Написала цей заголовок і засумнівалася: а кому це нині цікаво? Прикрив груди вишиванкою — і патріотизм готовий. Я знайшла інший — непоказний, рутинний, який привів мене у відділ субсидій управління праці та соціальної політики Дрогобицької міськради. Переступила поріг установи і зупинилася перед полицями з хлібом. Напис: «Живімо з добром! Якщо можеш, поклади, якщо потребуєш — візьми». Перші хлібини поклали самі працівники управління соцзахисту, як звично кажуть про них люди. Далі більше. З їхньої ініціативи (на щастя, закон дозволяє) сім’ї учасників бойових дій, чорнобильців, інвалідів війни отримують улітку, коли припинено виплати субсидій, пільгові знижки на газ та електроенергію. Без заяви, розповідала літня містянка, бо через хворобу власноруч не змогла її подати. «Подбали про мене за даними комп’ютера», — додала поважно.
Соцпрацівники із власної ініціативи обійшли всіх жителів Дрогобича і Стебника, щоб ті отримали компенсацію переплати за газ.
Півсотні жінок-спеціалістів, один чоловік — 39-річний керівник Іван Терлецький — щороку на День інваліда знаходять кошти, із своєї профспілкової каси зокрема, щоб накрити стіл, організувати концерт одиноким, найзнедоленішим жителям обох міст. Люди це цінують. Дрогобицький міський голова Тарас Кучма теж: «Вони забезпечують соціальний спокій у складному регіоні й додають позитиву в державі».
Дрогобич і Стебник були свого часу великими промисловими центрами — містами нафтовиків та калійників: на 100 тисяч населення — 8 тисяч інвалідів. Нині 21 тисяча сімей (70% населення) отримують субсидії, 6 тисяч — різні соціальні допомоги. Через руки, розум і душу цих сердобольних чиновників, як із симпатією кажуть про них містяни, проходять тисячі документів і 320 мільйонів гривень виплат тільки з державного бюджету. А їм ще й стає часу, а головне бажання щороку виходити на міську толоку і до Великодня прибрати найлюдніші місця відпочинку земляків.
Стали найкращими в області за підсумками обласного галузевого професійного конкурсу, яку проводить Львівська обласна організація профспілки працівників соціальної сфери України. Отримали вагомі підстави для підвищення оплати праці й емблеми честі мундира: торік їм вручили фірмові хусточки зі знаком управління, керівникові — краватку, з якими гордо йдуть до людей.
У їхніх службових кабінетах гасло: «Малими справами — до великих звершень». Я повірила. Люди, здається, теж.
Коли прямували із соціальним інспектором Оксаною Бецою коридором, зустріли літню пару, одних з майже 400 вимушених переселенців зі сходу країни. Їхні обличчя раптом посвітліли, як під час зустрічі із близькою людиною. Іншої рідні тут не мають.
Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»