ДОСВІД
На Рівненщині запрацював перший в Україні сміттєпереробний завод, де з відходів виробляють енергію
Новенькі контейнери для пластикової тари, що з’явилися в рівненських дворах, просигналили про те, що сміттєпереробний завод, на який чекали, нарешті запрацював. І став першим в Україні подібним підприємством із замкненим циклом виробництва, де сміття перетворюють на альтернативну енергію, стверджують експерти. Екологія, економіка, логістика — все це органічно переплелося лише в одному об’єкті, до якого підійшли, так би мовити, з європейською логікою.
Україна вичерпала ресурс засміченості: здається, про це знають навіть дошкільнята. Рівне — не виняток: саме в 2013-му тутешній сміттєполігон вичерпує свій ресурс, тому цей завод був надзвичайно важливим. Але важливий він ще й тому, що це, по суті, перший в Україні приклад успішного державно-приватного партнерства, без якого (і це математичний висновок) руху вперед не буде. Причому і міська, і обласна влада спрацювали, як ніколи, в унісон: перша — знайшла інвестора, друга — оперативно і безплатно відвела землю під будівництво, що неабияк здешевило проект.
І одна ластівка приносить весну
До того ж голова облдержадміністрації Василь Берташ допомагав, як мовиться, на марші долати чиновницькі перепони, котрих вистачало.
—Державно-приватне партнерство сьогодні можна розглядати, якщо хочете, не як шанс, а як панацею для міського господарства. Приватного інвестора не потрібно боятися: для нього треба створити відповідні умови, — каже міський голова Рівного Володимир Хомко. — Адже комунальна галузь давно стала в Україні розмінною політичною монетою, нею маніпулюють на всіх рівнях, аби лише не сказати людям усю правду. Втім, завод моєї мрії запрацював, звісно, не тому, що ми тут такі хороші й даємо зелене світло інвесторам — хоча й це важливо.
Здійснити проект значною мірою допоміг збіг обставин, який і створив відповідну логістику. Зовсім поряд, у Здолбунові, працює ПАТ «Волинь-цемент», що нині входить до групи німецьких компаній, які серйозно інвестують у його модернізацію. Сьогодні тут готові використовувати продукти переробки сміття у виробничому процесі, заміщуючи в такий спосіб дорогий імпортний газ. До речі, у всій Європі цементні заводи працюють саме так. Звісно, що попередньо вивчили морфологію рівненського сміття і з’ясували: левова його частка підлягає необхідній для ось такого замкненого циклу переробці. Отож завод переобладнав під проект свої печі. Тепер тут спалюють попередньо підготовлене на новому сміттєпереробному комплексі рівненське сміття.
Щоправда, Здолбуновом поповзли чутки, що таке виробництво забруднює й без того не ідеальне в екологічному плані місто цементників та залізничників. «Це цілковита неправда, ми маємо відповідні висновки вчених-експертів з Національного університету водного господарства та природокористування, які й надалі будуть моніторити ситуацію», — запевнює Володимир Хомко, який у темі переробки сміття справжній ас: вивчав, що і як із ним роблять у Німеччині, Австрії, Швеції та Швейцарії.
— У Швейцарії, яка за площею дорівнює двом областям України, працює 30 сміттєспалювальних та сміттєпереробних заводів. Уявляєте? Це екологічно чисті виробництва, які нагадують супермаркети. Там настільки продумане законодавство і настільки добросовісно всі сторони процесу ставляться до своїх обов’язків, що справа влаштована просто зразково. У Німеччині з 2005-го, а у Швейцарії та Австрії з 2008-го закриті всі сміттєзвалища. При цьому їх власників зобов’язали ще 50 років (!) відводити дренажні води і газ, які виділяються при гнитті відходів, щоб уникнути парникового ефекту. До речі, цементна промисловість цих країн працює на спалюванні сміття та автопокришок. Там спалюється ще й мул, що накопичується на очисних спорудах каналізації. У нас уся країна закладена цим мулом, і ми не знаємо, що з ним робити.
Перший – пішов! Фото автора
Економія — мільйон євро
Саме стільки щороку(!) заощадять на ПАТ «Волинь-цемент» завдяки використанню в технологічному процесі продуктів переробки сміття.
Який шлях тепер проходять рівненські тверді побутові відходи, ми побачили разом із міністром екології та природних ресурсів Олегом Проскуряковим, котрий вважає, що цей досвід варто поширювати на інші регіони семимильними кроками: тільки в кожному випадку знаходити найбільш оптимальне рішення. Адже не скрізь у радіусі 20 кілометрів маємо потужні цементні заводи.
Отож рівненське сміття, що пролежало не більше 3 діб (це обов’язкова умова!) «приїздить» на сміттєпереробний комплекс — поки що в обсягах 200 тонн на день. Усього ж Рівне «продукує» 250 тонн сміття на добу — тобто в середньому кілограм на жителя 250-тисячного міста. Зрозуміло, що з виходом комплексу на проектну потужність (а він перероблятиме 120 тисяч тонн відходів у рік) свого сміття не вистачить — його везтимуть з усієї області та із сусідньої Волинської. В Європі ж бо подібні заводи рентабельно працюють у радіусі 200 кілометрів.
Тут сміття сортують: спочатку механічно, потім вручну і переробляють на екологічно чистий «флаф». Саме його спалюють в обертових печах ПАТ «Волинь-цемент». До речі, іноземні інвестори цього бюджетоутворюючого підприємства Рівненщини 93 % газу, що був сировиною, вже замінили вугіллям. Але прорахували, що вартість теплової енергії від сміттєвих брикетів удвічі дешевша, ніж навіть при використанні вугілля. Тож тепер альтернативним паливом із побутових відходів планують замінити ще 40 % енергоресурсу. Звідси — і вже згадана економія у мільйон євро, і майбутнє зниження собівартості продукції на 15 %. Звісно, такий підхід зробить наш цемент конкурентоздатнішим і на внутрішньому й на зовнішньому ринках.
Ось він, пластиковий динозавр, якого незабаром тут не буде
А на звалищі ростимуть маргаритки…
Тепер, коли поряд із рівненським сміттєполігоном постав завод європейського рівня, виникає питання: що далі буде зі звалищем?
— Днями укладена угода з інвестором, який до кінця року встановить тут обладнання, яке перетворюватиме несвіже сміття на електричну енергію, що подаватиметься в енергомережу, — повідомив хорошу новину міський голова Володимир Хомко. — Гадаю, роботи для неї вистачить: адже з 1959 року, відколи працює полігон, тут накопичилося 5 мільйонів тонн відходів. Уже незабаром ви не почуєте специфічних запахів, бо на цьому місці ростимуть дерева та квіти — тобто й тут застосуємо абсолютно європейський підхід.
Володимир Хомко бачив, як у Швеції зі звичайнісінької кулькової ручки виростають маргаритки: у неї вживлена насінина цієї квітки. Тож пластмасову ручку, яка відпрацювала своє, просто встромляють у землю і в такий спосіб утилізують. А вже незабаром милуються маргаритками.
А у Швейцарії його вразив інший факт: коли він з делегацією чекав на автобус у маленькому містечку, неподалік на велосипеді проїздив хлопчик років 10—12-ти. Раптом він побачив на землі папірець, зупинився, підняв його і викинув у смітник. Здається, нічого особливого, але ж наші діти так не роблять! Бо так, зізнаймося, не робимо й ми, дорослі…
Тому, як на мене, навіть замкнений цикл переробки сміття, «нафарширований» європейським обладнанням та ідеологією, проблеми не розв’яже: маємо змалку формувати відповідну психологію. Бо коли тобі за 50, впоратися з цією проблемою важче, — якщо не сказати більше… Це в країнах, де ощадливість, чистота й порядок стали невід’ємними складовими ментальної культури, де ці речі, так би мовити, «сидять у підсвідомості», є подібні результати.
Та, хоч би як там було, і одна, поки що перша ластівка, неодмінно принесе до Рівного весну — комунальну. Принаймні так в ексклюзиві для «УК» сказав представник інвесторів Сергій Естремський:
— Про це на широкий загал кажу вперше. Енергію, яка вироблятиметься поряд зі сміттєполігоном, спрямуємо на підприємства комунальної теплоенергетики Рівного. А це в недалекому майбутньому дасть змогу знизити тариф, адже теплопостачання — доволі дорога послуга для людей. Користуючись нагодою, дякую уряду, який створює належні умови для розвитку державно-приватного партнерства. Відтак, уже найближчим часом ми плануємо реалізувати в Україні ще низку подібних проектів. А цього, виготовленого з пластикових пляшок динозавра, ми готові комусь подарувати — адже активна рівненська громада, якій я теж дякую за її позицію, тепер не живе, як динозаври.
ДО РЕЧІ
Кілька років тому 98 % українського сміття захоронювалось на полігонах — сьогодні 92. Ще 4 утилізується на заводах і 4 — переробляється, як от у Рівному. 185 населених пунктів в Україні мають роздільний збір сміття.
Тим часом Болгарія захоронює 100 % сміття, Румунія — 98. Та оскільки це країни-члени ЄС, то вони отримали величезні транші від Євросоюзу, щоб навести порядок зі сміттєполігонами.