Ніде правди діти, через складну ситуацію в економіці останніх років українцям дуже просто втратити роботу. А ось знайти нову, та ще й з гідними умовами праці й зарплатою — завдання не з легких. Особливо це стосується людей передпенсійного віку. Бо, на жаль, ще доволі поширений серед вітчизняних роботодавців стереотип: що старший працівник, то менше з нього користі за умови однакової зарплати з молодими і жвавими. При цьому на їхні фаховість і досвід чомусь зазвичай не зважають. Як і на те, що після втрати робочого місця саме в такому віці знайти нове дуже складно, а часом і зовсім неможливо.
Що ж робити? Як захиститися і спокійно й гідно допрацювати до пенсії? Десятки тисяч українців віком понад 50 років ставлять такі питання.
Було
Як відомо, основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є Кодекс законів про працю. У статті 42 наведено перелік категорій працівників, яким надається переважне право бути залишеним на роботі після скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага надається:
1) сімейним працівникам — за наявності двох і більше утриманців;
2) особам, у сім’ї яких нема інших працівників із самостійним заробітком;
3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які зазнали на цьому підприємстві, в установі, організації трудового каліцтва або занедужали на професійне захворювання;
8) особам із числа депортованих з України протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україні;
9) працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Як бачимо, до цього переліку внесено, наприклад, працівників із тривалим та безперервним стажем роботи на одному підприємстві. І все-таки це не надає прямих переваг для збереження зайнятості літнім працівникам, адже чинник стажу вторинний порівняно із кваліфікацією і продуктивністю праці.
А ще КЗпП категорично забороняє дискримінацію працівників за віком: стаття 21 набула чинності 26 листопада 2015 року. Однак як доводять соціологічні й наукові дослідження, така практика триває зокрема під час звільнення працівників.
Стало
Тому на допомогу та захист саме цієї категорії працівників днями Верховна Рада проголосувала за Закон «Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників» № 5564. Відповідно до нього перелік, наведений вище, доповнився пунктом 10. Згідно з ним, до переліку категорій працюючих, яким надається переважне право на залишення на роботі, додається категорія працівників, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку. Отже, вони отримують додаткові гарантії захисту своїх трудових прав.
«УК» поцікавився думками фахівців про те, наскільки такі зміни у вітчизняному законодавстві є потрібними і на часі.
Перелік можна доповнювати
— Ухвалення такого закону вважаю правильним і корисним. До того ж, це світова практика й вимога Конвенції Міжнародної організації праці, коли під час реорганізації підприємства чи організації та скороченні кількості працівників, деякі категорії мають переважне право залишитися на роботі. Закон захищає тих, кому після звільнення чи скорочення буде найважче або й зовсім неможливо з певних причин знайти нове місце роботи. І люди, яким до виходу на заслужений відпочинок залишилося кілька років, звісно, підпадають під цю категорію, — зазначив держсекретар Міністерства соціальної політики Віктор Іванкевич.
І додав, що категорії громадян, визначені в законі, обов’язкові для першочергового захисту, але цей список не остаточний. Адже, укладаючи трудовий договір, роботодавець, представники профспілки і трудового колективу можуть домовитися й визначити інші категорії співробітників, яким буде надано переважне право на збереження робочого місця.
На запитання, як узгоджуватимуться ті моменти, що в українському законодавстві раніше людина передпенсійного віку визначалася як така, якій до пенсії залишилося 2 роки, а цим законом вона визначається «за три роки до пенсії», посадовець зауважив, що не бачить тут жодних суперечностей чи проблем.
— Далеко не всі українці виходять на пенсію саме в 60 років. Адже, наприклад, для державних службовців нині граничний вік перебування на посаді визначено у 63 роки, а для працівників на підприємствах та виробництвах з важкими чи шкідливими умовами праці, тобто за Списками №1 і 2 — у 55. Не в 60 ідуть на заслужений відпочинок військові, матері-героїні та ін. Також вік виходу на пенсію українських жінок щороку збільшується на півроку, доки врешті сягне 60. Тож у кожному конкретному випадку роботодавець правильно визначить передпенсійний вік для свого працівника з огляду на різні важливі чинники, і плутанини не буде, — пояснив Віктор Іванкевич.
Як краще — кожен обере для себе
Заступник голови Державної служби зайнятості Сергій Кравченко також назвав закон актуальним і потрібним, таким, що відчутно посилить соцзахист літніх досвідчених працівників. На його думку, звільняти людей навіть не зовсім передпенсійного, а віком понад 45 в Україні почали після того, як в економіку почали заходити великі транснаціональні корпорації, орієнтовані на молодих співробітників, бажано не старших 35 років. Пошукачам роботи, старшим за 40 років, зазвичай відмовляють, а вже працюючих визнають малоефективними і звільняють.
Нині, за його словами, у центрах зайнятості по всій Україні людей так званої квотної категорії, яким до пенсії залишилося 10 і менше років, на обліку перебуває понад 96 тисяч, з них понад 45 тисяч — жінки. Показово, що 45 тисяч з них люди віком 55—60 років. З них жінок, старших за 53 роки, — понад 30 тисяч, а чоловіків, старших 58 років, — більш як 13 тисяч.
Тому фахівці служби всіляко допомагають їм із працевлаштуванням передусім за фахом. Якщо роботодавець бере у штат таку людину, то ДЗС відшкодовує йому ЄСВ за працевлаштування. Або цим людям пропонують швидко і якісно перенавчитися на нову спеціальність, затребувану саме нині на ринку праці. Люди, які вміють працювати з комп’ютером, скориставшись дистанційними курсами «Прометеус», можуть безкоштовно перенавчитися, наприклад, на бухгалтера або юриста. А фахівцям робітничих професій пропонують здобути паралельну допоміжну спеціальність. Приміром, сантехнік з досвідом може навчитися ще на електрика, а швачка — опанувати додатковий фах закрійниці.
Проте на переконання посадовця, найбільш розумно залишити людину передпенсійного віку на звичному їй місці роботи, надавши можливість допрацювати кілька років до пенсії без зайвих стресів і втрати стажу. Хоч, звісно, все залежить від самої людини. Є й такі, що у віці понад 50 із власної ініціативи звертаються по здобуття нової, більш високооплачуваної й перспективної професії. Отже, кожен з них обиратиме те, що буде найкраще саме для нього.
КОМПЕТЕНТНО
«Ці люди сумлінні й надійні»
Лідія ТКАЧЕНКО, провідний науковий співробітник Інституту демографії
та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України:
— За даними Держстату України, на початок 2016 року чисельність населення передпенсійного віку (за три роки) становила 1,8 мільйона осіб. Нині, звісно, їх ще більше. З них понад мільйон — жінки. Чисельність жінок переважає, бо у чоловіків працездатного віку нині втричі вищий рівень смертності, отже їх менше доживає до передпенсії.
Не можна сказати, що нині масово звільняють саме людей такого віку, але стереотипи в роботодавців щодо того, що такі люди менш працездатні, ще дуже міцні. Щоправда, під вікову дискримінацію потрапляють представники обох статей вже після 40—45 років. Тобто щойно людина виходить з молодого віку, її одразу зараховують до старих і неперспективних. А це абсолютно невиправдано! Дослідження компетентних фахівців доводять, що люди старшого віку не лише дуже сумлінні та надійні працівники, а й здатні якісно і швидко адаптуватися до нових умов і навчання. Головне, щоб вони не були упередженими самі до себе, мали бажання навчатися й підвищувати кваліфікацію.
За даними обстеження економічної активності українців, яке періодично проводить Держстат, рівень безробіття у віці понад 50 років у чоловіків майже вдвічі вищий, ніж у жінок. Але це не означає, що жінкам удвічі легше знайти роботу. Просто у разі звільнення вони або вже й не шукають нову, зосереджуючись, скажімо, на домашньому господарстві, або, якщо нема кому їх утримувати, погоджуються на будь-яку, навіть дуже малооплачувану посаду.
Реакція конкретного роботодавця на нову норму закону, на моє переконання, залежатиме саме від того, наскільки він загалом дотримується норм трудового законодавства. Законослухняні роботодавці виконуватимуть, а ті, які намагаються уникати відповідальності, шукатимуть спосіб обійти законодавство. І дуже велике значення матиме в цьому питання обізнаності самих працівників, їхня готовність обстоювати свої права, а також позиція профспілки.
Згадану зміну до статті 42 Кодексу законів про працю вважаю корисною і доцільною, оскільки втрата роботи незадовго до виходу на пенсію становить великі ризики, що людина або взагалі не працюватиме ці останні роки (а це втрата стажу), або допрацьовуватиме на роботі з нижчою зарплатою (а це зниження коефіцієнта заробітку). Додатковий захист від звільнення покращує можливості заробити страхову пенсію, що особливо важливо з огляду на анонсовані урядом заходи пенсійної реформи (прив’язка віку виходу на пенсію до стажу тощо).
Якщо порівняти з іноземним досвідом, то у багатьох країнах, зокрема ЄС, намагаються залучити людей старшого віку до зайнятості для подолання наслідків старіння населення. Для цього створюють максимально сприятливі умови щодо графіка робочого часу та інших умов праці, приділяють увагу навчанню й наставництву, скасовують будь-які вікові обмеження щодо зайнятості, дозволяють поєднувати пенсію із заробітком. Дуже рекомендують так званий поступовий вихід на пенсію, коли людина довільним темпом зменшує свій робочий час і коло трудових обов’язків. Можливо, з часом і Україна запозичить найкращі й найприйнятніші зразки європейського досвіду в цьому питанні.
Ми в Google+