ВАРТО ПОДИВИТИСЯ
На тлі бездарних серіалів, якими щодня годує нас ТБ, фільм про великого письменника, наче ковток свіжого повітря
Нещодавно телеканал «Інтер» показав 8-серійний фільм «Достоєвський» режисера Володимира Хотиненка за сценарієм Едуарда Володарського.
Одразу після його демонстрації вибухнула полеміка — і глядачі, і критики розділилися на два непримиренні табори. Одні були в захваті, інші критикували режисера і акторів за те, що не зуміли розповісти про складність духовних пошуків письменника, зосередившись на перипетіях особистого життя. «Як могла ця метушлива, неприємна людина, що по вуха потонула в боргах і любовних стосунках, написати свої великі романи?» — закидають критики авторам фільму. Справді, завдання, яке поставили перед собою творці серіалу, надзвичайно складне. Неймовірно важко передати мовою кіно процес літературної творчості, адже саме вона становить головний зміст життя творця. Як відомо, особливістю творчого методу письменника було проникнення в найстрашніші безодні психіки людини, куди не наважувався зазирнути жоден його сучасник.
Подивившись фільм, починаєш розуміти, що Достоєвський писав так саме тому, що й сам пізнав ту безодню, яку відкрив для читача. Геніальний епілептик, людина, яка пережила випробування стратою, каторгою, злиднями, самотністю і коханням, шукач святості, він прожив неповторне, фантастичне життя. Євгену Миронову, який виконує головну роль, вдалося передати всю складність образу письменника. Його Достоєвському віриш з початку до кінця. І справа не тільки в повному фізичному перевтіленні актора (характерна сутулість, нервова міміка, пронизливий і одночасно безпомічний погляд). Головне — актор зумів показати людину, яка з усіма своїми помилками і пороками знайшла шлях до світла та істини.
Найкращим «Достоєвським» став Євген Миронов. Фото з сайту ruskino.ru
Творцям фільму дорікають в хаотичності — але, ймовірно, це і є художній стиль Достоєвського? Не випадково середовище, що оточує героя, показане майже пунктирно. Але в результаті глядач отримує цілісний образ оточення письменника: художник Перов, Некрасов, Тургенєв, жінки, з якими зіштовхує письменника доля, його друга дружина, яка стала для Достоєвського справжнім янголом-охоронцем. Нестерпно важко любити генія, тим більше такого, яким був Достоєвський. Для Ганни Сніткіної її кохання стає подвигом, і в фільмі це показано яскраво і переконливо.
Існує думка, що Достоєвський описував лише соціально-психологічні патології, і начебто фільм підтверджує це. Але чим більше переймаєшся ним, тим ясніше розумієш, що метою письменника було зовсім не це. Він писав про людей, які страждають і намагаються знайти вихід. Напевно, не випадково фільм закінчується епізодом, коли Достоєвський їде в Оптину пустинь і запитує себе: «Можливо, те, що відбувається тут, на землі, — експеримент? І зверху вирішили подивитися: чи вийде тут?» Це запитання Івана Карамазова, героя головного твору Достоєвського.
Чи часто ми замислюємося над такими проблемами та чи замислюємося взагалі? А фільм змушує це зробити. Раптом розумієш, що Достоєвський препарує душу людини не заради психологічних експериментів, а для того, щоб знайти відповідь на запитання, яке хвилює будь-яку мислячу особистість — для чого вона прийшла в цей світ. Зло, якого так багато в його романах, не має абсолютної ознаки, тут завжди є елемент катарсису — очищення через страждання. Після того, як вийшов фільм Володимира Бортко «Майстер і Маргарита», глядачі кинулися купувати і читати роман Булгакова. Можливо, після серіалу «Достоєвський» твори письменника теж захочуть перечитати (або прочитати вперше) багато хто з нас. Адже в наш час, коли книжки дедалі більше поступаються Інтернету, навіть Достоєвському потрібен піар. І це той випадок, коли він виправданий. Після перегляду «Достоєвського», створеного в жанрі байопіка (фільм-біографія, який нині дуже популярний в Європі), хочеться сказати: «Я мислю — отже, я існую».
ЦІКАВО ЗНАТИ
На головну роль у фільмі претендували чотири актори, але зіграти Достоєвського зміг лише Євген Миронов (до цього він блискуче зіграв князя Мишкіна у фільмі «Ідіот» Володимира Бортко). Гримери спочатку омолодили 44-річного актора, а потім зістарили за допомогою накладних зморшок.
Фільм знімали в Петербурзі, Римі, Баден-Бадені (Миронов навіть виграв у казино, в якому колись у рулетку грав Достоєвський, 150 євро).