НА ЗДОБУТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ НАУКИ І ТЕХНІКИ

Головний хірург МОЗ України,
академік НАМН України
Петро ФОМІН

Нині медична наука перебуває в пошуку науково-технічних новацій, які б дали змогу розробити й упровадити у практику інноваційні способи зупинки та запобігання рецидиву кровотеч, а також лікування виразкової хвороби. Тернопільський державний медичний університет ім. Івана Горбачевського представив на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки роботу колективу авторів на чолі з ректором цього ВНЗ членом-кореспондентом НАМН України, професором Леонідом Ковальчуком «Інноваційні технології хірургічного лікування гострих шлунково-кишкових кровотеч».

По подробиці та думки щодо цієї роботи наш кореспондент звернувся до головного хірурга МОЗ України академіка НАМН України Петра ФОМІНА.

Розробили вперше

— Петре Дмитровичу, насамперед попрошу вас означити актуальність проблеми гострих шлунково-кишкових кровотеч.

— Попри великі фундаментальні досягнення сучасної гастроентерології та практичне впровадження їх у системи охорони здоров’я країн світу, проблема гострих шлунково-кишкових кровотеч (ГШКК) залишається надто актуальною, її обговорюють на міжнародних конгресах. Скажімо, у США щороку госпіталізують 300 тисяч пацієнтів із ГШКК, а в Шотландії поширеність кровотеч з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту становить 170 випадків на 10 тисяч дорослого населення на рік. У Росії показник доправлення хворих з виразковими кровотечами зріс у п’ять разів і збільшилося число екстрених операцій.

У понад 50% пацієнтів джерелом  кровотечі є пептичні гастродуоденальні виразки та ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка й дванадцятипалої кишки. Ця ситуація зберігається впродовж останніх 10—15 років, незважаючи на організаційні заходи у країнах, широке застосування антисекреторних противиразкових препаратів та ін.

У загальній структурі ускладнень виразкової хвороби кровотечі становлять від 20 до 51 %. За даними Центру медичної статистики МОЗ України, з 2003 до 2010 року кількість пацієнтів із пептичними гастродуоденальними кровотечами зросла з 4,23 до 4,64 на 10 тисяч осіб, в абсолютних числах це становить 21 263 випадків на рік. Медики твердять, що це пов’язано із задавненими формами виразкової хвороби через неефективне консервативне лікування і слабко зорганізовану диспансеризацію населення. Рівень летальності при виразкових кровотечах досягає 15—20%, а на висоті її рецидиву — 25—75%.

— Науковці яких медуніверситетів  працювали у колективі авторів поданої на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки роботи?

— Десять науковців увійшли до колективу авторів, які займаються  інноваційними технологіями хірургічного лікування ГШКК. Крім Тернопільського,

є й представники Національного медуніверситету ім. О. Богомольця, Одеського, Буковинського, Львівського, Вінницького, Запорізького, а також Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика та Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. 

— У чому ж, на ваш погляд, наукова значущість роботи? 

— Передовсім хочу зазначити, що ендоскопічна зупинка кровотечі та запобігання рецидиву кровотечі — золотий стандарт хірургічної тактики у хворих з гастродуоденальними кровотечами. Наукова ж значущість роботи, поданої на здобуття Державної премії, полягає у фундаментальному теоретичному вивченні та отриманні нових даних про патогенез виразкових і невиразкових кровотеч на основі зміни показників швидкості ре∂іонарного кровотоку шлунка та дванадцятипалої кишки.

Доведено, що локальна ішемія знижує природну резистентність слизової оболонки шлунка до агресивних факторів, що призводить до виразкоутворення та ерозивних змін слизової оболонки. Вивчення морфологічних та імуноморфологічних змін периульцерозної зони та системи локального гемостазу в   умовах кровотечі  дало можливість по-новому оцінити активність виразкової та невиразкової кровотечі й вірогідного прогнозу рецидиву кровотечі.

— Можна твердити про новий напрям лікування ГШКК?

— Грунтуючись на результатах проведених теоретичних досліджень, автори напрацювали й упровадили новий унікальний напрям лікування ГШКК із пріоритетним застосуванням інноваційних методів ендоскопічного та лапароскопічного гемостазу в поєднанні з використанням сучасних інгібіторів протонної помпи. 

Варто зважити на велику наукову значущість глибоких грунтовних досліджень щодо розробки відеоендоскопічних і лапароскопічних методів зупинки та прогнозу раннього рецидиву кровотечі й міні-інвазивних лапароскопічних операційних втручань із приводу джерела кровотечі.

—Якщо вжити прислівник уперше, то про які розробки авторів розповіли б? 

— Автори роботи вперше в Україні розробили в експерименті та впровадили  у  клініках новітні  інноваційні  способи  електрохірургічних міні-інвазивних ендоскопічних, лапароскопічних та ендовідеолапароскопічних втручань: електрокоагуляція, радіочастотна коагуляція, аргоноплазмова коагуляція, гідроелектрокоагуляція, лазерна фотокоагуляція та їхнє поєднання. Автори вперше визначили показання для їх застосування залежно від клініко-ендоскопічних особливостей та локалізації джерела кровотечі.

Уперше в Україні та у світі запропонували ендолапароскопічний гемостаз, методи лапароскопічної ваготомії, лапароскопічне висічення кровоточивих виразок, лапароскопічну резекцію шлунка.

Треба зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній літературі не знайдено публікацій з більш-менш чітким визначенням меж антрального відділу шлунка, що має значення для вибору методів оперативного втручання. Автори запропонували методику визначення меж функціональних відділів шлунка на ∂рунті перерозподілу кровотоку та з його зниженням в кислотопродукуючому відділі за рахунок збільшення кровотоку в антральному відділі. На цій основі вони розробили пілороантрумзберігаючий напрям у хірургії гострокровоточивих гастродуоденальних виразок із застосуванням функціонально вигідних операцій.

Розробили та підтвердили авторськими свідоцтвами України на винахід розширюючу дуоденопластику в поєднанні із селективною проксимальною ваготомією (СПВ), клапанну дуоденопластику, клапанну пілоропластику, геміпілоректомію, спосіб субтотальної СПВ, спосіб антрумектомії з ваготомією з формуванням клапанних гастродуоденальних і гастроєюнальних співусть, спосіб апаратної резекції шлунка, спосіб резекції шлунка зі збереженням іннервованого пілоруса із субсерозною скелетизацією надпілоричної частини антрального відділу, сегментарну резекцію шлунка зі збереженням іннервованого воротаря та фундоплікаційно-езофагокорпоральною реконструкцією.

Технічна якість і безпечність виконаних оперативних втручань залежала від упровадження в хірургічну практику сучасних технологій: ультразвукового скальпеля, зварювального апарата, зшиваючих апаратних методів.

Автори уніфікували єдину активно-індивідуалізовану лікувальну тактику у хворих з високим ризиком рецидиву кровотечі, за відсутності можливого рецидиву кровотечі, на висоті кровотечі за неефективності ендоскопічного гемостазу.

Практична значущість

— Чи знайшли вже ці інноваційні технології практичне застосування? 

— Безперечно. Упродовж останніх тридцяти років їх застосовували у лікуванні понад 49 тисяч пацієнтів з ГШКК у спеціалізованих центрах шлунково-кишкових кровотеч Києва, Тернополя, Вінниці, Чернівців, Одеси, Львова, Запоріжжя та в більшості хірургічних відділень інших регіонів України.

— І про які результати свідчить статистика? 

— Упровадження цих інноваційних технологій сприяло зниженню кількості ранніх рецидивів кровотеч у 2,3 раза, екстрених і термінових операційних втручань — в 1,5 і 3,3 раза, зниженню кількості операційних втручань на висоті кровотечі — на 27,5% і на висоті рецидиву кровотечі — на 25,4%, збільшенню у 2,1 раза органозберігаючих і у 2,2 раза органощадних операцій, зменшенню тривалості перебування хворих у стаціонарі у 2,6 раза.

Завдяки цим технологіям вдалося знизити показник загальної летальності при виразкових гастродуоденальних кровотечах у 2,8 раза, післяопераційної — у 4,2 раза, загальної летальності при ГШКК — у 2,2 раза.

При синдромі Мелорі-Вейса зменшили виникнення рецидиву кровотечі вдвічі та домоглися такого самого показника щодо виключення необхідності оперативних втручань, при гострих ерозивно-виразкових кровотечах і виразках Делафуа.

Грунтуючись на отриманих даних показників швидкості регіонарного кровотоку слизової оболонки гастродуоденальної зони, визначенні функціональних меж антрального відділу та перерозподілу кровотоку після операцій на шлунку, вивчення морфологічних та імуноморфологічних змін  периульцерозної зони й системи гемостазу автори удосконалили та модернізували нові пілороантрум-зберігаючі й органощадні операційні втручання, із застосуванням методів електрозварювання тканин та ультраскальпеля, що сприяло збільшенню у 2,1 раза органозберігаючих і у 2,2 раза органощадних операційних втручань, зменшенню перебування хворих у стаціонарі у 2,6 раза.

Ці технології дали змогу знизити й частоту середніх форм післяопераційних функціональних розладів з 31 до 4,5%, зменшити частоту прямих післяопераційних ускладнень у чотири рази, з відмінними та добрими віддаленими результатами за A. Visick — на 84,5%. До того ж після органозберігаючих операцій — у 88,3%, після органощадних — 74,3 відсотка, а після резекційних операцій — 69%.

— Яка економічна ефективність упровадження таких інноваційних технологій хірургічного лікування гострих шлунково-кишкових кровотеч?

— Вона полягає у зниженні тривалості перебування хворих у стаціонарі у 2,6 раза (з 13 до 5 діб), зменшенні прямих витрат на лікування у 2,4 раза (з 13 000 гривень до 5500 гривень на одного пацієнта), зростанні коефіцієнта якості життя після органозберігаючих операцій на 78,2%, після органощадних операцій — на 72,3%, після резекційних методів хірургічного лікування —на 54,3 відсотка, зниження коефіцієнта витрати-користь (CUR) у 3,6 раза.

Слід зауважити, що основні положення із представленої роботи щодо діагностично-лікувальних підходів увійшли до протоколів надання хірургічної допомоги пацієнтам із ГШКК, які затвердило МОЗ України.

Розроблену діагностично-лікувальну тактику у хворих з виразковими кровотечами широко впровадили у всіх регіонах України на вторинному (окружні шпиталі) та третинному (університетські лікарні й центри шлунково-кишкових кровотеч) рівнях стаціонарної хірургічної допомоги.

За результатами роботи опублікували майже півтисячі  наукових праць, 20 монографій, 8 методичних розробок МОЗ України, отримали понад 90 патентів України на винахід, захистили 3 докторські і 22 кандидатські дисертації. Високий рівень досліджень підтвердили на світових хірургічних форумах у 13 країнах, зокрема в Японії, Іспанії, Китаї, Франції, Росії, Польщі, Бразилії.

Отож усе сказане надає мені можливість вважати, що представлена колективом авторів робота відображає високий рівень медичної науки в  Україні, її об∂рунтовано висунуто на присудження Державної премії України в галузі науки і техніки.

Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Петро ФОМІН. Народився 10 жовтня 1939 року. Закінчив 1962 року Томський медичний інститут, клінічну ординатуру на кафедрі госпітальної хірургії (1964). З 1970 року працює у  Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Видатний вчений-хірург, академік Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, головний хірург МОЗ України.