Донедавна вітчизняну судову систему більшість українців характеризувала однією фразою: тотальна корупція. Загальновідомо, що деякі судді замість справедливих рішень виносили ті, завдяки яким вони отримували вигоду. Тож не дивно, що наші співгромадяни розчарувавшись у вітчизняній Феміді, з відповідними позовами звертались до Європейського суду з прав людини, і часто рішення виносили на їхню користь.
Не краща ситуація була й з процесом отримання адміністративних послуг. Щороку українці витрачали приблизно 20 мільярдів гривень на оформлення різних документів. Третина цих коштів осідала у кишенях державних службовців. А щоб отримати свідоцтво нотаріуса, потрібно було занести до «правильних» кабінетів від 20 до 100 тисяч доларів. Це вже не кажучи про те, що деякі державні чиновники замість виконання своїх прямих обов’язків переймалися лише особистим збагаченням.
Як реанімовуватимуть довіру до судової системи та прибиратимуть корупційну складову у діяльності державних органів та чиновників, в інтерв’ю «УК» розповів міністр юстиції України Павло ПЕТРЕНКО.
Курс на самоочищення
— Нещодавно ухвалено Закон «Про відновлення довіри до суддів», але чи справді він зможе розв’язати численні проблеми в українській Феміді?
— Одним із перших рішень нового уряду і Мін’юсту була підготовка цього законопроекту. Загальновідомо, що за рівнем корупції наша судова система була, на жаль, серед рекордсменів. Це стало однією з багатьох причин, які підштовхнули українців до акцій протесту та революції гідності. На жаль, раніше суди використовували як інструмент для політичних репресій. Крім того, судова система часто працювала не на дотримання законності, а фактично керувалась питаннями заробляння грошей. Тому для нового українського уряду було принциповим запустити процес реформування судової системи.
Проаналізувавши досвід країн Східної Європи, які успішно реформувались і вступили до Європейського Союзу, зрозуміли, що найкращих результатів досягли ті, хто після розпаду Радянського Союзу пішов шляхом повного оновлення персонального складу судів. Саме так свого часу зробили в Польщі, Грузії та інших країнах.
— Але парламент ухвалив трохи м’якшу версію, ніж та, яку розробив Мін’юст.
— Уряд подав проект закону, який передбачав серед іншого не лише перевірки тих суддів, які під час революції долучались до політично вмотивованих рішень, а ще й повну переатестацію судового корпусу. Парламент ухвалив закон у «легшій» формі, відкоригувавши цю досить радикальну пропозицію.
Ухваленим законом передбачено перші кроки реформування судової системи. Йдеться про заміну всього керівного складу судів, тобто всі голови і заступники судів були переобрані. Також змінилась і форма переобрання цих керівників. Відтепер їх обирають шляхом таємного голосування самих суддів. Строк їхніх повноважень становить рік. Так само було припинено повноваження всіх членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів як органів, які повинні були займатися контролем діяльності судів. Натомість вони показали свою бездіяльність під час подій на Майдані.
Крім того, ми дали змогу суддям формувати делегатів на свій з’їзд на максимально прозорій демократичні основі. Тож тепер кожен районний суд представлений своїм делегатом на цьому з’їзді. Вважаю, що такі кроки повинні дати результат.
Суддів, які приймали політично вмотивовані рішення, повинна перевірити незалежна спеціальна комісія, яка зараз формується. Головне, що судова система має можливість самоочищення. Якщо цього шансу вона не використає, а ми й надалі бачитимемо, що представники Феміди без будь-якого вмотивування випускають винних, наприклад, у катуванні, з-за грат, то уряд знову порушуватиме питання про введення нашої норми щодо повної переатестації судової системи.
— Тож перевірятимуть лише тих суддів, які виносили політично вмотивовані рішення під час подій на Майдані. Проте є багато сумнівних вироків у кримінальних справах?
— Ухваленим законом передбачено, що перевірятимуть також суддів, чиї вироки оскаржували в Європейському суді з прав людини, рішення якого засвідчували, що держава Україна помилялася в спорах з громадянином. Саму перевірку здійснюватиме спеціальна комісія, до складу якої увійдуть представники громадськості, судового корпусу. Сподіваюся, що комісія запрацює найближчим часом — після того, як буде сформовано Вищу раду юстиції. Тому що комісія працює спільно з ВРЮ та на її на базі.
— Як саме проводитимуть перевірку?
— Новий закон дає змогу спеціальній комісії витребувати в суду матеріали справи, з приводу якої надійшла заява від людини, яка вважає, що її права суддя порушив. Потім ця комісія проводитиме публічну перевірку цих матеріалів із залученням громадськості і надасть висновки, де буде зазначено, чи є підстави для притягнення судді до відповідальності.
— Хто входитиме до складу цієї комісії?
— Вона формується з представників громадськості, суддів Верховного суду у відставці, тобто людей авторитетних. Дуже важливо, що ця комісія працюватиме публічно, і будь-хто, наприклад журналіст чи представник правозахисної організації, зможе взяти участь у розгляді цієї заяви. І якщо комісія доведе, що суддя свідомо прийняв неправомірне рішення, його можуть звільнити або й ув’язнити.
— Із суддями зрозуміло. Непроста ситуація з отриманням свідоцтва нотаріуса, яке подекуди може коштувати кілька тисяч доларів.
— Це справді проблема. Я багато зустрічався із професійною спільнотою і знаю, що іспит, який складали потенційні нотаріуси, мав корупційну складову. Правозахисні організації повідомляли, що за іспити неформально доводилося платили в середньому від 20 до 100 тисяч доларів.
Суть цієї корупційної схеми була така: комісія, яка приймала іспити, заздалегідь розуміла, хто їх складе. Щоб унеможливити це в подальшому, і було запроваджено реформу системи доступу до цієї професії. Ми зупинили прийняття іспиту за старою процедурою і оголосили, що нова процедура буде іншою. Суть її така: нотаріуси складатимуть іспит про доступ до професії за системою зовнішнього незалежного оцінювання в електронному вигляді. Жоден суб’єктивний чинник не впливатиме на те, як цей іспит складено.
Так само спростили процес подання документів, адже корупційна складова була й на цій стадії. Це серйозна реформа на рівні Мін’юсту, яка за рік прибирає приблизно 10 мільйонів доларів корупції.
Побороти схеми
— Нещодавно ухвалено закон, який значно посилював покарання за корупцію державних службовців. Чи зможе ця законодавча новація побороти численні схеми відмивання грошей?
— Для уряду це був пріоритетний закон, який розробляли задля забезпечення безвізового режиму для України. На жаль, протягом багатьох років європейські колеги, які вели перемовини з нашими попередніми урядами, не бачили реального бажання ухвалити антикорупційне законодавство. Про ці закони дуже багато говорили, але реальних кроків щодо їхнього ухвалення в парламенті не робили.
Прийшовши в уряд, ми чітко заявили, що наше завдання протягом трьох місяців — забезпечити перехід України до другого етапу безвізового режиму. Це означає, що Європейська комісія засвідчує, що в Україні все законодавство, необхідне для скасування віз для наших громадян, ухвалено і наша країна переходить до етапу застосування цього законодавства — імплементацію. На цьому етапі, який є автоматичним, необхідно забезпечити видачу паспортів, контроль переміщень через відповідні пункти пропуску.
Загалом є два етапи введення безвізового режиму. Третій — це вже безвізовий режим. Перший етап найскладніший. Адже саме він передбачає, що країна повинна узгодити своє законодавство з вимогами ЄС. Ці вимоги стосуються імміграції, боротьби з корупцією, реформування судової системи.
Окрім того, що цей закон дуже важливий для переходу України до другого етапу безвізового режиму, він ще й актуальний для суспільства, оскільки фактично узгодив українське законодавство зі стандартами ЄС, які стосуються боротьби з корупцією.
— Невже ця норма зможе «переконати» чиновників чесно працювати?
— Цей закон запроваджує чимало корисних нововведень. Передусім ідеться про введення відповідальності у вигляді позбавлення волі за корупційні правопорушення для всіх державних службовців. До того ж за корупцію і в державному, і в приватному секторі. Раніше ця відповідальність була м’якшою (незначні штрафні санкції). Тепер чиновника можуть позбавити волі. Це має переконати багатьох відмовитися від корупційних діянь.
Друга новація, передбачена цим законом, визначає запровадження зовнішнього контролю декларування доходів і витрат державних службовців.
Раніше державні службовці подавали свої декларації про доходи за місцем роботи, де був спеціальний підрозділ, який мав би їх контролювати. Уявіть: начальник одного з відділів міністерства, який нібито опікується боротьбою з корупцією, повинен контролювати декларацію міністра і його сім’ї. Це нонсенс! У цій ситуації про реальний контроль не йдеться.
Натомість новим законом запроваджено механізм зовнішнього моніторингу всіх декларацій державних службовців та членів їхніх сімей. Ці функції передано податковим органам. Вони через бази даних можуть перевірити трансакції, здійснені державними службовцями, на відповідність заявленим у декларації. Також податкові органи отримали додаткові механізми перевірки операцій, які здійснили державні службовці через банківські установи.
Цей закон має ще одну новацію: анонімно повідомляти податкові й правоохоронні органи про корупційні правопорушення.
— Але повідомляти про корупціонерів можна було й раніше…
— Відтепер анонімні повідомлення обов’язкові до розгляду. Цього раніше не було. Ця новація справді революційна. До ухвалення цього закону громадянин писав заяву, в якій зазначав, що такий-то державний службовець вчиняє корупційні дії, потім цей документ потрапляв до правоохоронних органів, які мали б розслідувати справу. Результати такого розгляду зазвичай зводились до переслідування людини, яка подала заяву. А корумпований чиновник відбувався штрафом… приблизно 800 гривень. Так відбувалось, бо відповідні органи державної влади на місцях та правоохоронці були пов’язані між собою. Не дивно, що люди боялися повідомляти про корупцію.
Із запровадженням цієї норми відповідальність державного службовця посилилася. Штрафом тут уже не закінчиться — правопорушника можуть навіть позбавити волі.
У цьому законі також передбачили розширення відповідальності не лише за давання та отримання хабара, а й за його обіцянку.
Раніше злочини, пов’язані з хабарництвом, було складно розслідувати ще й тому, що потрібно було фіксувати момент передачі грошей. Нині фактично достатньо зафіксувати обіцянку або підтвердження того, що державний службовець готовий вчинити ті чи інші дії на чиюсь користь і за це в подальшому отримувати винагороду.
— Але довести, що чиновнику за правильне рішення гарантують «подяку», дуже важко?
— Правоохоронні органи країн Східної Європи, які нині є членами Євросоюзу, теж проходили шляхом закладення цих положень у своє кримінальне законодавство.
Способів доведення такої обіцянки у слідчих багато. Це може бути фіксація оперативними засобами стеження або комплексний спосіб (покази свідків, докази, які збирають через негласне вчинення слідчих дій). Думаю, згодом правоохоронні органи, передовсім міліція і прокуратура, повинні провести серйозну навчальну роботу зі слідчими. Адже це новий інститут для українського кримінального законодавства.
У цій ситуації дуже важливу роль відіграють здібності слідчого, якому потрібно чітко зібрати доказову базу, що підтверджувала б: ця обіцянка привела до, скажімо, позитивних наслідків для тієї чи іншої компанії або людини. Це будуть непрості справи, але, думаю, наші слідчі органи з ними впораються.
Бідні мільйонери
— Наші державні службовці завжди були бідні як церковні миші. Натомість їхні безробітні дружини купували вілли вартістю кілька мільйонів. Спільнота розуміє походження цих статків, але чи звернуть увагу на таких «бідняків» правоохоронці й податківці?
— Раніше у правоохоронних органів не було механізмів повернення державі коштів, здобутих злочинним шляхом. Це стосується й компаній-посередників, які не мали прямого контакту з державним службовцем. Європейська практика полягає в тому, що до відповідальності можуть притягти не лише людей, які прямо чи опосередковано пов’язані з чиновником, а також тих, хто отримував незаконну вигоду від його дій. Наприклад були посередниками у розкраданні державного бюджету. Тож державний службовець, який приховує свої корупційні доходи, на підставних структурах вже не зможе уникнути відповідальності. Тому що через відповідні фінансові служби можна простежити, наприклад, хто на сумнівних тендерах вигравав та отримував кошти.
— А якщо державний службовець украв певну суму, забезпечивши собі безбідне життя, і звільнився? У такому разі його можна буде притягнути до відповідальності?
— Ця норма стосується всіх державних службовців. Чинні державні службовці повинні про це пам’ятати.
Очоливши міністерство, ще до ухвалення цього закону я зібрав усіх керівників наших структурних підрозділів і запропонував на сайті оприлюднити декларації про доходи і витрати. Приклад показав сам, розмістивши цю декларацію на нашому сайті.
— Але йдеться лише про найближчих родичів (чоловік, дружина, діти), а якщо майно переписано на бабусю чи дідуся?
— З 1 січня наступного року перелік членів сім’ї розширюється аж до дідусів та бабусь. Тобто ці норми набирають чинності з певних дат. Потрібно розуміти, що податковим органам також варто інституційно підготуватися, щоб опрацьовувати такі великі обсяги інформації. Переконую, що заховати щось буде вкрай важко.
— Дуже хороші новації. Але чи зможуть нинішні слідчі органи втілити їх у життя, оскільки вони звикли працювати по-іншому?
— Якби я займався реформуванням правоохоронних органів, то так само рухався б шляхом інституційних реформ. Тобто максимальна переатестація, підвищення професійного рівня, очищення правоохоронних органів від тих, хто має в минулому корупційний шлейф.
Створено робочу групу на чолі з першим віце-прем’єром Віталієм Яремою, вона напрацьовує дуже серйозну реформу правоохоронних органів. Насамперед це стосується міліції. На моє переконання, українська міліція має бути такою: частина — займатись охороною правопорядку, інші — проводити слідчі дії. Ці фахівці повинні бути кваліфікованими, з високими заробітними платами, мати сучасне технічне забезпечення. Лише наявність цих трьох чинників дасть змогу слідчому досягати достойного результату.
Другий блок — реформування прокуратури, яка повинна займатися представництвом державного обвинувачення в судах, а не здійснювати загальний нагляд, який фактично перетворився на можливість заробляння грошей через їх вибивання з певних структур.
Винних знайдуть і покарають
— Бездіяльність наших правоохоронців — болюча тема. Особливо вона актуальна для буремного сходу. Там серед білого дня викрадають та нищать майно звичайних людей, які навіть не мають до кого звернутись по захист.
— Потрібно розуміти, що на сході тривають бойові дії. Це війна правоохоронних органів із бандитами, якими керують спецслужби країни-сусіда. Тут спільне завдання як місцевих еліт цього регіону, так і центру — переломити цю ситуацію й навести лад. А ті бандити, які скоїли важкі злочини — вбивали чи грабували людей, повинні понести відповідальність. Інших, хто складе зброю і не був причетний до скоєння злочинів, можуть амністувати.
— Але ж довести, що саме цей «зелений чоловічок» у балаклаві відібрав і знищив машину звичайного донеччанина, майже неможливо.
— Упевнений, що після того, як у регіоні буде наведено порядок, місцеве населення разом із правоохоронцями всіх ідентифікує. Адже багато хто із загарбників має безпосередній стосунок до місцевого криміналітету, тому там їх добре знають.
— У міжнародних судах ми доводитимемо, що Росія фактично є спонсором терористів, які діють на сході?
— Докази того, що сусідня країна причетна до подій на сході, а фактично до координації терористів, уже надані у відповідні міжнародні організації.
Переконаний, що всі, хто з російського боку причетний до цих подій, рано чи пізно відповідатимуть. За ініціативою уряду і Мін’юсту в. о. Президента підписав відповідний закон про ратифікацію Римського статуту, який забезпечує запровадження юрисдикції міжнародного кримінального суду на території України. Також ми звернулися із поданням до Конституційного Суду за підтвердженням можливості ратифікації цього статуту в Україні. Ратифікація Римського статуту дасть змогу Міжнародному кримінальному суду розглядати справи, серед яких зокрема і злочини проти так званої агресії, людяності тощо. Важливо, що стосовно злочинів, які підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, не існує строку давності.
— Непроста ситуація і з майном українців, яке міститься у Криму: як не втратити його?
— Україна так само, як і весь світ, не визнає жодних угод із майном, які вчиняє кримська окупаційна влада. Усе майно, розташоване на окупованій території, є власністю громадян, компаній або держави Україна. Це прописано в ухваленому нещодавно законі про тимчасово окуповані території.
Варто нагадати, що реєстри про право власності перебувають у нашому управлінні під контролем Мін’юсту. Тому підтвердити своє право власності громадянин завжди зможе у вітчизняних компетентних органах.
І головне: якщо окупаційна влада якось відбиратиме майно у наших громадян, то вони зможуть компенсувати збитки з Російської Федерації через міжнародні суди. Це буде можливим і тому, що Україна подала велику заяву проти Росії, де охоплено багато статей конвенції, що стосується порушення прав людини, журналістів, прав власності як державних, так і приватних компаній. Ця справа буде типовою.
— Не можу не згадати про гроші, які вивела сім’я Януковича.
— Нині правоохоронні органи злагоджено працюють на те, щоб знаходити і арештовувати ці кошти та майно. Крім того, дуже багато країн Євросоюзу та Сполучені Штати Америки заморозили відповідні активи компаній, які потенційно причетні до Віктора Януковича, його сім’ї й колишнього оточення. Мін’юст у межах своїх повноважень надає правоохоронним органам методичну допомогу в оформленні відповідних документів на стадії досудового слідства. Також ми створили позавідомчу групу на рівні заступника міністра юстиції та заступника Генпрокурора, які координують роботу, пов’язану з комунікацією з іноземцями.
Цей процес складний. Масштаби грабувань, які відбувалися, вражають: вони становили сотні мільярдів гривень. Кошти виводили через офшорні зони, підставні компанії. А в державі фактично було побудовано систему, спрямовану на виведення коштів за кордон. Такого раніше не було не лише в Україні, а, мабуть, у жодній з європейських країн.
Оскільки масштаби величезні, то й завдання непросте. Але це пріоритетне завдання, адже потрібно не лише знайти й повернути ці кошти в Україну, а й притягнути до відповідальності всіх тих осіб, які були помічниками, посередниками чи замовниками злочинів.
— Тож коли можна чекати на повернення цих коштів в Україну?
— Цей процес уже почався. Наскільки мені відомо, правоохоронні органи вже інформували суспільство, що арештоване майно Курченка буде реалізоване, а виручені за нього гроші направлять до бюджету. Рахунки, які були заблоковані в Україні і мають стосунок до сім’ї Януковича, так само у процесі конфіскації.
Але масовість тих зловживань настільки велика, що цей процес буде досить тривалим.
Знешкодити корупцію
— Не оминули корупційні схеми і Мін’юст. Що роблять для їх знешкодження?
— Усього за три місяці вдалося ліквідувати низку корупційних схем, які фактично дозволяли попередньому керівництву Мін’юсту виводити з бюджету сотні мільйонів гривень. Одну з цих схем застосовували під час закупівлі державою бланків реєстрації відповідних дій. Ці бланки закуповували за завищеною ціною. На них використовували голограми, які виробляла приватна компанія. Наприклад, бланк коштував 10 гривень, з них 7,50 — вартість голограми. Своїм рішенням ми прибрали вимогу щодо цієї голограми і зекономили бюджету приблизно 500 мільйонів гривень.
— Яка ситуація з аукціонами митного конфіскату?
— Це дуже важливе питання. Було запроваджено реформу, яка полягає в реалізації всього конфіскованого майна через систему електронних біржових торгів. Так з цього ланцюга вдалося прибрати всіх посередників. Тепер на спеціальному сайті http://torgi.minjust.gov.ua будь-хто може зайти та ознайомитися з представленими там лотами. А потім в режимі онлайн взяти участь в аукціоні й купити майно за ціною, найкращою із запропонованої учасниками торгів.
Щоправда, ця система поки що стартувала у Вінницькій, Дніпропетровській, Львівській областях та Києві. Наше завдання, щоб до кінця року вона запрацювала по всій Україні.
І звісно, реформування державної реєстраційної служби. Тут теж була масова корупція. Попередній уряд блокував рішення про передачу цих послуг в центри адмінпослуг на місцях. Ми ж виступили ініціаторами прийняття відповідної постанови уряду, яка передбачає передачу 52 адміністративних послуг відповідним центрам, які створюють місцеві голови. Суть роботи цих центрів дуже проста.
У них працюють оператори, які не приймають управлінських рішень. Їхнє основне завдання — прийняти документ у відвідувача і дати інформацію, коли той отримає їх назад як готову послугу. Так прибирається контакт між державним службовцем і споживачем. Тож просто немає кому давати хабар.
Також запроваджуємо систему електронних черг. Такі центри вже відкрито в Миколаївській області і Миколаєві, а також у Луцьку, Львові, Києві.
Дуже важливий аспект — реформування пенітенціарної системи. Це дуже болюче питання для України. В цьому напрямі зроблено кілька речей. Ми ухвалили відповідні зміни до законодавства, згідно з якими привели умови утримання ув’язнених до, наскільки це можливо, європейських стандартів.
— Чи плануєте подальше реформування відомства?
— Для себе ми окреслили три блоки реанімаційних реформ, які необхідно зробити в нашому міністерстві. Нам уже є що сказати, адже зроблено чимало. Наведу кілька прикладів щодо реформ, які вже запроваджені й почали працювати. Перший блок — антикорупційні заходи та реформування Мін’юсту. Другий — реформування виконавчої служби та запровадження системи електронних біржових торгів конфіскованим майном. Третій — реформування державної реєстраційної служби та створення єдиних центрів надання адмінпослуг. Це три блоки реанімаційних реформ, які для нас пріоритетні. І за ними вже багато зроблено.
Ірина ПОЛІЩУК, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Павло ПЕТРЕНКО. Народився 1979 року в Чернівцях. 2001-го закінчив із відзнакою Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за фахом «Правознавство». 2004 року отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Трудову діяльність розпочав юрисконсультом приватних юридичних фірм. 2001—2005 рр. працював на керівних посадах у департаменті правового забезпечення ВАТ «Державний ощадний банк України». У листопаді 2010 року обраний депутатом Київської облради. Народний депутат України VII скликання.