Без перебільшення час плескати в долоні. «Ура! Підписав!» — переважно такою була реакція українців, які вболівають за майбутнє нашої освіти, на підписання Петром Порошенком відповідного закону. «Вітаю всіх. Українська вища освіта подолала пострадянські рецидиви й опинилася в іншій реальності. Саме час вищим навчальним закладам скористатися нагодою і нарешті стати автономними», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» міністр освіти і науки Сергій Квіт.
Основне у законі, який експерти називають революційним, — університетська автономія, розширення повноважень учених рад та колективів університету, зокрема право самостійно обирати ректора, академічна свобода викладача і студента, незалежна оцінка якості вищої освіти, розвиток науки в університетах.
З моменту його ухвалення у парламенті («за» проголосували 276 депутатів) минув рівно місяць. Каменем спотикання стали норми, запровадження яких потребує фінансування. Дискусії тривали до останнього.
Наша розмова з головою парламентського Комітету з питань науки і освіти Лілією Гриневич відбулася за кілька годин до підписання документа. «Гадаю, все буде вирішено на користь закону», — сказала на початку бесіди Лілія Михайлівна, розповівши, які норми виявилися найбільш дискусійними, а які можна й потрібно вже впроваджувати, бо вони не потребують фінансування.
— Закон дуже потрібний, адже всі розуміють, що він створює можливості для входження України в європейський освітній простір, — продовжує Лілія Гриневич. — Головне — засади прозорої конкуренції, які запроваджує цей закон, сприятимуть підвищенню якості вищої освіти.
Були зауваження Міністерства фінансів щодо коштів, які потребує запровадження закону. Але ми добре усвідомлюємо, що живемо в часи фінансово-економічної кризи й військової агресії Росії. У зв’язку з цим закон у прикінцевих положеннях передбачає перенесення фінансування тих статей, що потребують його, з 1 січня 2016 року.
Нині важко прогнозувати, як далі розвиватиметься ситуація. Але якщо за найгіршим сценарієм і країна ще не зможе дозволити собі виконувати ці позиції закону, скажімо через 2—3 роки, потрібно буде розтягнути в цей перехідний період відтермінування їх виконання ще на якийсь час.
Проте це не може стати причиною призупинення втілення інших положень закону, які потребують не фінансування, а змін у системі управління вищою освітою, надання реальних автономних прав університетам, впливу роботодавців на оцінку якості освіти і формування змісту навчання, академічної свободи для викладачів та студентів. Тобто є чимало позицій, які можна починати втілювати без грошей.
Крім того, з ухваленням цього документа потрібно зробити наступний дуже важливий крок — розробити новий базовий закон про освіту.
На зустрічі з Президентом України я порушувала це питання, і глава держави висловив свою готовність підписати закон, якщо ми врахуємо фінансово-економічну ситуацію. Я думаю, що уряд також розуміє, наскільки важлива ця системна реформа.
Частину питань, що викликають особливу стурбованість через фінанси, вже врегульовано прикінцевими положеннями. Якщо ще якісь норми потребуватимуть додаткового впорядкування, це можна зробити за допомогою постанов Кабінету Міністрів, котрі мають визначити часові рамки.
Скажімо, в документі є положення, що стипендія має бути на рівні прожиткового мінімуму. Зрозуміло, що нині це зробити неможливо. І нереально зробити навіть через рік-два, бо для цього потрібна велика нова частина видатків із державного бюджету.
Проте в прикінцевих положеннях сказано, що уряд має сам запропонувати, який період потрібен для цього. Можливо, знадобиться 5 років. Далі будемо бачити, як розвиватиметься економіка країни, адже нині левову частку надходжень з’їдає військова ситуація на сході. Але ми не можемо чекати, коли з’являться гроші. Україну слід розбудовувати вже сьогодні!
Основні новації
♦ Створення окремого колегіального органу — Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
♦ Закріплення на законодавчому рівні системи зовнішнього незалежного оцінювання.
♦ Посилення антиплагіатних норм і відповідальності за них.
♦ Новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів: участь усього викладацького складу та збільшення у відповідній пропорції (не більш як 15%) кількості студентів, які братимуть участь у голосуванні. Для ректорів, деканів і завідувачів кафедр обмежено перебування на посаді — не більше двох термінів (5+5).
♦ Виші отримають право остаточного присудження наукових ступенів.
♦ Зменшення навчального навантаження викладачів із 900 до 600 годин. Зниження навантаження на студентів.
♦ Запровадження трициклової системи вищої освіти: бакалавр, магістр, доктор філософії. Збережено ступінь доктора наук та впроваджено короткий цикл вищої освіти: молодший бакалавр.