Як у розвинених країнах, до речі. Але у нас це потребує змін до чинного законодавства — дозволу утворювати кооперативи не лише фізичним, а й юридичним особам.
Добрий знак те, що, попри негаразди, майже всі імпортери Близького Сходу виявили бажання і надалі купувати українські яблука. За прогнозами експертів, до кінця маркетингового року (до нового урожаю) Україна відправить в ОАЕ майже 4 тисячі тонн яблук, значні обсяги вирушать до Саудівської Аравії, Іраку, Лівії, інших арабських країн. І не лише арабам українські яблука до смаку: торік США закупили в Україні 9,2 тисячі тонн яблучного концентрату — майже вдесятеро більше, ніж рік раніше.
Тож із якістю в нас усе гаразд. А несумлінним експортерам варто нагадати відому приказку про танцюриста, якому щось заважає.