ПРОБЛЕМА
Чому велике молоко приносить лише збитки?
Для Олени та Петра Покальчуків із села Підгірці Рівненського району корова — це і годувальниця великої родини, і чи не єдиний спосіб заробітку. Щоправда, встає мати п’ятьох дітей та бабуся трьох онуків раніше від сонця, а лягати доводиться вже за північ: щоб зробити з молока сир і сметану та на базар до Рівного завезти. Нелегка праця, але й без неї, кажуть, їм у нинішньому українському селі не вижити.
У ці літні дні заробітку від корови немає: вона ось-ось обзаведеться телятком. Покальчуки сподіваються, що це буде теличка. Торік мали бичка, якого кілька днів тому здали заготівельнику по 14 грн/кг живої ваги.
— Але ж за бичка, якому рік, вам уже сьогодні належить від держави дотація тисячу гривень?
— Чули ми про ту дотацію, але треба було бичка ідентифікувати, довідки збирати, пороги оббивати… Коли нам тим займатися — косовиця закінчується, зерно молотили. І, як-не-як, майже 4 тис. гривень одразу взяли — наш бичок трохи не 300 кг заважив. Якщо розібратися, то — невеликі гроші, але ж студентам до навчання готуватися треба. Може, вже новонароджену нашу ідентифікуємо… Хіба копійка на селі коли зайвою буває? Але, знаєте, зневірилися люди, все оглядаються: а що, як і ця програма тільки до виборів буде? А порадитися ні з ким…
Держава декларує партнерство
— Порадьтеся зі мною, — запропонував у відповідь на ці, викладені уже в моїй інтерпретації, реалії перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Микола Безуглий. — Ось вам розкладка: сьогодні 79% українського молока виробляється у селян і лише 21% — в агрогосподарствах. У Рівненській області частка корів у населення ще вища. Тобто, за нашими підрахунками, ще принаймні 10 років поїти Україну молоком буде селянин. Саме тому й вирішили підтримати його через дотацію на молодняк: це не тільки поступове відновлення поголів’я, а й розвиток галузі тваринництва. Тому програма підтримки діятиме не менше 4-5 років, і тут держава, запевняю вас, є партнером селянина. Дивіться: якщо людина дотримає теличку до року, щоб отримати 1000 грн дотації, в якої господині підніметься рука після цього пустити її під ніж? Нині ж ситуація більш ніж критична. Наприклад, на Рівненщині сьогодні загалом 100 тис. корів, а молодняку — лише 18 тис. Будьмо реалістами: жодна господиня не триматиме ялову корову. Тобто щонайменше 82 тис. торішніх телят пішло під ніж. Така моя порада — іншої дати не можу. До того ж, саме для ваших селян ця програма прислужиться чи не найкраще: адже маленька Рівненщина тримає вдвічі більше корів, ніж, скажімо, велика Київщина. Перших 1,5 млн грн дотації з держбюджету вже дійшли до рівненських селян і, сподіваюся, працюють на «велике молоко».
Якщо людина дотримає теличку до року, отримає дотацію — тисячу гривень. Фото з сайту jovdes.com
Втричі дешевше за воду
— Ми, звісно ж, урядові за цю програму вдячні: жива копійка зайвою не буває, — висловлює свою позицію заступник голови Рівненської облради Олександр Чуприна. — Але скажу так: дайте селянам нормальну ціну на молоко — і поголів’я відновиться без зайвих зусиль. Де таке бачено, щоб молоко в людей по 1,60 грн приймали? Та ще й не розраховувалися з ними вчасно? А літрову пляшку газованої води дешевше 5 грн не купиш. Переробники змовляються між собою і просто демпінгують ціну. Ми про таке не раз говорили на всіх рівнях, письмово свою позицію до уряду й парламенту доводили. Аграрній Рівненщині це справді болить — не мають більше де наші селяни заробити. Це з Рівненського району на базар можна їздити, а віддаленим куди подітися з тим молоком? І фермери, і селяни краю вже були неабияк зраділи, коли Верховна Рада ухвалила закон, який встановлював нижню ціну на молоко на рівні 2,50 грн і розрахунки протягом семи днів. Але лобі переробників виявилося сильнішим: червоне світло йому ввімкнув Президент…
— Так, усі заходи держави зі стабілізації ціни на молоко від населення поки що неефективні, — визнав, дивлячись в очі рівненським аграріям, Микола Безуглий. — Справді, є економісти, в тому числі і в уряді, які вважають, що ринок усе відрегулює сам. У профільному міністерстві таке не визнають: навпаки, переконані, що держава повинна регулювати виробництво основних видів сільгосппродукції. Тому знову будемо вносити на розгляд депутатів закон, який встановить мінімальну закупівельну ціну на молоко: адже реальна, як бачимо, не покриває навіть витрат на його виробництво. І селянин у цьому не винен.
Але й селяни мають по-іншому підходити до цієї проблеми: головна вимога до молока — якість. Ні для кого не секрет, що найбільш забрудненим є сьогодні саме молоко з індивідуальних господарств. І це неабиякий козир у руках переробників.
Шанс — у самоорганізації
Вибити цей козир із не завжди порядних рук можна, об’єднавшись у кооперативи. Тоді селяни зможуть закупити відповідне обладнання для охолодження й зберігання молока і виставлятимуть за нього свою ціну. Тема, здавалося б, не нова, але і тут є проблема, якої на місцях не розв’язати.
— Ми в області утворили до сотні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, — розповідає голова облдержадміністрації Василь Берташ. — Щоправда, більшість із них працює лише на папері. Якби держава, як обіцяла, фінансово підтримала перших 20–30, то їх уже була б реальна сотня. Але сьогодні головна проблема навіть не в цьому: потрібно визнати такі кооперативи неприбутковими на законодавчому рівні. Так, до речі, в Європі, де половину сільгосппродукції виготовляють саме неприбуткові сільськогосподарські спілки. У чинному українському законодавчому полі селянському кооперативу потрібно платити ПДВ за зібране молоко як за придбану й реалізовану продукцію. Тому через кооперативи молоко зараз не заготовляється. Якщо законодавець пропише їх неприбутковість (прибуток отримують безпосередньо члени кооперативу), тоді рішенням обласної ради можна виділити кошти на закупівлю для кооперативів необхідного обладнання. І справа піде, — переконаний посадовець.
— Новий законопроект «Про сільськогосподарські кооперативи» передбачає неприбутковий статус для кооперативів, але у депутатів до нього ніяк не доходять руки, — пояснює Микола Безуглий. — Тут є два варіанти: або його таки прийме перед виборами Верховна Рада, або вже наступна. А не приймати не можна: адже відповідно до вимог СОТ, членом якої є Україна, з 1 січня 2014 року будь-які заготівлі на неорганізованому ринку припиняються. Тому селяни мусять самоорганізовуватися. На Рівненщині, де один із найвищих рівнів індивідуального господарювання в державі, сільському дядькові треба допомогти. Ми внесемо питання про державну допомогу кооперативам на етапі їх становлення в держбюджеті-2013. За такої підтримки зможемо збільшити виробництво валової продукції села вже у найближчі роки.
А рівненські фермери та селяни, де можуть, діють за принципом «Спасіння потопельників — справа самих потопельників». Нещодавно кілька фермерських господарств — виробників м’ясної та молочної продукції, овочів, зернових — об’єдналися під брендом «Волинський екологічний продукт». Їхня мета — реалізація власної екологічно чистої продукції без посередників, зокрема, й через новостворений екомагазин.
ДУМКА ЕКСПЕРТА
Микола
ЗІНЧУК,
академік УААН, Герой
Соціалістичної Праці,
заслужений працівник
сільського господарства України,
депутат Рівненської обласної ради:
— Стимулювати треба корову, а не молодняк ВРХ. Це моя тверда позиція, яка грунтується на півстолітньому досвіді керівника дослідного господарства «Тучинське», що у Гощанському районі на Рівненщині. Тільки фіксована нижня планка ціни на молоко відродить поголів’я. Якби столичні фахівці-аграрії, ухвалюючи рішення, куди спрямувати державну підтримку, порадилися з нами, тобто з глибинкою, вони, переконаний, теж дійшли б такої думки. Ринок сільгосппродукції мусить бути регульованим — так сьогодні в Європі, яка зрозуміла: пускати сільську економіку на самоплив не можна. І регулює її так, що нам з вами і не снилося! Тим часом в Україні навіть у профільному міністерстві не знають, що саме перепаде селу в бюджеті наступного року. А перепаде те, що крізь пальці протече. І так щороку. Доки не буде фінансової стабільності, доки селянин не відчує реальної підтримки, так би мовити, землі під ногами, він не питатиме ані уряд, ані Верховну Раду, чи тримати йому корову.
ДІАЛОГ У ТЕМУ
Степан ДЕНИЧЮК,
голова сільськогосподарського кооперативу «Добриця»,
Сарненський район:
— Холодильні установки, які здає нам в оренду молокопереробний завод, коштують приблизно 90 тис. грн і вміщують 3,5 тонни молока. Ними може користуватися щонайменше 300 власників корів. Але навіть нині, коли йде «велике молоко», установки заповнені наполовину. Ціна — 1,60 грн — не відповідає ціні газу, світла і навіть дров із нашого лісу, тоді як державна дотація 20–30 коп. на кожному літрі потрапляє не нам, виробникам, а переробникам.
Микола БЕЗУГЛИЙ,
перший заступник міністра аграрної політики
та продовольства:
— Ваш кооператив діє, по суті, як заготпункт конкретного заводу. Моя вам порада: знайдіть по 300 грн із двору, викупіть у заводу обладнання і шукайте для молока альтернативні джерела збуту.
ПРОГРАМА
Врятує штучне запліднення
Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
В Чернівецькій області з 69 тисяч корів лише 4,8 тис. утримують у тваринницьких фермах. Решту — в індивідуальних господарствах. Для них це, певно, добре. Проте продуктивність шкутильгає. Виправити ситуацію покликана затверджена сесією облради Регіональна програма здешевлення вартості запліднення маточного поголів’я ВРХ в сільських пунктах штучного запліднення та розширення їх мережі. Головне її завдання — розширити обсяги штучного запліднення тварин в особистих господарствах громадян і підвищити тим молочну та м’ясну продуктивність, а, отже, збільшити валове виробництво молока до 330 тис. тонн та яловичини в області. На це працюватимуть 133 пункти штучного запліднення, а згодом буде відкрито ще 20. До речі, держдотації за утримання молодняку ВРХ на майже 285 тис. грн вже отримали 414 фермерів області.