Це теж своєрідний маркетинговий хід — експорт реформи місцевого самоврядування, визнаної кращою в Європі. Поляки активно його використовують, бо саме такі нестандартні ідеї й проекти мають підтримку в Євросоюзі. Отож, щоб її мати, нам теж належить пройти нелегкий, але неодмінно креативний шлях. А поки що завдяки друзям-полякам маємо змогу отримувати найцінніше — уроки реформи, яка, втім, ще не завершена: удосконалення життя не має меж.
Коли професор права Вармінсько-Мазурського університету Дорота Ліс-Старановіч перегорнула сторінки власної пам’яті на 25 років назад, щиро розплакалася перед українською аудиторією. У 1989-му вона, студентка, разом із колегами твердо вирішила змінити країну на таку, в якій хотілося б жити їхнім дітям та онукам. І пішли на вибори з надією, що Польща стане такою, як сусідня Німеччина. З перемогою «Солідарності» їхні надії почали здійснюватися. Але то був лише початок щоденної виснажливої роботи з модернізації держави. Фундаментом польської демократії та громадянського суспільства стало сильне місцеве самоврядування.
.jpg)
Усе зробила молодь
На які ж граблі Україні не наступити на цьому шляху? Об який камінь не спіткнутися? Відповіді ми шукали у Вармінсько-Мазурському воєводстві з центром у місті Ольштин, яке всі 25 років є партнером Рівненщини. Реформу базового рівня (яка реалізується в нас) Польща провела ще 1990-го. А вже через 8 років із 48 воєводств залишили 16, істотно скоротилася й кількість повітів. Тепер тут є три рівні місцевого самоврядування: гміна, повіт і воєводство. Вони аж ніяк не заважають один одному, бо делеговані їм повноваження не перетинаються, а лише доповнюють одне одного.
Найбільше повноважень, підкріплених фінансами, має гміна. Це те, про що мріємо, але чого все ще не зробили: віддати на первинний рівень самоврядування не лише повноваження, а й ресурси для їх належного виконання.
Людський вимір самоврядування
Найбільш щиро і незаангажовано передають свій досвід люди, які власними руками та розумом робили реформу. Ось що розповідає Кшиштоф Шидоркевич, викладач Вармінсько-Мазурського університету:
— Самоврядування не може діяти без людського виміру. Адже будь-який закон ухвалити просто, але головне — як він діятиме і чи спрацює взагалі. Так, були побоювання, що люди не готові до реформи самоврядування, що Польща залишиться під впливом Радянського Союзу. Та нічого такого не сталося. Вийшло навпаки: якщо тоді, в 1990-ті, я, випускник вишу, молодий юрист, не міг купити собі помешкання, бо не мав ні грошей, ні змоги їх заробити, то нині бюджет мого невеликого містечка на Мазурах — 50 мільйонів злотих. Це свідчить про те, що економічні негаразди закінчилися й почався стрімкий економічний розвиток.
Але для цього полякам знадобилося 25 років наполегливої праці із постійним залученням європейських інвестицій. А ось що говорить Віолетта Шльонска-Зишьк, віце-маршалок воєводства:
— Кожна гміна й воєводство повинні мати стратегію та програму розвитку, бо Євросоюз співпрацює лише з тими, хто бачить свою близьку й віддалену перспективу з акцентом на конкурентоспроможність економіки, адже веде політику вирівнювання розвитку регіонів. Пріоритети у фінансуванні мають проекти з енергозбереження, удосконалення транспортної інфраструктури, захисту природного середовища та використання природної спадщини регіонів, відновлення міст і містечок. Тобто весь бюджет воєводства скерований саме на програми, які передбачають співфінансування.
У найближчі роки Вармінсько-Мазурське воєводство має освоїти мільярд 728 мільйонів євро інвестицій з ЄС, ще 60 мільйонів євро додає для нас бюджет країни. І, звісно ж, свою частку вносимо ми. Але всі кошти, ще й з відсотками, доведеться повертати, якщо будуть порушення у їх використанні (скажімо, публічні замовлення, зроблені без тендерів. — Авт.).
Податки ходять за людиною
Як же фінансується місцеве самоврядування? Про це охоче розповів заступник міністра, держсекретар міністерства фінансів посол польського сейму Януш Чіхонь.
— Кошти на розвиток гміни — це, по-перше, її власні доходи, по-друге, субвенції з держбюджету, якими місцева громада вільно розпоряджається. Якщо, приміром, зекономить на освіті, може використати на культуру. І нарешті дотації, які теж надходять із держбюджету. Але вони мають чітке спрямування, і розпоряджається ними воєвода (у нашому розумінні — представник Президента в області. — Авт.). Основні джерела доходів гмін — це податок на нерухомість, сільськогосподарський податок (його вираховують через ціну жита на середньостатистичний гектар. — Авт.), лісовий, транспортний, від спадщини та 37% ПДФО — саме стільки залишається у гміні.
Як бачимо, у Польщі все вирішує місце проживання, а не роботи, як поки що в нас. А гміни зацікавлені, щоб люди, по-перше, багато заробляли, а по-друге, жили на їхній території. Тож вкладають акумульовані кошти в розвиток, змагаючись між собою у привабливості. Нині сільські гміни навіть краще, ніж міста, дбають про інфраструктуру (мають власні корти, басейни, аквапарки).
— Оскільки люди хочуть жити в тиші, з комфортом, вони просто голосують ногами. Так зробив і я, коли, працюючи в самоврядуванні, переїхав з Ольштина в село, — каже заступник міністра.
Власні доходи середньостатистичної гміни становлять приблизно 50%, решта — дотації і субвенції. Самоврядування може брати кредити, але в певних межах. Максимальний ліміт заборгованості гміни — 60% власних доходів, тому збанкрутувати (принаймні теоретично) вона не може. Якщо ж раптом борги перевищують допустимі (а регіональна рахункова палата все це чітко відстежує), можна врятувати ситуацію через позику з держбюджету. Якщо ж керівництво гміни й цією рятівною соломиною не скористається, в ситуацію втручається уряд і відряджає туди комісара, який бере ситуацію у свої руки. Ось таке самоврядування під захисною парасолькою держави.
Офіційний офшор Ольштинек
Молодший брат Ольштина — містечко Ольштинек. Це центр місько-сільської гміни, що об’єднує майже 14 тисяч жителів у півсотні сіл та хуторів. До речі, майже половину території, як і на Рівненщині, займають ліси й озера. Це далеко не найбагатша гміна, тому тут створили спеціальну економічну зону, яка діятиме до 2030 року. Відповідно до політики ЄС, на територіях, де середня зарплата нижча від загальнодержавної, бізнес сплачує нижчі податки. Тож у таких офіційних офшорах охоче реєструються навіть великі компанії. В Ольштинеку рушій економіки — частина найбільшого в Східній Європі концерну «Мастекс» (переробка фруктів, виробництво соків і макаронів), який експортує продукцію в різні країни.
Керує гміною рада з 15 посланців від територій (у нас це депутати). І представляють вони громаду, а не політичні партії. Є ще один, безоплатний рівень самоврядування — солтиси. У гміні Ольштинек їх 30, деякі представляють по 2—3 села. Це шановані люди, авторитет яких міцний. Чиновників у гмінній управі близько 40 — цього цілком вистачає для виконання делегованих повноважень, каже бургомістр.
Найпроблемнішими питаннями він вважає дороги (адже структура їх утримання занадто роздрібнена: є дороги гмінні, повітові та воєводські) й фінансування освіти. У гміні 3 дитсадки і 5 початкових шкіл, які з’їдають левову частку бюджету. Бургомістр вважає, що стільки освітніх закладів не потрібно, але люди хочуть мати школу ближче. Чи, скажіть, не наші проблеми?
Поляки обирають повільне життя
Тут витрачають на власну промоцію. Скажімо, в Ольштинеку під час Другої світової був найбільший табір для полонених, де загинуло майже 50 тисяч людей. Щоб не втратити суспільну пам’ять, гміна подала в ЄС проект облаштування надсучасного музею на… горищі історичного приміщення, де зараз розташована її управа. І отримала 75% фінансування, решту знайшли у власному бюджеті. Ось так з’явився сучасний музей із цікавими для молоді інтерактивними експонатами, та й управа кардинально оновилася. Просто на облаштування чиновницьких кабінетів Євросоюз грошей, звісно, не дає.
А ще Ольштинек приєднався до світової мережі «Чітаслов», що означає повільне добре життя. Рух, який виник на противагу засиллю цивілізації, родом з Італії. Нині в його мережі 200 міст. Логотип — равлик, який означає, що разом зі сповільненням темпів життя на цій території людям повертають здоровий глузд, екологічно чисту їжу, спортивні доріжки.
— Виявилося, що зі свого членства ми можемо мати ще й фінансовий зиск: у бюджеті ЄС до 2020 року зроблено ставку на ревіталізацію міст. Якщо підготувати вдалі проекти, можна отримати мільйони злотих, — каже бургомістр.
ВИСНОВКИ:
♦ Реформи не можуть бути цілком добровільними: з одного боку, це політика держави з елементами примусу, з іншого — бажання більшості її громадян, які вже не можуть жити по-старому.
♦ Реформи добре лягають на економічно розвинений грунт: у бідній державі є відповідні ризики. Однак якщо перетворень не робити, зубожіємо ще більше.
♦ Готових схем, які можна перенести з точністю 1:1, немає: все потрібно пристосовувати до власних реалій.
♦ Сильне самоврядування — не лише основа демократії та громадянського суспільства, а й прямий шлях до міжнародних інвестицій.
♦ Ключові моменти реформи — довіра до державних інституцій, якісна комунікація з громадою та зміна ментальності.
ПРЯМА МОВА
«Другого шансу не буде!»
Степан ПАВЛЮК, .jpg)
заступник голови Рівненської обласної ради:
— Польські експерти зауважили, що реформу самоврядування у них зробила молодь. Наша молодь іде на війну, на яку держава щодня витрачає 100 мільйонів гривень.
Але не маємо права все списати на війну. Ми повинні зробити за 8 місяців те, що поляки робили 8 років. Другого шансу не буде! І часу на помилки в нас теж немає, тому досвід Польщі для нас надзвичайно цінний хоч би в тому, що реформа — це елемент державного примусу, особливо, якщо хочемо мати швидкі результати.
Остаточну концепцію перспективного плану об’єднання громад, яку буде винесено на сесію обласної ради 12 червня, ми опрацьовуємо з урахуванням почутого і побаченого у сусідів.
Ми в Google+