Ужгородський магазин «Кобзар» у різдвяно-новорічні свята урізноманітнив роботу: щодня сюди приходять автори книжок, щоб поспілкуватися з читачами. Таке спілкування із 2006 року, коли відбулося вперше, стало традиційним. Відвідав книжковий магазин і кореспондент «Урядового кур’єра».
Очі в очі
«Особисті знайомства дуже важливі і для авторів, і для читачів, — розповідає організатор Янош Мешко. — Для перших це означає в розмові з письменником отримати відповіді на свої запитання. Для других — побачити в обличчя читача і краще зрозуміти його інтереси, врахувати побажання».
Зустрічі в «Кобзарі» з письменниками, яких протягом місяця тут побуває з півтора десятка, відкрив голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Кузан. Він наголосив, що і в умовах війни творчі зустрічі вирішили не припиняти, оскільки література — теж наша зброя.
До речі, на Закарпатті 2022 року видавали книжки, навіть з’явилися літератори-дебютанти. А зустрічі в межах акції «Письменник за прилавком» зроблять їхній шлях до читачів коротшим.
Першим автором, з яким читачі поспілкувалися і купили книжки з автографами, став Андрій Любка. Він зазначив, що літератори Закарпаття допомагають військовикам на фронті. Сам він, до речі, у ці неймовірно складні часи волонтерить: збирає кошти і купує автомашини для потреб ЗСУ. Сам за кермом доставляє їх на передову.
Андрій Любка вважає не випадковим, що акція живе: «Багато моїх читачів, людей, котрі приходили в книгарню і на презентації в минулі роки, боронять Батьківщину на фронті. Їх дуже бракує. А наше життя триває, бо вони там і тримають фронт. Вони там для того, щоб ми тут могли зустрітися у книгарні й щоб книгарня працювала. Ми тут доводимо, що війна нас не зламала, що люди читають і купують книжки».
Протягом години Андрій Любка продав чимало своїх книжок різних років. Найбільше зацікавила читачів його збірка есеїв, вида на у вересні, «Що зі мною не так?»
Уже кілька років участь в акції бере журналістка, яка пише про минуле свого міста, Тетяна Літераті. У її циклі «Втрачений Ужгород» вийшли вже чотири книжки, однак читацький голод ніяк не вдається втамувати. Поряд з перевиданням попередніх вона планує нові, адже тема, як і чим жили ужгородці минулих поколінь, чим захоплювалися і що любили, вічна. На запитання, чому не з’явилося жодної нової книжки, відповідала, що 2022-року книговидання здорожчало і багатьом не під силу.
Різні грані життя
Уперше учасницею заходу стала авторка двох книжок прози, педагог Олеся Маркович. Презентуючи свої збірки новел «Поруч» та «Закон життя», розповідала про свої улюблені теми.
«Уявити не могла, що сидітиму тут, за прилавком, як учасниця цієї акції. Для мене письменники, які брали в ній участь, були недосяжними, — ділилася із присутніми. — Коли отримала запрошення, то радо погодилася. Люблю писати про людей. Мої герої знаходять вихід зі складних ситуацій. Думаю, дуже важливо показувати читачеві, що вихід завжди є», — зауважила авторка.
Своїм учителем Олеся Маркович вважає викладача Ужгородського національного університету, де навчалася, Віктора Ариповського. Прочитавши її перші твори, він порадив їй писати.
Війна позначилася на творчому житті пані Олесі. Близька їй тема переселенців. ПАДІЮН — Закарпатський обласний палац дитячої та юнацької творчості — розмістив у себе понад 700 переміщених осіб. Від них пані Олеся почула багато трагічних життєвих історій. Вони, ймовірно, знайдуть відображення в романі, який задумала письменниця.
Дебюти і секрети
Одним з відкриттів першої зустрічі у книгарні став автор з міста Виноградів Іван Біланчук. Почавши писати після виходу на пенсію, вдався до історичних нарисів і досяг успіхів. У його арсеналі — багатосторінкова книжка про рідне місто, розвідки про минуле 49 населених пунктів Виноградівщини. Вивчає їхню історію в архівах, використовуючи знання угорської мови.
Ще два невтомні дослідники архівів — доктор історичних наук професор Ужгородського національного університету Василь Міщанин і дослідник історії, укладач видань про репресії сталінського режиму Олексій Корсун зустрілися з читачами одного дня. Василь Міщанин представив монографію «Радянізація Закарпаття 1944—1950 рр». Олексій Корсун — «Закарпатські втікачі в СРСР», «Репатріація мешканців Закарпаття з країн Європи», «Колективізація в Закарпатті», «Посилення політичних репресій проти мешканців Закарпаття».
86-річний ветеран внутрішніх військ вже понад 30 років відкриває завісу секретності над матеріалами із грифом «таємно» або «особливо таємно». Олексій Корсун діставався до секретних відомостей колишнього кдб срср, першим розповів історію ув’язнення й трагічної загибелі в лефортовській в’язниці Президента Карпатської України Августина Волошина. 800-сторінковий том «Закарпатські угорці й німці: інтернування та депортаційні процеси 1944—1955 рр.» розповідає про долю тисяч угорців і німців, яких радянська влада депортувала із Закарпаття в різні райони срср. Її переклад угорською мовою нещодавно презентували в Будапешті.
«Старанний редактор, укладач багатьох книжок Олексій Корсун мав доступ до московських архівів, понад чверть століття працював в архіві міністерства оборони, — зазначив директор видавництва «Карпати», в якому вийшла книжка, Віктор Браславець. Книжки, які укладає й редагує цей автор, — цінне джерело для дослідників трагічних сторінок нашої історії».
У дні, що залишилися до завершення акції «Письменник за прилавком», її учасниками стануть й інші дослідники історії. Серед них краєзнавець Людвиг Філіп і доктор історичних наук, автор 16-томної історії України, професор УжНУ Сергій Федака. А дебютує «за прилавком» автор книжки «Органи Закарпаття», артист симфонічного оркестру і реставратор музичних інструментів Шандор Шрайнер. Ще одним дебютантом стане автор першої закарпатської книжки коміксів Іван Попович, який приїде із селища Великий Бичків на Рахівщині.
Кожен новий день акції «Письменник за прилавком» дарує її учасникам нові емоції, збагачує враженнями від спілкування з авторами. І не так важливо, купили їхню книжку чи ні. Головне, що літературний процес Закарпаття наповнюється подіями, які запам’ятовуються читачам, а авторів спонукають до творчих пошуків.