КОНТРОЛЬ

Влада більшості країн не здатна захистити себе і свої народи від корупції  в оборонній сфері  

Минулого вівторка світ облетіла тривожна звістка: за розмитим обличчям транснаціональної корупційної гідри, яка дедалі міцніше стискає в своїх тенетах значну частину населення нашої планети, висмоктуючи величезні кошти з кишень громадян та державних скарбниць, експертам Tрансперенсі Інтернешнл (ТІ) вдалося розгледіти приховані риси оборонки —  зазвичай закритої від суспільства зони, що перебуває за грифом «Секретно».

Так-от, ТІ оцінює світові втрати від корупції в оборонному секторі в щонайменше  20 мільярдів доларів на рік (за даними Світового банку і Стокгольмського міжнародного інституту з вивчення проблем планети). Це еквівалентно загальній сумі, яку чотири роки тому, 2009-го, Велика вісімка планувала виділити на боротьбу з голодом у світі. Принагідно згадаємо: нині на Землі налічується майже мільярд людей, що страждають від голоду.

Отже, можна небезпідставно припустити, що виведення з тіні згаданих вище корупційних коштів могло б урятувати від найстрашнішої зі смертей майже одну сьому населення планети. Надто це зрозуміло нам, українцям, чиїх прадідів 80 років тому прирікали на голодну смерть, забравши до зернини весь урожай лихої пам’яті 1933-го, а тим часом, як свідчать архівні джерела, комуністична влада нарощувала армію й купувала для неї за кордоном зброю.

На загрозу —  крізь пальці

Показово, що 70% країн світу не дуже переймаються тривогою через неконтрольовані витрати на власну оборонну промисловість і не замислюються про загрози безпеці, оскільки не мають інструментів протидії корупції.

Саме такий висновок зробили автори принципово нового Індексу з британського відділення ТІ, який оцінює здатність державних органів протидіяти корупційним схемам і запобігати їм у сфері оборони. Знаменно, що з-поміж тих, хто недостатньо контролює згадану сферу, дві третини найбільших імпортерів зброї й половина її великих експортерів на планеті.

За даними згаданого індексу, лише Німеччина та Австралія — єдині держави, які мають надійні й дієві антикорупційні механізми. Чи не визначальним контролером там є парламентський нагляд за оборонною політикою.

А дев’ять країн демонструють критичний ступінь ризику, позаяк відсутність у них таких наріжних антикорупційних заходів як підзвітність, робить запровадження антикорупційних механізмів до законів, що регулюють окреслений сектор, практично неможливими.

Щоправда, за останніми дослідженнями Південна Америка і Східна Європа демонструють нижчі корупційні ризики в результаті жорсткого контролю, який здійснюється у формі проведення аудиторської перевірки.

Навіщо вам  це знати?

Наведені англійськими експертами цифри вражають. Так, лише 15% країн (з 82, у яких вивчали це питання) вдаються до політичного контролю за оборонним сектором, який можна оцінити як прозорий та ефективний. У 4% цей контроль незначний або його зовсім нема.

Половина держав демонструє лише мінімальні докази перевірок закупівель на потреби військового виробництва і закупівель продукції військового значення. Отже, підсумок такий: політики недостатньо контролюють ситуацію й не повідомляють суспільству про неї.

Водночас громадяни часто отримують відмову в наданні базової інформації щодо оборонки. Витрати бюджету на цю галузь половини країн або повністю непрозорі, або містять надто обмежену, а не докладну інформацію. У 70% держав їхні громадяни позбавлені елементарних даних про те, скільки коштів витрачають тамтешні уряди на секретні статті витрат.

За словами Олівера Кавера, провідного розробника згаданого дослідження ТІ, «цей Індекс дає змогу зрозуміти, що в оборонному секторі існує серйозна загроза корупції. Вражає те, що в низці регіонів ця загроза фактично не відчувається, приміром, у зонах збройних конфліктів, де корупція може пустити глибоке коріння. Органи державного управління повинні навести порядок у цьому секторі, і наш звіт дає практичні поради щодо досягнення прозорості. Такі дії  врятують життя військовослужбовцям і пересічним громадянам, а владі заощадять мільярди доларів».

Замовляє музику  не той,  хто платить

В Індексі державної антикорупційної політики в оборонній сфері докладно досліджено, які заходи вживають 82 країни щодо скорочення корупції. Два роки тому, коли розпочалася програма з оборони і безпеки у британському відділенні ТІ, 94% світових витрат на оборону вартістю 1,6 трильйона доларів припадало саме на ці країни. Їх поділили на групи — від А (дуже низькі корупційні ризики) до F (критичний рівень) відповідно з докладною оцінкою за 77 індикаторами, які охоплюють найбільш значущі зони ризику: політичні, фінансові, кадрові, операційні й ризики, пов’язані із закупівлями товарів.

Варто також згадати, що корупційні ризики зумовлюються загрозою корупції, ступенем її поширення і частотою, з якою громадяни зіштовхуються з нею.

Отже, фактично нема корупції (група А) лише в двох країнах — Австралії та Німеччині.

До групи В (низький рівень) автори дослідження зарахували сім країн: Австрію, Норвегію, Південну Корею, Швецію, Тайвань, Великобританію і США.

До групи С (середній рівень) 16 країн: Аргентину, Бразилію, Болгарію, Чилі, Колумбію, Хорватію, Чехію, Францію, Грецію, Угорщину, Італію, Японію, Латвію, Польщу, Словаччину та Іспанію.

57 країн (70% розглянутих) потрапили до груп D, E і F з високим ризиком корупції. Причім великих експортерів зброї Росію, Китай та Ізраїль дослідники зарахували до групи D (D+ і D-) з досить високим рівнем ризику.

До групи D+ увійшла й Україна (загалом тут 15 країн; крім нас — Боснія і Герцеговина, Кенія, Кіпр, Кувейт, Індія, Ізраїль, Ліван, Мексика, Непал, ОАЕ, Сербія, Сингапур, Таїланд, Південна Африка).

До групи D-  (15 країн)  зараховані: Бангладеш, Білорусь, Гана, Грузія, Йорданія, Казахстан, Китай, Малайзія, Пакистан, Палестинська національна адміністрація, Росія, Руанда, Танзанія, Туреччина та Ефіопія.

Критичний рівень корупції об’єднав дев’ять країн, які погрузли в тіньових схемах оборудок зі зброєю. Тож дослідники визначили, що найгірше військові бюджети контролюють у Єгипті, Сирії та Демократичній Республіці Конго, Алжирі, Анголі, Ємені, Камеруні, Лівії та Еритреї.

Які ж загрози спричиняє корупція в оборонному секторі? Відповідаючи на це запитання, директор програми Марк Пайман зауважив: «Вона передусім викликає розбіжності під час ухвалення важливих рішень і сприяє нераціональному використанню ресурсів. За неї платять велику ціну громадяни, військовослужбовці,  бізнес та уряди. Водночас  керівництво багатьох країн  робить дуже мало для запобігання цьому злу, залишаючи численні можливості для прикриття корупції від громадського контролю і витрачаючи кошти, яким можна було знайти набагато краще застосування».

Тож цілком логічно, що ТІ закликає урядові кола зробити цей традиційно закритий сектор, до якого залучені величезні обсяги державних фінансових засобів, відкритішим, а інформацію про фінансові кошториси та замовлення оборонки — доступною.

Аналізуючи корупційні ризики, автори брали до уваги такі чинники, як рівень парламентського контролю за військовими витратами і вимоги, що висуваються до компаній військово-промислового комплексу.

ЕКСКЛЮЗИВ

«Не замовчувати питання  в ім’я безпеки держави»

Анна-Кристіна ВЕГЕНЕР,
менеджер Програми з безпеки
та оборони Трансперенсі Інтернешнл

 Які методи можна використати для зменшення корупції в оборонній сфері?

— З метою зменшення корупції у такій важливій сфері передбачається низка заходів, що зачіпають всіх зацікавлених осіб: посадовців виконавчої гілки влади (міністра оборони, голів структурних підрозділів міністерства, начальників штабів), законодавців (парламентаріїв), нас — як представників громадянського суспільства включно із ЗМІ та підприємств оборонної галузі.

Головним уроком, який повинні засвоїти всі, має стати: секретність в обороні — це виняток, а не норма. Міністерства оборони в країнах, які ми вивчали, можуть провести власну оцінку ризиків, дослідити свої сильні та слабкі сторони, а також способи, як започаткувати і провести реформи. І в цьому процесі безпосередню участь має брати громадянське суспільство, необхідний відкритий діалог.

Згідно з результатами наших досліджень, у більшості країн особливої уваги потребує захист осіб, котрі інформують про порушення та корупцію на підприємствах та установах оборонної галузі, які вони представляють. У 90 % країн вони мають недостатній захист. Держава не заохочує таких громадян до викриття випадків корупції. Та цим людям для здійснення такої діяльності необхідний надійний захист.

Згадані вище заходи передбачають відповідні конкретні дії. Також нагального контролю потребує те, як питання корупції вирішується під час воєнних операцій та закупівель, зокрема запобігання корупції, тобто контроль за агентами.

Допомогу в забезпеченні прозорості в цій сфері також можуть надати і законодавці. Так, ми виявили, що у 50 % країн парламентарії та широка громадськість не мають повної інформації про бюджет в оборонній сфері. А вона вкрай потребує парламентського нагляду та контролю. Зазвичай, парламентарії повинні мати право піднімати замовчувані питання в ім’я національної безпеки.

Громадянське суспільство та ЗМІ можуть допомогти в посиленні прозорості цього сектору завдяки підзвітності на вимогу, встановленню контактів із відповідними установами та лобіюванню вимог скасувати надмірні вимоги про нерозголошення таємниці. Зрештою подальші дослідження в зоні підвищеного ризику в цій галузі можуть проводити науковці спільно з організаціями громадянського суспільства.

Остання категорія, що заслуговує на увагу, — це підприємства оборонної галузі. Приміром, вони можуть оприлюднювати своїх посередників  (агентів), підрядників, а також замовляти незалежну оцінку етичності поведінки та системам відповідності у власній компанії.

 Назвіть, будь ласка,  приклади того, як різні країни знижують корупцію у сфері оборони.

— Для зниження корупційних ризиків можна вживати різні заходи. Індекс боротьби з корупцією у військово-промисловому комплексі було розроблено з метою показати сфери високого і низького ризику для кожної країни.

Звернімося до конкретних  прикладів у державах з різним рівнем корупційного ризику у сфері оборони.

У Болгарії (група C) рівень підзвітності підвищився завдяки тому, що неурядові організації та вчені отримали змогу на рівні з представниками міністерства брати участь в оцінці державних тендерів. Міністерство оборони запросило до цієї роботи Transparency International–Болгарія, Інститут відкритого суспільства та Атлантичний клуб до участі.

У Непалі (група D+) таємні бюджетні асигнування заборонені конституцією і правом. Внутрішній та зовнішній аудит підтвердив, що таких у країні немає. Окрім того, позабюджетні витрати також заборонені. Це знижує ризик таємних незадекларованих витрат.

У Сінгапурі (D+) громадські скарги про факти корупції є складовою частиною антикорупційної програми. Громадяни можуть повідомити про порушення на вебсайт Відділу боротьби з корупцією, і за сінгапурськими законами держава надає захист таким заявникам.

У Швеції (B) фінансові операції контролюються юрисконсультами, які мають повноваження звітувати про корупційні ризики. Всі такі звіти є у загальному доступі згідно з Законом про доступ до актів державної влади.

У США (B) згідно із Розділом 2409 Статті 10 Кодексу США заборонено репресалії щодо працівників оборонної компанії, які повідомили про можливі порушення в контрактах на закупівлі члену конгресу, відповідному представнику міністерства оборони, головному інспектору, в управління державної відповідальності або міністерство юстиції.