Розгляд пакета законопроектів про проведення кардинальних змін у пенсійному забезпеченні щодо запровадження накопичувальної системи й скасування привілейованих спецпенсій, який був запланований ще на 21 травня, у Верховній Раді не відбувся і його перенесли.
«Прикро, що це питання затягується, — зауважив на своїй сторінці у Фейсбуці міністр соціальної політики Павло Розенко. — З іншого боку, в нас є змога активно попрацювати із фракціями й окремими депутатами і забезпечити позитивне голосування за такі необхідні пенсійні зміни. Тож не опускаємо руки, працюємо, роз’яснюємо». Міністр також повідомив, що над цими законопроектами 5 місяців працювали найкращі фахівці у галузі пенсійного забезпечення й недержавного страхування. Також він пройшов аудит міжнародних інституцій на кшталт Світового банку та USAID.
.jpg)
Голова Комітету ВР з питань соцполітики, зайнятості й пенсійного забезпечення Людмила Денісова поінформувала, що 20 травня комітет розглянув два законопроекти щодо перенесення термінів ухвалення закону про призначення всіх пенсій, зокрема спеціальних, на загальних засадах. Розглянуто проект, внесений усіма членами комітету (№2852), щодо перенесення терміну з 1 червня на 1 грудня і проект Юрія Шухевича щодо перенесення терміну до 1 липня.
— Депутати — члени комітету повністю підтримують запровадження єдиних принципів нарахування пенсій для всіх громадян. Нагадаю, уряд мав подати цей законопроект до 1 травня. А парламент — ухвалити його до 1 червня. Якщо закон не ухвалять, то всім людям, які мають право на отримання спецпенсій і виходитимуть на заслужений відпочинок після 1 червня, пенсію нараховуватимуть на загальних засадах.
Проте ці люди сплачували зі своєї зарплати підвищені внески до ПФУ. І мають право отримати ту пенсію, яку заробили за все життя. Для врегулювання цього питання й потрібно ухвалити окремий закон, — наголосила Людмила Денісова.
І додала, що уряд вніс законопроект, яким запроваджується накопичувальна система пенсійного страхування та єдині принципи нарахування пенсій. Однак, на думку голови комітету, він потребує значного доопрацювання саме в контексті запровадження накопичувальної системи, яка у такому вигляді не запрацює і не матиме довіри громадян.
На переконання народного депутата, у законопроекті потрібно чітко визначити механізми захисту внесків громадян від інфляційних чинників, прописати гарантії, як саме держава забезпечить людям отримання накопичених коштів. А ще вирішити питання, яке постане після того, як люди віком до 35 років почнуть повністю сплачувати внески за накопичувальної системою. Тож необхідно буде збільшити виділення коштів з держбюджету на підтримку бюджету Пенсійного фонду. Також у проекті закону не виписано механізму отримання накопичень після виходу людини на пенсію.
— На ці запитання відповідей у законопроекті немає. Навіть якщо його ухвалять у першому читанні, знадобиться час на його доопрацювання. Тому члени комітету і запропонували перенести термін скасування норм з пенсійного забезпечення на 1 грудня, — зауважила голова комітету. І резюмувала, що парламент хоче змінити стару систему та захистити всіх наших громадян. Виважено і фахово провести пенсійну реформу, щоб люди мали змогу жити достойно.
Олексій ЗАРУДНИЙ: «У солідарній системі кошти державні, у накопичувальній – свої»
.jpg)
Багато хто пам’ятає, що певний час тому в Україні вже намагалися порушити питання щодо доцільності запровадження в нас інших, крім солідарної, пенсійних систем. Але тоді, кажуть, щось пішло не так. Чи то роз’яснювальна робота була недостатньою, чи то механізм розроблено поверхово.
І ось маємо другу спробу: орієнтовно з 1 січня 2017 року планують запровадити недержавну накопичувальну систему. Із запеклих дискусій, які точаться навколо питання, зрозуміло, що цього разу підхід до нього серйозний. І уряд має намір переконати ВР у доцільності цього кроку, який є загальносвітовим досвідом.
Та доки на найвищому рівні тривають дебати, до редакції звертаються читачі, яким теж поки що не все зрозуміло з того, що на них чекатиме і які вигоди вони отримають від такої новації. З найактуальнішими з них «УК» звернувся до голови правління Пенсійного фонду Олексія Зарудного.
УК: Олексію Борисовичу, наших читачів цікавить: якщо з упровадженням накопичувальної пенсійної системи ті, хто нею користуватиметься, до солідарної відповідно відраховуватимуть менші внески, ніж раніше, то що на них чекатиме після виходу на пенсію? Отримати від солідарної системи вони зможуть лише «мінімалку» чи буде якось інакше?
— Нині з одного працівника до солідарної пенсійної системи в середньому сплачується загальний внесок близько 37%. З них 2,5% сплачує сам працівник із зарплати, а решту роботодавець. Тож коли буде введено накопичувальну пенсійну систему, ті, хто братиме в ній участь, ці 2,5% спрямовуватимуть саме до неї. Тому загальний обсяг внеску не зміниться, а роботодавець відраховуватиме за свого працівника стільки само, як і раніше.
Нюанс буде в тому, що в учасника обох систем одразу зменшиться коефіцієнт страхового стажу. Нині для працівника, який робить внески лише в солідарну систему, він становить 1,35 за відпрацьований рік. У людини, яка з 2017-го відраховуватиме кошти до накопичувальної системи, він зменшиться і стане 1,1. Але частка, яку виходячи на пенсію, людина отримає із солідарної системи, так само, як і нині, залежатиме від розміру зарплати й страхового стажу кожного конкретного пенсіонера. Отже, й сума для кожного розраховуватиметься індивідуально.
УК: Чому перехід до накопичувальної системи вважається вагомим стимулом до легалізації зарплат?
— У солідарній системі кошти державні, у накопичувальній — свої. Нині працівники, на моє переконання, не мають достатнього стимулу для легалізації доходів. Зокрема тому, що ці внески не є їхньою власністю. З іншого боку, нині в Україні майже кожен четвертий пенсіонер має право на певні пільги, доплати до пенсії. І саме за рахунок усіх інших пенсіонерів. А за таких реалій не дивно, що в людей немає бажання легалізувати свої доходи й збільшувати внески до ПФ. Бо який у цьому сенс?
Але запровадження накопичувальної системи та інституту власності на пенсійні кошти, прозорість у їх формуванні й накопиченні має стимулювати працівників до легалізації їхніх зарплат, отже наповнення як солідарної, так і накопичувальної систем. Бо людина, яка офіційно отримуватиме більшу зарплату, і внески до обох систем зможе сплачувати більші. Тож до моменту виходу на заслужений відпочинок зможе накопичити для себе більше коштів, а отже й отримає відчутно більші виплати. У цифрах: якщо нині пенсіонер отримує в середньому близько 45% колишньої середньої зарплати у вигляді пенсійних виплат, то якщо братиме участь ще й у накопичувальній системі, загалом зможе отримати понад 60%.
УК: Держслужбовці й прирівняні до них працівники вже чимало років сплачували і продовжують нині платити до ПФ майже утричі більше коштів, ніж інші працівники, розраховуючи на отримання спецпенсій. Та коли їх скасують, чи зменшиться сума цього відрахунку? І що буде з грошима, які вони вже сплатили?
— Така підвищена плата до ПФ для держслужбовців та прирівняних осіб запроваджена з 2001 року. Тож у кого з них вже є 10 років стажу, має право, виходячи на пенсію, отримати компенсацію за виплату цих підвищених внесків: залежно від тривалості страхового стажу це може бути від 10 до 20 прожиткових мінімумів як одноразова виплата.
Після скасування спецпенсій ці люди продовжуватимуть відраховувати підвищені внески до професійної пенсійної системи. Тобто до солідарної держслужбовці відраховуватимуть такий самий внесок, як і інші працівники. А все, що вище, — до Професійного пенсійного фонду, який буде створено. І за рахунок цих накопичень, виходячи на пенсію, держслужбовці також матимуть змогу отримати додаткові виплати. Це не наше ноу-хау, а визнана й апробована світова практика.
УК: Чи ви порадили б державному службовцеві, якому вже понад 35 років, брати участь і в накопичувальній системі?
— Так, порадив би. І навіть якщо до 55 цій людини залишається кілька років, вона встигне накопичити певні кошти (а якщо має високу зарплату, то й чималі) з різних джерел. І, безумовно, оцінить це, коли отримуватиме виплати: від солідарної системи, накопичувальної та Професійного ПФ.
УК: Уточніть, будь ласка, чи обов’язкову участь у накопичувальній системі братимуть люди до 35 років включно, чи все-таки ті, кому на 1 січня 2017 року виповниться 35, вже матимуть вибір? І ще: міністр каже, що добровільно брати участь зможуть люди від 35 до 55, але ж пенсійний вік в Україні настає у 60 років. То чому таке обмеження?
— Щодо першого запитання, то обов’язково в ній братимуть участь працюючі українці, яким на 1 січня 2017 року ще не виповниться 35 років. Тобто до 34 повних років включно. Ті ж, кому на той момент уже виповниться 35, уже матимуть вибір.
А граничний вік, за якого можна буде добровільно взяти участь у накопичувальній системі, — 55 років. Адже людині потрібен буде хоча б мінімальний термін, щоб накопичити кошти. А він, за підрахунками фахівців, має бути не менш ніж 5 років. Якщо ж у людини невелика зарплата і до пенсії менш як 5 років, брати участь у накопичувальній системі немає сенсу.
УК: Чи матиме право людина після 35 років спочатку вирішити добровільно взяти участь у накопичувальній системі, а потім, з певних міркувань, передумати і до настання пенсійного віку перестати сплачувати внески до неї? Коли в такому разі вона зможе отримати вже сплачені кошти?
— Законопроектом передбачено, що працівники, старші за 35 років, які вирішать брати участь у накопичувальній системі за власним бажанням, мають протягом року (з 1 січня 2017-го до 1 січня 2018-го) все добре прорахувати, зважити, чи буде це вигідно, чи ні, і чітко й остаточно прийняти для себе рішення. Адже якщо працівник долучиться до цієї системи, залишити він її не зможе, а повинен буде до 55 років щомісяця робити відрахування. Як кажуть, назад дороги вже не буде. Заощадження ж він отримає, як і заявлено, з настанням пенсійного віку.
ДОСЬЄ «УК»
Олексій ЗАРУДНИЙ. Народився 1970 р. в Москві. 2000-го закінчив Київський інститут туризму, економіки і права. З лютого 1996-го до вересня 2006-го працював у Пенсійному фонді України начальником юридичного відділу? начальником юруправління, заступником голови правління.
У 2007—2008 роках — народний депутат України. Із грудня 2007-го по березень 2010 року обіймав посаду голови правління ПФУ. З грудня 2010-го по грудень 2014-го — голова ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія», у серпні — грудні 2014 року очолював раду ГО «Новий соціальний вибір». У грудні 2014 року його призначено на посаду голови правління Пенсійного фонду.