ДАТА
Нещодавно Національна академія медичних наук України відзначила 20-річчя
Валерій ЗАПОРОЖАН,
академік,віце-президент НАМН України
для «Урядового кур’єра»
Створення НАМН України стало закономірним етапом розвитку вітчизняної медичної науки, яка ∂рунтується на славних традиціях її наукових шкіл. Традиції в медичній науці України склалися давно. У Київському університеті Св. Володимира створилася анатомічна школа Олександра Вальтера, учня Миколи Пирогова; хірургічну заснував Володимир Караваєв. Київська школа терапевтів стала гордістю української медицини. Її потужні гілки означені іменами Василя Образцова, Миколи Стражеска, Феофіла Яновського та інших.
В. Підвисоцький та І. Мечников заклали основи сучасної патології. Серед їхніх учнів І. Савченко, Л. Тарасевич, Д. Заболотний. Данило Заболотний свого часу був президентом Академії наук України, а його наступником на цій посаді став Олександр Богомолець, який створив власну наукову школу.
Сучасна медична наука продовжує традиції в галузі клінічної медицини. Нині Національна академія медичних наук — це 36 науково-дослідних інститутів, 29 клінік, 45 дійсних членів і 86 членів-кореспондентів, 25 тисяч докторів і кандидатів наук.
Орієнтир — високий рівень медичної допомоги
Один з найважливіших напрямів роботи Національної академії медичних наук України — надання високопрофесійної медичної допомоги населенню. Клініки наукових установ НАМН є спеціалізованими закладами з розвиненою матеріально-технічною базою, оснащені сучасним лікувально-діагностичним обладнанням, укомплектовані медичним персоналом найвищої кваліфікації. Вони покликані надавати медичну допомогу під час найскладнішого перебігу хвороби.
Клініки всіх наукових установ пройшли акредитацію в МОЗ України. Так, 100% клінічних баз інститутів НАМН підтвердили наявність у них умов для надання високого рівня медико-санітарної допомоги, який відповідає встановленим критеріям. Високоспеціалізована медична допомога населенню з усіх регіонів України здійснюється як за направленням від закладів охорони здоров’я, так і за самостійного звернення громадян, незалежно від адміністративної території проживання.
Для удосконалення та наближення допомоги до населення України було розроблено, затверджено президентом НАМН і погоджено міністром охорони здоров’я наказ із гарантованими квотами лікування пацієнтів з усіх регіонів країни, відповідно до процентного співвідношення населення та визначенням порядку госпіталізації хворих.
За час затвердження наказу укладено меморандуми про співпрацю між Національною академією медичних наук та 22 обласними державними адміністраціями, Київською міською держадміністрацією, МОЗ АР Крим тощо. У рамках цього наказу планували за рік надати високоспеціалізовану медичну допомогу 44 тисячам хворих за рахунок бюджету НАМН. У результаті за рік проліковано 20 тисяч осіб, що становить 45,9% запланованого, а це свідчить про необхідність посилення координації роботи наукових установ із державними адміністраціями.
Слід зазначити, що медичну допомогу в установах НАМН отримують, як правило, хворі зі складною патологією. У 2012-му році 84,4% пролікованих хворих було зараховано до третьої-п’ятої категорій складності.
Попри високий відсоток хворих зі складною патологією, показники діяльності клінік установ НАМН за багатьма параметрами кращі, ніж у стаціонарах відповідного профілю: нижча летальність, менше ускладнень, вищий рівень морфологічного та лабораторного підтвердження діагнозу. Це досягається високим рівнем кваліфікації співробітників та впровадженням у практику новітніх технологій.
Саме високий інтелектуальний потенціал академії — та рушійна сила, що гарантує просування її вперед відповідно до завдань, які диктує час.
Прототип Силіконової долини
НАМН України, за визначенням, має бути ідеологом і методичним центром усіх медико-соціальних реформ у країні, інструментом контролю, ефективним і рентабельним провідником реформ.
Сучасні соціальні виклики вимагають інноваційних підходів у розв’язанні медико-соціальних проблем і багатообразності фінансових моделей. А наукова діяльність повинна бути прибутковою.
Для цього необхідне вдосконалення логістики діяльності й економіки НАМН. Однією з ефективних моделей, апробованих у світі, є створення кластерів. Така модель дає змогу в 3—5 разів скоротити шлях від ідеї до клінічного впровадження і зробити науку ефективною та прибутковою. Наприклад, в Одеському національному медичному університеті з його клініками створено модель біомедичного інноваційного-технологічного лонцерну (кластера), прототипом якого є кластери: Силіконова долина (США), Сколківський та Калузький кластери, а також Новосибірське академмістечко (Росія).
Під час свого візиту в Одесу у жовтні 2012 року Президент України Віктор Янукович схвалив цей проект і доручив Адміністрації Президента підготувати документ про розповсюдження одеського досвіду. Необхідні документи опрацьовують в Адміністрації Президента та Кабінеті Міністрів України. Було б доцільно розширити цей проект до масштабів країни. Створені в НАМН регіональні наукові центри, функціонально об’єднавшись із медичними університетами, можуть стати такими кластерами. Прикладом об’єднання зусиль академічної та університетської науки є співпраця наукових установ НАН та МОН України.
Створення кластерів надасть можливість трансформувати НАМН України в науково-методичний інноваційно-технологічний центр забезпечення медичних реформ в Україні шляхом ефективного сполучення дослідницької, освітньої, клінічної та виробничої складових. Результатами запровадження кластера стануть: задоволення потреб населення України у високоякісній медичній допомозі шляхом ефективного впровадження інноваційних біомедичних технологій; підвищення якості цільової підготовки й атестації медичних кадрів, конкурентоспроможності вітчизняного виробництва медичного обладнання та медикаментів, які розробили академічні інститути на базі молекулярно-генетичних досліджень; інноваційно-методичне забезпечення національних та державних медичних програм; створення нових робочих місць і поліпшення соціальних стандартів життя народу.
Нова модель, нові можливості
Так клінічна діяльність, навчання і виробництво наблизяться до наукових розробок, що скоротить термін їх упровадження. Реальна інноваційність розробок залучить до роботи інвесторів. Це дасть змогу створити різноманітні моделі господарювання та фінансування, що полегшить бюджетну складову науки і медицини.
Кожна наукова тема повинна мати техніко-економічне об∂рунтування та два шляхи впровадження результатів: клінічне або виробниче. Тобто кожна розроблена медична технологія має знижувати захворюваність і смертність за певної патології або повинна йти у виробництво вітчизняних ліків та приладдя з вираженою рентабельністю.
Уся модель — наука, навчання, клініка, виробництво — має власну логістику, систему координації, управління, економіку. Важливий механізм всієї моделі є— поєднання «якірних» закладів, якими є університети з клініками та НДІ НАМН України.
Фахівці НДІ розробляють або імплементують до умов країни закордонні інноваційні розробки, а університет, який має сучасне обладнання та інноваційні технології, в режимі on-line готує кадри для лікувальних закладів, зокрема для нових медичних центрів. Більше того, співробітники університету мають тісні контакти з первинною ланкою охорони здоров’я, що дає змогу організувати зворотний зв’язок, контроль за ефективністю впровадження і формування нових, актуальних для практики, завдань для науки.
Звісно, така концепція передбачає, з одного боку, розширення прав директорів НДІ у вирішенні господарських питань, а з іншого — впровадження нових моделей фінансової політики. Наприклад, створення спільних підприємств із виробництва вітчизняних ліків та техніки, гнучка організація їх медичних випробувань, а також випробування закордонних медичних препаратів і приладів.
Для цього було б доцільно створити в академії міжінститутську консультативну групу юристів та економістів для напрацювання логістики інноваційних технологій управління та різних форм господарювання.
На мій погляд, участь у концепції, що пропонується, зробить академію істинним лідером у реформуванні галузі, ефективно скоординує зусилля з МОЗ України, дають змогу зробити науку більш ефективною, поліпшить фінансове становище НДІ, зруйнує бар’єри між академічною та університетською наукою.