Від виставково-ділового кластера з конгрес-холом «Zhuhai International Conference Center», де відбувався міжнародний форум «Нова епоха, новий шовковий шлях, новий імідж», до центральної частини  Чжухая на машині 10—15 хвилин. У першу ж нашу поїздку цим маршрутом мій китайський колега Хао звернув увагу на розташовану за кілька кілометрів величезну споруду, схожу на телевізійну вежу.

— Подивіться на ту оглядову башту. То вже Макао.

Китайське місто часто називають азіатським Лас-Вегасом завдяки його гігантському казино і торговельним центрам на бульварі Котай-стрип. Це один з двох (другий Гонконг) спеціальних адміністративних районів Китайської Народної Республіки. Його було створено 20 грудня 1999 року в результаті ліквідації португальської колонії Макао. Хоч Макао (Аомень) входить до складу КНР, його наділено значною автономією: власними законами, правовою, митною й еміграційною системами, воно має власну грошову одиницю. Без візи сюди не потрапити.

Головне не в цьому.

Гуандун — Росія: переконлива перемога

— Коли Макао стало нашим, тут, де ми їдемо, було село, — переклав Хао свою розмову з водієм. — За економічним і соціальним розвитком Макао в ті роки порівнювали із Західним і Східним Берліном. Контраст був неймовірним, уже тоді в місті середня зарплата становила не менш як тисячу доларів США на місяць. У нас — у рази менше.

— А що нині в середньому отримують тут?

— Понад тисячу доларів. У Пекіні та Шанхаї середня зарплата — майже півтори тисячі.

Але найперші враження від змін за п’ять років (від попереднього відвідування Китаю) — те, що не могло не впадати у вічі у  дні недавнього перебування в цій країні. Зокрема в мегаполісі Чжухай — одній з 11 вільних економічних зон Китаю. Це ідеальні дорогами і тротуарами сучасні за архітектурою та дизайном охайні житлові мікрорайони з обов’язковими зонами для відпочинку і занять спортом. Такими самими квітниками і зеленими насадженнями, але вже  вздовж автомагістралей, що перетнули всю країну, довелося милуватися й дорогою в Гуанчжоу, столицю провінції Гуандун. А яке неповторне відчуття огортає тебе від пересування високошвидкісними залізницями — 250—340 км за годину! Нині Піднебесна вже має понад 40 тисяч кілометрів таких доріг і близько 150 тисяч кілометрів автобанів.

За цими, як і за багатьма іншими показниками, зокрема небаченими  темпами економічного розвитку, Китай посідає провідні місця. У номері «Урядового кур’єра» за 6 серпня 2013 року було надруковано матеріал з риторичним запитанням: «Чи вдасться Піднебесній стати лідером світової економіки?» Сьогодні без перебільшення можна сказати: за п’ять років Китай зробив величезні кроки до такого прориву. За більшістю головних позицій він обійшов провідні країни. Яскравий приклад: провінція Гуандун (із 31 провінції країни), яка займає в економіці КНР 13%, вже випередила за ВВП (1,207 трлн доларів!) ВВП Росії. У Піднебесній два роки тому було створено комп’ютер, який утримує першість найшвидшого суперкомп’ютера у світі. Країна посідає передові позиції у створенні та застосуванні на практиці штучного інтелекту. За 40 років з початку реформ у Китаї його ВВП зріс у 15 разів, а зовнішньоторговельний обіг збільшився в 125 разів.

Які рушійні складові такого шаленого успіху?

Головне — гарантована безпека інвестицій та беззаперечний імідж надійного партнера. Саме це — сприятливий інвестиційний клімат, стабільна правова база, яка дає гарантії іноземному та власному підприємцеві на отримання прибутку, жорсткий захист законних прав власності і кредиторів — один з основних чинників, що дав змогу Китаю залучати у свою економіку протягом останніх 20 років фактично необмежені обсяги  закордонного  капіталу. Плюс активне стратегічно виважене і добре прораховане за наслідками впровадження найкращого світового досвіду та державна підтримка тисяч власних науково-технічних та інноваційних програм і проектів. Щоп’ять років Державна рада (уряд країни) визначає ключові галузі, які стимулюють дотаціями і субсидіями. Нині це орієнтація передусім на посилення енергобезпеки, розвиток біо­технологій, зелених та IT-технологій. А щодо урядів провінцій, то вони можуть для залучення нових інвестицій і технологій додатково підтримувати найважливіші для регіону галузі економіки.

Великі надії для реалізації своєї глобальної стратегії — досягнення стабільного довгострокового економічного зростання країни — керівництво Китаю покладає на державну  програму «Зроблено в Китаї-2025». Вона набрала чинності 1 січня 2016 р. і передбачає десять основних секторів. Серед них нові інформаційні  технології, автоматизовані верстати і робототехніка, аерокосмічна та авіаційна техніка, морське обладнання й високотехнологічні перевезення, біофармакологія та перспективні лікарські препарати. У ме­жах програми «Зроблено в Китаї-2025» заплановано реалізацію п’яти великих проектів. До 2020-го передбачено зокрема створення у країні 15 інноваційних виробничих центрів та збільшення їхньої кількості до 40 у період до 2025 р. Створення розумних (смарт) виробничих потужностей дасть змогу за рахунок інтелектуальних виробництв в основних галузях обробної промисловості досягти до 2020 р. скорочення виробничого циклу, зменшення експлуатаційних витрат і технологічних похибок на 30% за кожним із цих критеріїв.

Для реалізації цієї стратегічної програми передбачають і значні державні кошти, і залучення мільярдних  іноземних інвестицій. Найголовніше, вважають китайські фахівці, щоб точно визначити їхній напрям, оптимізувати структуру, підвищувати якість і віддачу.  Важливо пам’ятати, що в Піднебесній давно дотримуються принципу: «Запозичення, запровадження, освоєння та інновації». Лише так, переконують їхні аналітики, «можна досягти фундаментальних, стратегічних та оригінальних результатів». Згідно із прогнозом, у другому півріччі 2018-го промислова економіка Китаю може зберегти непогані темпи зростання — на рівні майже 6,4%. За перші п’ять місяців цього року прибуток великих промислових підприємств зріс на 16,5% порівняно з аналогічним торішнім періодом. Цьому не могла не сприяти політика зменшення податків, підтримки чесної конкуренції, рішучого усунення бар’єрів для інвестицій та розвитку приватних компаній. На думку групи вчених НДІ промислової економіки Академії громадських наук Китаю, авторів статті «Зростання і виклики» в журналі «Китай» (8/2018), найбільший потенціал економічного розвитку країни — сприятливий бізнес-клімат. «Нині поліпшення бізнес-клімату стає одним з головних напрямів реформ, які проводить китайський уряд».

Саме тут буде не зайвим для глибшого осмислення процесів, про які говоримо, звернути увагу на висновки, що їх роблять аналітики Національного інституту стратегічних досліджень України.

«Китай проти утиску слабких сильними»

«В останні десятиліття керівництво Китаю багато уваги приділяло розробленню оновленої доктрини мирного співіснування, трансформованої під сучасні світові умови та міжнародно-правове поле, — пише Андрій Гончарук, старший науковий співробітник згаданого інституту в статті «Нове позиціонування Китаю у світі» (журнал «Україна — Китай, №5 (11) 2018). — Її базовими рисами є невтручання у внутрішні справи, повага до вибору народами соціального ладу та методів розвитку, рівність і взаємна вигода, розв’язання проблемних ситуацій політичними засобами, заохочення добросусідства. Останніми роками ця політика була доповнена тезою щодо «гармонізації» як суспільних відносин, так і міжнародної взаємодії».

Офіційну доктрину Китаю не лише зрозуміло артикулює керівництво держави, її реалізують на очах усього світу. У доповіді на XIX з’їзді КПК Голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна зазначено: «Китай незмінно здійснюватиме незалежну, самостійну, мирну зовнішню політику, поважатиме право народів усіх країн на самостійний вибір шляху розвитку, захищатиме рівноправність і справедливість у міжнародних відносинах, виступатиме проти нав’язування своєї волі іншим, втручання у внутрішні справи інших країн, утиску слабких сильними. Наш розвиток не становить загрози для жодної держави. Хоч би якого рівня розвитку досяг Китай, він ніколи не претендуватиме на становище гегемона, не здійснюватиме політики експансії».

Так детально зупинився на цьому не лише для кращого розуміння нинішньої політики  Китаю, який був та залишається, як зазначив Володимир Гройсман, «нашим стратегічним партнером і стратегічним пріоритетом», а  і для розуміння складності причин різного характеру, що привели до майже трирічного періоду невизначеності у двосторонніх відносинах наших країн уже навіть після підписання в Пекіні у грудні 2013 року договору про дружбу та співробітництво між Україною та КНР. Пауза в діалозі на найвищому рівні виникла після Революції гідності на тлі російської анексії українського Криму, гібридної війни проти нас та фактичної окупації РФ частини Донбасу.

Причини цього треба знати, щоб не допускати надалі подібних часових провалів у двосторонніх відносинах. На вчорашні головні перешкоди на шляху порозуміння дохідливо пояснює в журналі «Україна — Китай» (№3(9) 2017) Олександр Литвиненко, заступник Секретаря Ради націо­нальної безпеки і оборони України. З китайського боку, на його переконання, такою перешкодою «стало те, що, попри багаторічні декларації китайського керівництва та експертного співтовариства щодо того, що Китай вважає Україну «важливою країною в Європі», Пекін фактично розглядав Україну як частину пострадянського простору, на яку Росія має певні преференції. З українського боку далися взнаки низький рівень політичної культури нового українського політичного класу та відверта упередженість частини українського істеблішменту щодо (у лапках) «комуністичного Китаю». Ситуацію ускладнила неспроможність української дипломатії роз’яснити китайському експертному середовищу реальний зміст закону про декомунізацію, його спрямованість проти тоталітарного спадку СРСР, а не проти комунізму як ідеології».

«Холодна зима вже минула, і тепер вітаємо енергійну весну»

Майже трирічний період невизначеності у двосторонніх відносинах остаточно, можна сказати, завершився після зустрічі та переговорів 17 січня 2017-го Президента України та Голови КНР у межах Всесвітнього економічного форуму у швейцарському місті Давосі. Під час цих, як наголошує китайська сторона, «важливих переговорів» було визначено плани розвит­ку двосторонніх відносин на наступні два роки. Петро Порошенко особисто привітав Сі Цзіньпіна з 25-річчям встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР. За словами Надзвичайного і Повноважного Посла КНР в Україні Ду Вея, саме ця зустріч дала сигнал та напрям для подальшого розвитку українсько-китайських відносин. На презентації 11 квітня 2017 року в агентстві Інтерфакс-Україна спеціального номера журналу «Україна — Китай», присвяченого 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами, пан посол сказав: «Холодна зима вже минула, і тепер вітаємо енергійну весну. На обкладинці спеціального випуску цього журналу зафіксовано зустріч глав наших держав у Давосі, що вказує напрям подальшому розвит­ку відносин між Україною та Китаєм». Ключ до розвит­ку двосторонніх відносин, підкреслюють у Посольстві КНР, полягає в узгодженні концепцій розвитку.

Великі можливості для відродження національної економіки, модернізації промислового та аграрного потенціалу України, підвищення конкурентоспроможності всіх галузей  відкриває проголошена керівництвом Китаю ініціатива «Один пояс, один шлях». Наша країна приєдналася до неї. За п’ять років ця ініціатива як платформа міжнародної співпраці перетворилася на наймасштабніший світовий геоекономічний проект. Уже понад 70 країн і міжнародних організацій підписали з Піднебесною угоди про співпрацю в межах «Поясу і шляху». Пекін намагається разом з іншими країнами-партнерами, керуючись принципами «спільні консультації», «спільна реалізація» і «спільне використання», побудувати інклюзивні зони економічної взаємодії, вільної торгівлі, розвинену сучасну інфраструктуру, насамперед транспортні комунікації.

Голова КНР Сі Дзіньпін, автор ініціативи створення Економічного поясу Нового шовкового шляху, вважає, що ця ініціатива як проект століття має оздоровити глобальну економіку, надати світові нові механізми та інструменти для подальшого розвитку. У промові на торішньому всесвітньому економічному форумі в Давосі Сі Дзіньпін виклав із цього приводу позицію Китаю як країни, що стає провідною глобальною силою, усвідомлює свою економічну вагу в світі. Цю позицію, оприлюднену в російськомовному журналі «Китай» (1/2018), бажано, звичайно, добре усвідомити всім нашим  посадовцям і бізнесменам, які вже долучаються до реалізації китайсько-українських проектів у межах «Нового поясу, нового шляху».

«Історію розвитку глобалізації вже не повернути назад, а спроби вдатися до торговельного протекціонізму можна порівняти з наміром ізолювати себе», — сказав Голова КНР і закликав усіх світових лідерів «спільно формувати модель зростання, за якої інновації мають виступати драйверами розвитку, модель спів­праці, в основі якої лежатимуть відкритість і взаємний виграш, модель управління, основу якої становитимуть справедливість і раціональність, модель розвитку, для якої будуть характерні збалансованість і загальна користь».

Ван І, міністр закордонних справ КНР, у статті «Зовнішня політика Китаю вступає в нову епоху», опублікованій в цьому самому номері журналу «Китай», робить такий висновок із промови Голови КНР: «Можна сказати, що він запропонував усьому світові китайський проект із протидії глобальним викликам, з якими стикається людське суспільство, перетворивши генеровані китайською стороною концепції на міжнародний консенсус».

Україна — «Один пояс, один шлях»: усе залежатиме від нас самих

У сучасних геополітичних умовах, вважають відомі аналітики — китаєзнавці, Україна потребує підтримки такого економічного велета, як Китай. Саме він як потужний промисловий інвестор може стати для Києва головним партнером у реіндустріалізації країни. Захід мало турбує майбутнє української промисловості, науки й технологій. Його бізнес більше зацікавлений у нашому вигідному сировинному експорті. Піднебесна, маючи значні фінансові можливості та власний переконливий досвід відродження нації,  пропонує  нам довгострокове стратегічне партнерство й активнішу співпрацю в галузях науки, техніки, космосу й авіабудування, свою безпосередню участь у модернізації нашої економіки та інфраструктури.

У цьому напрямі наприкінці минулого року було зроблено відчутні практичні кроки. За підсумками Третього засідання Комісії зі співробітництва між урядом України та урядом Китайської Народної Республіки 5 грудня було підписано важливі документи. Насамперед План дій «Україна — КНР» з реалізації ініціативи спільної побудови Економічного поясу Великого шовкового шляху та Морського шовкового шляху ХХI ст., а також Програму українсько-китайського інвестиційного співробітництва в аграрно-промисловому комплексі.

«Сьогодні, — зазначив у межах Третього засідання Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, — перед нами відкриваються нові можливості для поглиблення співпраці й перезавантаження реалізації спільних проектів та ініціатив». Цікавий практичний погляд на виконання ухвалених документів висловив віце-прем’єр Держради Китаю Ма Кай: «Потрібно розширювати форми і галузі для спільної роботи, шукати найсприятливіші форми співпраці. Китай передбачає для співпраці з Україною 7 мільярдів доларів США і навіть більше, якщо будуть успішні проекти. Але треба зважити на потреби ринку, які слід  ретельно оцінювати і спрямовувати спільні зусилля у ті сфери, де буде найкращий ефект і результат». Ми, підкреслив Ма Кай, готові стимулювати інвестування і в такий спосіб сприяти відновленню економіки України.

Серед проектів, яким Китай надаватиме і надалі пріоритетне значення, — науково-технічні обміни, а також створення спільних науково-технічних парків. У найближчі роки Пекін планує вкласти у створення Нового шовкового шляху 124 мільярди доларів США. Для кращої реалізації цього геоекономічного проекту в Піднебесній засновано Азіатський банк інфраструктурних інвестицій зі статутним капіталом 100 мільярдів доларів США. До цієї суми слід додати ще 40 мільярдів доларів Фонду шовкового шляху, які вже  працюють. Тобто гроші для інвестування в Україну перспективних взаємовигідних проектів  у китайських партнерів є. Головне, щоб такі добре прораховані, виважені та досконалі проекти, які ми можемо запропонувати, в нас були. А китайців цікавлять насамперед українські АПК, енергетика, логістика, авіаційна промисловість та інфраструктурне будування. Це підкреслив Степан Кубів, перший віце-прем’єр-міністр, після участі  в Пекіні у травні 2017 року очолюваної ним урядової делегації в роботі Форуму високого рівня з міжнародного співробітництва в межах ініціативи «Пояс і шлях». Щодо 7 мільярдів доларів, про які у грудні 2017 року говорив під час візиту в Україну Ма Кай, то їх, повідомляє сайт delo.ua, вже вкладено в українські облігації. Китайська сторона ставить перед собою завдання «цілком активізувати цю велику суму коштів, щоб оживити сільськогосподарську, енергетичну, інфраструктурну, а також інші галузі економіки України».

Бізнес-клімат в Україні потребує поліпшення

Щодо практичних підсумків нашої ділової співпраці з Піднебесною, то за підсумками минулого року  продемонстровано помітну активність: товарообіг зріс на 15%, обсяг українського експорту в Китай збільшився за січень — листопад на 16,5%. Одна зі складових такої позитивної динаміки — розширення доступу до китайського ринку нашої сільгосппродукції: влада КНР дозволила імпортувати заморожену яловичину, збільшила з 18 до 27 кількість підприємств, яким дано право завозити молочну продукцію до Китаю.

«Китай визначено ринком, що перебуває у фокусі нашої Експортної стратегії», — заявила наприкінці минулого року в ексклюзивному інтерв’ю агентству «Сінхуа» Наталія Микольська, торговий представник України, заступник міністра економічного розвитку і торгівлі.

Торік, за даними AUCC (Асоціації українсько-китайського співробітництва), китайський бізнес почав активніше брати участь у проведених в Україні тендерах на реалізацію різних інфраструктурних проектів. Цьому, вважають, сприяло посилення ролі Києва в реалізації ініціативи «Пояс і шлях», а також  упровадження в Україні системи електронних держзакупівель товарів і послуг ProZorro, яка відчутно  зменшила корупцію в цій справі та забезпечила чесну конкуренцію. Китайська держкомпанія CHEC, наприклад, виграла, обійшовши чотирьох конкурентів у відкритих торгах, тендер на проведення днопоглиблювальних робіт у порту Южний та поглиблення  підхідних каналів до кількох причалів. Частину робіт уже завершено. Невдовзі сюди зможуть заходити судна вантажопідйомністю до 250 тисяч тонн.

Китайські фірми виграли ще два тендери, зокрема в галузі дорожнього будівництва, яке стало пріоритетом і уряду, і більшості обласних держадміністрацій. Уже триває ремонт об’їзної дороги навколо міста Житомира, реалізують контракт із китайськими компаніями на капітальний ремонт автотраси М-07 Київ — Харків — Довжанський. Підписання столичною держадміністрацією угоди про спів­працю в галузі будівництва четвертої лінії метро з китайським консорціумом у складі двох компаній  дасть змогу з’єднати центр Києва з мікрорайоном Троєщина. Завдяки реалізації цього досить недешевого проекту місто зможе через кілька років частково розв’язати проблему дорожніх заторів.

А загалом китайські інвестиції, залучені лише за останні два роки в ці та інші великі інфраструктурні проекти, експерти обраховують сотнями мільйонів доларів. Точних цифр бізнесмени не люблять називати.

Одне слово, активніший рух на посилення співпраці в різних галузях у ме­жах уже узгоджених проектів між Україною і КНР помітний. Але, як зауважують аналітики, маркером початку справжнього стратегічного партнерства  наших країн будуть не  мільярдні інвестиційні кредити та обсяги зростання товарообігу.

Про перехід до економічних і політичних «відносин нової ери» можна буде говорити у разі створення українсько-китайських підприємств на кшталт побудованих у Білорусі в межах спільного індустріального парку «Великий камінь». А щоб відкрити в Україні шлях для започаткування саме такого партнерства, треба створити такий  самий, як і у Піднебесній, прекрасний інвестиційний бізнес-клімат, з якого ми почали розмову. Щоб не розчарувати у наших можливостях китайських партнерів, які вкотре підтвердили, що бачать  Україну перспективним майданчиком для вкладання значного капіталу.

Підприємці й фахівці, за словами Вікторії Лісничої, голови Міжнародної дипломатичної ради в Україні, співзасновника юридичної компанії «Ти і право», і далі одностайні в оцінюванні ситуації на ринку  інвестицій. Вона називає «найгостріші питання: низький рівень захисту прав власності й кредиторів, обмеження на рух капіталу і валютне регулювання, складне податкове адміністрування, нестабільність банківської системи, недосконала система отримання ліцензій. Окремий пункт — вплив корупційної складової на ведення господарської діяльності».

Тож знову виникає питання  ефективності реформування судової системи, довіри до українських судів і нашого й іноземного бізнесу. Хто вкладатиме значні кошти у великі довготривалі проекти, якщо не впевнений в отриманні очікуваного прибутку, відчуває незахищеність від рейдерства  і корупціонерів різного калібру? Тому в таких реаліях висновок один: до виконання плану дій «Україна — Китай» з реалізації побудови Економічного поясу Великого шовкового шляху та Морського шовкового шляху ХХI сторіччя треба залучати лише професіоналів, для кого чесність і порядність понад усе, хто прагне інноваційного відродження країни, модернізації національної економіки, а не доступу до інвестиційних коштів для їх дерибану.

Станіслав ПРОКОПЧУК,
«Урядовий кур’єр»,
Київ — Пекін — Чжухай — Гуанчжоу

З ПЕРШИХ ВУСТ

Володимир Гройсман,
Прем’єр-міністр України: 

«Китай був і залишається нашим стратегічним партнером і стратегічним пріоритетом. І сьогодні перед нами відкриваються нові можливості для поглиблення співпраці та перезавантаження реалізації спільних проектів та ініціатив. 2019-й буде оголошено Роком Китаю в Україні».

 

 

 

Ма Кай,
віце-прем’єр Держради КНР: 

«Потрібно розширювати форми і галузі спільної роботи, шукати найсприятливіші форми спів­праці. Китай передбачив для співпраці з Україною 7 мільярдів доларів США і навіть більше, якщо будуть успішні проекти. Але треба зважати на потреби ринку, які слід ретельно оцінювати і спрямовувати спільні зусилля в галузі, де буде найкращий ефект і результат».

 

 

 

Ду Вей,
Надзвичайний та Повноважний посол
Китайської Народної Республіки в Україні: 

«Ми ніколи не використовували, не використовуємо та не використовуватимемо надані нами кредити та допомогу як інструменти тиску — не вказуємо нікому, що робити, не критикуємо внутрішніх справ України. Є люди, які так роблять, але не Китай. У подальшому Китай дотримуватиметься принципу невтручання у внутрішні справи держави, разом з українським народом пліч-о-пліч рухатиметься на шляху відродження нації, завдяки чому традиційна дружба між двома країнами передаватиметься із покоління в покоління, а взаємовигідна співпраця ставатиме дедалі тіснішою та довгостроковою».