Новопризначений голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який став до роботи 17 грудня 2019 року, змінивши історика Володимира В’ятровича, провів першу пресконференцію. Представив його громадськості та журналістам міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський.

Антон Дробович — кандидат філософських наук, експерт у галузях освіти й культури, дослідник міфології та сучасних комунікацій, арткритик, член правління Молодіжної асоціації релігієзнавців, доцент кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та експерт Інституту суспільно-економічних досліджень.

Площу архіву збільшать удвічі

Розповідаючи про пріоритетні напрями діяльності інституту, його новий очільник зазначив, що всі корисні для суспільства заходи, які започаткував і втілював його попередник, обов’язково працюватимуть і надалі.

Триватиме робота з декомунізації. Тобто викорінення з публічного простору назв та інших елементів, пов’язаних із засудженим у нашій країні комуністичним режимом. Триватиме й активна робота зі створення, мабуть, найбільшого в Європі архіву документів репресивних органів, публічність справ якого повідає людям правду про злочини комуністичного режиму. Всі охочі зможуть отримати доступ до колись засекречених справ КДБ, архівів СБУ, МВС, Служби зовнішньої розвідки.

Загалом розмістити планують 3—4 тисячі справ. Для цього надано приміщення площею 10 тисяч квадратних метрів на столичній Троєщині. Це сучасна восьмиповерхова будівля з конференц-залами та іншими необхідними приміщеннями, де триває ремонт і пристосування її до якнайкращого зберігання архівних документів. Те, що такий заклад постане у спальному районі столиці, на переконання Антона Дробовича, сприятиме розвитку і району, і міста загалом. Адже туди приїздитимуть фахівці не лише з України, а й з інших країн Європи. Та й нових робочих місць буде створено чимало.

Згодом площу архіву планують збільшити майже вдвічі. На його розвиток із держбюджету планують спрямувати близько 550 мільйонів гривень. Поки що на 2020 рік надано 50 мільйонів.

У напрямі декомунізації фахівці інституту планують посилити роботу із закладами освіти. А саме для шкіл і вишів розроблять методичні матеріали, інфографіки, аудіо- та відеоконтент, через який до молоді доноситимуть правду про ті часи.

Ще один важливий напрям роботи інституту — досягти визнання на міжнародній арені Голодомору 1932—1933 років геноцидом. Новий очільник інституту пам’яті висловив розуміння, що шлях буде нелегким, і пообіцяв докласти всіх зусиль у цій важливій роботі. «Ми маємо ідеї щодо того, як посилити свої позиції. Ще один напрям у цій темі — консолідація зусиль українських науковців з вирішення ключових суперечливих питань щодо Голодомору», — сказав він.

Серед важливих завдань — протидія російській гібридній агресії. Серед напрямів — розвінчування міфів, які генерують і поширюють політичні лідери, засоби масової інформації й так звані історики держави-агресора. А робити це планують через поширення правдивої інформації про історичні факти й посилення критичного мислення людей.

Також планують підвищувати рівень суспільного діалогу всередині країни і з представниками держав, де є спірні питання в поглядах на складні моменти історії. Зокрема Польщі та Угорщини. На початок січня 2020 року вже заплановано зустріч з Послом Польщі в Україні. До плідного діалогу готові також фахівці польського інституту національної пам’яті.

Декомунізація триватиме

Щодо такого діалогу всередині країни Антон Дробович зауважив: «В основі суспільної комунікації має лежати відповідальний діалог із взаємною повагою сторін. Саме так ми долатимемо радянську спадщину комунікації через монолог і гасла та сприятимемо осмисленню історичних подій, важливих для української ідентичності. Маємо доносити до людей правду про історичні факти, постаті тих часів, до яких не всі ставляться однозначно. А це і Роман Шухевич, і Степан Бандера. Розповідати, чому ці постаті так важливі для частини суспільства. А висновки для себе українці зроблять самі», — зазначив Антон Дробович.

Триватиме робота над створенням меморіалу Героям Небесної Сотні та Музею Революції гідності. «Я сподіваюся, нам вдасться знайти спільну мову з Генеральною прокуратурою, і ми отримаємо відповідь, коли буде знято арешт із земельних ділянок, і завершимо створення меморіалу й перейдемо до створення музею», — зазначив очільник УІНП.

А відповідаючи на запитання журналістів, фахівець зауважив, що питання демонтажу пам’ятника радянському воєначальнику Миколі Ватутіну в Маріїнському парку Києва має бути спочатку узгоджене з його родичами. Адже там не лише пам’ятник, а й могила. І це ускладнює і пригальмовує вирішення питання. Навіть якби цей пам’ятник перебував у списку на декомунізацію, існує виняток для захоронень та інша процедура. «Ми вивчаємо це питання, зацікавленість його рідних. А вони живуть за ме жами України. Тож на все свій час», — додав голова інституту нацпам’яті.

Щодо заміни радянського герба на щиті монумента «Батьківщина-мати» він повідомив, що проєкт для проведення такої роботи вже розробили фахівці інституту Патона. Проте ніде правди діти, він доволі вартісний. Адже конструкція висока, важка й складна. Цей проєкт буде запропоновано киянам для вивчення й ухвалення рішення, чи згодні вони спрямувати таку суму через свої податки. Та є варіанти. Усі небайдужі можуть запропонувати владі власний недорогий спосіб демонтажу.