Морська мінна зброя від початку її винайдення й до наших днів була та залишається особливо небезпечним і часто стратегічним засобом впливу на супротивника у війні на морі. Це неодноразово підтверджено у воєнних конфліктах ХХ століття, зокрема в обох світових війнах, а також війнах у Кореї, В’єтнамі та Перській затоці. Однак застосування мінної зброї у російсько-українській війні ввійде новою сторінкою в історію подібної боротьби на морі. Адже досі ще ніколи міни не застосовували як засіб новітньої роботизованої війни. Це відбулося вперше, і зробили це саме українці.

Про особливості мінної боротьби в Чорному морі, втрату рф контролю над акваторією, знищення ворожих кораблів, посилення протимінних спроможностей наших ВМС розповів кандидат військових наук капітан 1 рангу у відставці Степан Яким’як.

Що перешкодило захопити Одещину та Миколаївщину

Мінна зброя під час відбиття широкомасштабного вторгнення військ рф в Україну стала цементувальним елементом протидесантної оборони нашого Чорноморського узбережжя. Напередодні вторгнення рашисти наростили десантні спроможності чорноморського флоту ще шістьма великими десантними кораблями зі складу північного і балтійського флотів. Ворог мав твердий намір захопити Одещину та Миколаївщину, втрата яких могла б призвести до охоплення супротивником України з півдня.

Проте завчасно створені протидесантні морські мінні загородження та офіційно оголошена Україною заборона на плавання в семи прибережних районах стали бар’єром для ворога. Як виявилося, це було лише початком у новітній морській мінній війні.

Наступним її етапом стало застосування рф морських мін, які дрейфують на поверхні. Ворог це зробив цілеспрямовано для зупинки міжнародного судноплавства, компрометування України в очах її партнерів та здійснення психологічного тиску на екіпажі цивільних суден.

Попри норми міжнародного морського права московитське військове керівництво створило загрозу судноплавству не контро льованим застосуванням мінної зброї. Діючи за кальками способів інформаційної боротьби, супротивник у березні 2022 року розповсюдив повідомлення: у південно-західній та північно-західній частинах Чорного моря існує мінна загроза через те, що внаслідок штормів із якорів зірвано приблизно «420 мін ЯМ та ЯРМ», які начебто встановили «українські ВМС на підходах до портів Одеса, Очаків, Чорноморськ, Південний».

Та це повідомлення — не просто дезінформація. Міни, що дрейфують, справді з’являються у всій акваторії південно-західної частини Чорного моря — у морському просторі прибережних держав: у турецькому Босфорі, біля узбережжя Туреччини та Румунії, знову біля узбережжя Туреччини та у водах Румунії. Це вже була реальна загроза для екіпажів суден, які здійснювали невійськові перевезення в Чорному морі.

Проте рф не вдалося скомпрометувати Україну, адже 29 березня 2022 року МЗС України розповсюдило заяву про протиправну діяльність рф у Чорному морі, а перед міжнародним співтовариством постала проблема гарантування безпеки судноплавства та притягнення до кримінально-правової відповідальності рф за злочини на морі.

Як росія намагалася знищити зерновий коридор

Наступним безпрецедентним кроком рф у порушенні норм міжнародного права стало мінування поблизу гирла річки Дунай та острова Зміїного. Тобто на шляхах плавання суден зерновим коридором, який створила Україна після відмови рф виконувати угоду про Чорноморську зернову ініціативу. Цей коридор використовували також як гуманітарний для виведення іноземних суден, що були заблоковані в українських портах внаслідок вторгнення рф.

Не маючи змоги залучити надводні кораблі та підводні човни для встановлення мін у цих місцях, на початку осені 2023 року московити вдалися до спроби закидання мінно-вибухових пристроїв бомбардувальною авіацією з безпечного, як їм здавалося, рубежу.

Літаки здійснювали мінометання без входження в зону ураження засобів ППО на українському узбережжі. Цей підступний замисел одразу розкрили українські військові моряки. Розуміючи наміри ворога, вони вели спостереження за встановленням мін авіацією супротивника та знищували ці міни в морі.

Врешті з 5 грудня 2023 року мінування ділянок зернового коридору було припинено. Сили ППО збили ворожий літак Су-24, що намагався скинути міни. Супротивник, оцінивши небезпеку, відмовився від подальшого проведення цієї операції.

Успішний захист Силами оборони зернового коридору впродовж перших чотирьох місяців створив умови для експорту морем 7 мільйонів тонн вантажів. З 8 серпня до початку грудня 2023 року з портів Одеси вийшло 200 суден та зайшло 226. У цьому важливу роль відіграли й протимінні сили ВМС ЗС України.

Однак внаслідок згаданих дій рф в західній частині Чорного моря були неодноразові випадки підриву цивільних суден іноземних держав. Лише з вересня по грудень 2023 року на мінах підірвалося п’ять суден під прапорами Того, Туреччини, Ліберії та Панами. На жаль, перелік підривів цивільних суден під прапорами іноземних держав, що не брали участі у війні в Чорному морі, не є вичерпним. Були й інші випадки, і війна триває…

Все-таки ворог не досягнув мети. Експорт зерна й інших вантажів з українських портів зерновим коридором успішно продов жили.

Чому рф втратила ініціативу у війні на морі

У жовтні 2023 року внаслідок прихованої операції із встановлення морських мін сили ВМС ЗС України та СБУ із застосуванням морських безекіпажних комплексів на зовнішньому рейді Севастополя вразили чотири військових кораблі рф.

Під час цієї унікальної операції модернізовані безекіпажні апарати типу Sea Baby виставили щонайменше 15 морських мін, вага кожної з яких — приблизно 180 кілограмів.

Підготовка тривала щонайменше півтора місяця, зокрема впродовж цього часу спостерігали за шляхами маневрування військових кораблів рф на зовнішньому рейді Севастополя. Вхід до внутрішнього рейду (до Севастопольської бухти) був на той час щільно захищений ворожими боновими та іншими загородженнями, що ускладнювало можливість проникнення без екіпажних апаратів до кораблів у бухті.

Як відомо, встановлення мін тривало кілька тижнів, сумарно апарати пройшли до потрібних місць та в зворотному напрямку понад 3000 миль.

Під час одного з виходів у море безекіпажний апарат виявили три патрульні катери класу «раптор». Тож він завдав удару гранатометом (наш безекіпажний апарат оснащено гранатометом. — Ред.) по катерах рф, внаслідок чого один з них було уражено.

Оскільки ворог не зумів завчасно виявити встановлення мін та мінні загородження, події на зовнішньому рейді Севастополя для нього відбувалися досить драматичні. 11 жовтня 2023 року під час руху в пункт базування Севастополь підірвався патрульний корабель «державін». За два дні цей корабель знову зазнав пошкодження, коли намагався переміститися до іншого пункту базування на ремонт. Того самого дня на міні підірвався й буксир, який поспішав на допомогу «державіну».

А невдовзі у цій самій акваторії під час проведення протимінних дій підірвався один із двох наявних у складі чф новітніх протимінних кораблів проєкту 12770.

Попередній аналіз подій та наслідків цієї операції засвідчив, що морські роботизовані системи суттєво змінюють характер дій на морі. Можливо, лише недостатній обсяг вибухової речовини у виставлених морських мінах не дав змоги досягти максимального результату та забезпечити повне знищення кораблів.

Проте нині можна стверджувати, що операція стала одним з основних чинників втрати контролю рф над підхідними районами до головної військово-морської бази. А також виведення з неї основних сил, зокрема кораблів з ракетним комплексом «калібр» та десантних, до пунктів базування у східній частині Чорного моря.

Протимінні сили та спроможності українського флоту

Безперечно, Україні потрібно зосередитися на розвитку власних протимінних спроможностей.

Нині український флот має обмежені спроможності боротьби з мінною небезпекою на морі. Після втрати значної кількості бойових кораблів в умовах окупації Криму, зокрема й протимінних, ВМС ЗС України мали у своєму складі лише рейдовий тральщик проєкту 1258 «Генічеськ». Але в червні 2022 року стало відомо про його потоплення під ударами ворога.

Завдяки проведеним заходам та військово-технічній допомозі від партнерів ВМС ЗС України здійснюють протимінні дії насамперед для забезпечення оборони сил у пунктах базування й захисту цивільного судноплавства. Йдеться про забезпечення функціонування зернового коридору, запобігання підриву на мінах цивільних суден у портах та під час переходу морем. Чи достатні ці сили? Безумовно, ні. Адже спектр протимінних завдань дуже широкий, і нині частково виконують лише основні завдання.

Одне з найбільш важливих джерел розвитку протимінних потужностей — Коаліція морських спроможностей, створена 11 грудня 2023 року за ініціативи Великої Британії спільно з Норвегією. До коаліції приєдналось ще кілька держав.

Нині до складу надводних сил флоту входять два протимінні кораблі — шукачі мін типу Sandown з назвами «Чернігів» та «Черкаси». Їх 2023 року передала Україні Велика Британія згідно з угодою від січня 2022 року. Проте через чинність Конвенції Монтре кораблі не можна провести в Чорне море, тож вони перебувають у Великій Британії й залучені до спільних навчань.

Окрім того, очікуємо передачу українському флоту ще двох протимінних кораблів — шукачів мін від Нідерландів (орієнтовно 2025 року). Ймовірно, це будуть кораблі типу Alkmaar. Основне протимінне озброєння цих кораблів — гідроакустична станція мінопошуку та підводні апарати типу РАР104.

Розглядаючи спроможності протимінних сил, слід зазначити, що до складу протимінних комплексів Seafox Atlas та Remus 100 входять сучасні підводні апарати, які мають високі пошукові спроможності. До того ж відомо, що українські ВМС можуть використовувати для пошуку мін деякі інші комплекси, зокрема гідроакустичні станції німецького виробництва типу Cerberus Mod 2, закуплені 2019 року.

Віталій ПАНЧИШИН,
АрміяІnform, онлайн-медіа Міноборони