ПОТЕПЛІННЯ

Молдова і Придністров’я більше не будуть зациклюватися на питанні про суверенітет
 

Готовність про щось домовлятися в межах наявного статус-кво було висловлено чи не вперше від початку конфлікту на берегах Дністра. Сталося це в Одесі під час нещодавньої зустрічі президента невизнаної Придністровської Молдавської Республіки Євгена Шевчука та прем’єр-міністра Молдови Влада Філата. Ініціатором цих обнадійливих перемовин стала Україна, яку тут представляв міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. 

Досі саме питання суверенітету — як того бажає Придністров’я, чи реінтеграції, на якій наполягає Молдова — ставало каменем спотикання для спроб врегулювати Придністровську проблему. Зокрема 2006 року на довгі 5 років було перервано переговорний процес у форматі «5+2» (посередники — Росія, Україна та ОБСЄ, спостерігачі —  ЄС та США).

І ось цими морозними — навіть в Одесі — днями крига скресла чи, принаймні, дала тріщину.

«Я вважаю, що на цьому етапі обговорення такої складної політичної проблеми, як статус Придністров’я, є передчасним, — заявив лідер ПМР Євген Шевчук. — Ця проблема обговорювалася вже 20 років і без помітних зрушень».

Сторони роблять висновок, що зовсім не обов’язково разом із цією проблемою залишати у підвішеному стані цілу низку питань, що заважають нормальному життю по обидва береги Дністра. Слідом за Бісмарком вони готові бачити в політиці мистецтво можливого, а єдино можливою на сьогодні вважають «тактику маленьких кроків» — як визначив її лідер Придністров’я. Йдеться про те, щоб забути бодай на деякий час про питання суверенітету, а натомість зайнятися «розблокуванням економічної взаємодії між Придністров’ям і Молдовою». «Такими кроками, такою тактикою ми можемо створити умови і платформу для обговорення складніших проблем, — зазначив пан Шевчук, підкресливши, що поточним пріоритетом є «конкретні проблеми економіки і громадян».

Такий підхід, схоже, влаштовує усі зацікавлені сторони за всієї розмаїтості їхніх інтересів.

Лідер  Придністров’я Євген Шевчук (ліворуч) та прем’єр-міністр Молдови Влад Філат (у центрі) знайшли спільну мову. Їхню зустріч в Одесі організував керівник українського МЗС Костянтин Грищенко. Фото Укрінформу

Молдовський інтерес

Молдова є найбіднішою країною Європи. Тож будь-які дії, спрямовані на пожвавлення її економіки, мають неабияку вагу для неї. «Ми визначилися, що продовжуватимемо роботу для повного відновлення роботи залізниці, перевезення товарів, пасажирів, що стосується зв’язку та інших проектів, що є важливими для людей», — резюмує одеські перемовини молдовський прем’єр Влад Філат. Він каже, що для цього вже найближчим часом буде створено спеціальні робочі групи.

Слід зауважити, що країна вже понад два роки не може обрати собі президента, і така внутрішня політична нестабільність теж є неабияким аргументом для того, аби взяти тайм-аут у боротьбі за повернення Придністров’я, відклавши це питання до кращих часів.

Поза тим, чи не найвагомішим здобутком одеських перемовин пан Філат готовий був назвати відкритість при обговоренні наявних проблем. Молдова вже давно побоюється сепаратних перемовин Тирасполя із Москвою, тож поява майданчика для абсолютно відвертого спілкування з Придністров’ям — теж в її інтересах.

Придністровський інтерес

Придністров’я навряд чи має кращий добробут, ніж Молдова, тож у розв’язанні економічних проблем зацікавлене не менше від опонентів, котрих на одеських перемовинах, зауважимо, називали «партнерами». Президент ПМР Євген Шевчук перебуває на цій посаді лише місяць і, схоже, намагається знайти якісь нові, продуктивніші форми існування очолюваного ним утворення, не поступаючись при цьому якимись засадничими принципами. Ні до, ні після обрання президентом Шевчук про можливість повернення ПМР до складу Молдови не говорив. Можливість тимчасово залишити за кадром головне політичне питання — для нього чи не єдиний на сьогодні шанс заявити про себе як про дієвого політика, здатного змінювати придністровську ситуацію на краще. Тож навіть у свій короткий термін він уже вдався до певних односторонніх поступок, зокрема скасував 100-відсоткове мито на молдовські товари. Це дає змогу заробляти певні очки у внутрішній і зовнішній політиці без руйнування основних елементів своєї невизнаної політичної системи. Зокрема Євген Шевчук вважає цілком доцільною подальшу присутність російських миротворців у регіоні: «Ми не вважаємо конструктивним обговорювати на даному етапі миротворчу операцію, тому що вона є базовим на сьогодні моментом для певної стабільності у взаємовідносинах».

Український інтерес

Для того, аби піднести свою роль у придністровському врегулюванні, Україна теж має вагомі підстави. На одеській зустрічі Костянтин Грищенко зауважував, що Україна «зацікавлена у продовженні такого активного діалогу і хотіла б бачити цей процес результативним і постійним». У нинішній час непростих стосунків із європейською спільнотою їй зовсім не зайвими були б лаври результативного миротворця в застарілому конфлікті. Тим більше, що конфлікт цей точиться у безпосередній близькості до наших кордонів. Глава МЗС знову підтвердив, що наша країна виходить виключно з позиції територіальної цілісності Молдови, а відтак навіть теоретично не припускає приєднання ПМР до України. Втім, експерти зауважують, що отримати у Придністров’ї певні економічні преференції було б зовсім незайвим. 

Передусім, ідеться про залізничне сполучення із нашими дунайськими портами. Сьогодні воно є вкрай складним і витратним. Автодорога Одеса —Рені і паралельно їй залізнична гілка — справа не найближчого часу. Залучення придністровської частини молдавської залізниці могло б бути непоганим, бодай тимчасовим, розв’язанням проблеми — доки після Євро-2012 та інших інфраструктурних проектів у нашого уряду дійдуть руки і до автобану в бік Дунаю.

Наступний крок до реалізації всіх цих інтересів має бути зроблено менш ніж за місяць. Наприкінці лютого у Дубліні (Ірландія) має відбутися новий раунд переговорів у форматі «5+2».